Невідомі книги Анатолія Кохана: з невиданої творчої спадщини краєзнавця і журналіста (продовження)

(продовження, початок тут)

«Книжки від Н.К.Крупської» – так називається розвідка про подарунок дружини керівника радянської держави, який отримали жителі села Звенигородка у 1925 році, коли написали відповідного листа із проханням. Цей нарис зберігся із нумерацією 31 та 32.

Книжки від Н.К.Крупської, рукопис 31, 32

Практично повністю повторює зміст цього нарису перша публікація його у 1969 році у міському та обласному часописах.

Кохан А.І. Книжки від Н. К. Крупської [Текст] / А. І. Кохан, Д. Квашук // Ленінський прапор. – 1969. – 9 липня. – С.4

Кохан А.І. Подарунок Н. К. Крупської [Текст] / А.І. Кохан, Д. Квашук // Кіровоградська правда. – 1969. – 13 липня.- С.4

Олександр Герман став героєм ще одного нарису – «Один з конструкторів «Волги» – наш земляк». Номер сторінки рукопису – 33, 34.

Один з конструкторів «Волги» – наш земляк, рукопис, 33,34

У 1968 році вийшла друком розвідка про цю неординарну особистість, одного із конструкторів легендарного авто колишнього радянського Союзу, який народився у селі Березівці.

Кохан А. І. Один з конструкторів «Волги» – наш земляк [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор.- 1968. – 11 вересня. – С.4

Останній із нарисів рукопису має номери 35 і 36 та назву «Академік з Нової Праги» та розповідає про Івана Феоктистовича Бузанова – академіка, багаторічного очільника науково-дослідного інституту цукрових буряків, який народився у селищі Нова Прага.

Академік з Нової Праги, рукопис, 35, 36

1968 року вийшла у світ стаття у міському виданні з тієї ж теми яка була першопублікацією-нарисом про видатного науковця-земляка.

Кохан А. І. Зустріч з академіком [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор.- 1968. – 17 травня.

Таким чином версія цього рукопису містить 21 оригінальний краєзнавчий нарис А.Кохана. Схоже на те, що це була спроба спільно із відомим журналістом міського часопису «Ленінський прапор» Комлевим, видати під однією обкладинкою книгу нарисів про цікавих людей та події в житті міста Олександрії та Олександрійського району, всієї Кіровоградщини.

Є друга версія цієї книги. Це віддруковані машинописним способом нариси, які не мають наскрізної нумерації і не мають авторських правок. У цій копії рукопису сторінки відрізняються від першої версії. Помітно, що вони друкувались в інший час і на іншому папері. Не виключено, що передруком займались професійні стенографісти, бо тексти мають мінімум помилок і жодної правки.

У цьому комплекті рукописів є як нові нариси, так і ті, які повторюють склад попереднього рукопису: «Академік з Нової Праги», «В архіві Енгельса праці нашого земляка», «Вогненні пілоти», «Застава імені Самохвалова», «Книжки від Н.К.Крупської», «Леся Українка і наш край», «Марія Заньковецька в Олександрії», «Максим Горький на Кіровоградщині», «На його праці посилався Ілліч», «Один з конструкторів «Волги» – наш земляк», «Перший пам’ятник Кобзареві», «Про рушник вишиваний», «Стоїть солдат», «Танк пройшов мимо», «Хто запише легенди Кіровоградщини».

Папка з рукописами А.Кохана «Плем’я окрилених»

За рік після підготовки до друку книги «Плем’я окрилених», з’являється на світ колективна праця, в якій значна частина досліджень проведена саме Анатолієм Коханом. Мова йде про книгу «История развития здравоохранения Кировградщины». Книга була написана у співавторстві з А. Маковозом та А.Горським. Загальну редакцію книги здійснив О.Никифоров. Книга складається із 65 сторінок машинописного рукопису, який був віддрукований на чистовик та прошитий. Копія оригіналу цього рукопису зберігається у міському краєзнавчому музеї.

Книга не має окремих розділів та має на першій сторінці імовірно варіативний заголовок: «Развитие здравоохранения Кировоградщины за годы советской власти».

Кохан А.И. История развития здравоохранения Кировградщины: рукопис/А.И. Кохан, А. А. Маковоз, А. Н. Горский. – 1982. – С. 2

Бібліографія видання говорить про те, що це була колективна праця, яка започатковувалася ще наприкінці 60-початку 70-их років. Саме у ці роки була опублікована тезова стаття А.Кохана про розвиток галузі охорони здоров’я в місті Олександрії.

Кохан А. И. Развитие здравоохранения г. Александрии за годы Советской власти [Текст] / А. И. Кохан // Врачебное дело. – 1969. – №9. – С.123-124

Також у цей час вийшли у світ у спеціальних виданнях, оглядові статті з різних загальних питань співавторів книги, а саме О.Никифорова (у співавторстві) «Развитие психиатрической помощи в Кировоградской области», А. Маковоза (у співавторстві) «Военные медики при освобождении Кировоградщины в Великую Отечесвтенную войну». Проте саме А.Кохан розробляє тему з узагальненнями, а не вивчає тільки локальну тематику.

Кохан А.И. История развития здравоохранения Кировградщины: рукопис/А.И. Кохан, А. А. Маковоз, А. Н. Горский. – 1982. – С. 64,65

Варто сказати, що за декілька років до цього саме з тематики історії розвитку медицини А.Кохан захистив кандидатську дисертацію.

Кохан А.И. Первые комплексные исследования условий труда, быта, состояния здоровья сельскохозяйственных рабочих России и их значение для развития социальной гигиены [Текст]: диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук / А. И. Кохан. – М., 1979. – 182 с.

Напередодні створення книги А.Кохан активно публікується з тематики історії місцевої медицини. Є цікавими спеціальні публікації, які містять чимало узагальнень та звернень до історичних фактів.

Кохан А. И. Из истории создания лечебно-продовольственных пунктов [Текст] / А. И. Кохан // Советское здравохранение. – 1974. – №10. – С.85-87

Кохан А. И. К 100-летию санитарно-эпидемиологической службы и I губернского съезда врачей Херсонщины [Текст] / А.И. Кохан // Советское здравоохранение. – 1975. – №6. – С. 90-91

Аруин М. И. Материалы по истории медицины и здравоохранения в фондах центрального государственного архива литературы и искусства [Текст] / М. И. Аруин, А. И. Кохан // Советское здравоохранение. – 1979. – №1.

Таким чином біля 10 років знадобилось для підготовки та узагальнення матеріалів про історію медичної справи в Кіровоградщині. Автор статті переглянув чималу кількість бібліографії із вказаного питання та не натрапив на цитування цієї професії, яка є надзвичайно цінним джерелом у спеціальному вивченні історії медицини Кіровоградщини. Саме тому даємо короткий огляд книги.

Початок медичної справи автори рукописного видання виводять з медико-хірургічної школи, яка була заснована в Кропивницькому (тоді – Єлисаветграді) у 1787 році.

Кохан А. І. Перша на Україні [Текст] / А. І. Кохан // Кіровоградська правда. – 1976. – 2 лютого.

Кохан А. І. За наказом О. В. Суворова [Текст] / А. І. Кохан // Кіровоградська правда. – 1979. – 20 травня.

Кохан А.І. Знахідка вченого [Текст] / А. І. Кохан // Кіровоградська правда. – 1979. – 25 жовтня.

Книга у хронологічному зрізі розповідає про минуле медичної галузі степового краю з кінця XVIII століття і до 1980-их років. Книга має досить рівномірний розподіл за насиченістю тексту щодо часових проміжків, автори ретельно досліджують історичні факти, хоча і не без включення елементів матеріалістичного світогляду, викладеного у підцензурній пропагандистській манері. Таких згадок у книзі небагато і вони не ріжуть око надуманістю, як це було у ВУЗівських підручниках і солідних монографіях того часу.

Варто ставити питання про видання книги, оскільки вона є цікавим джерелом з вивчення історії краю і, зокрема, медичного забезпечення Кіровоградщини у розрізі як всієї області так і конкретних населених пунктів, зокрема міста Кропивницький (Єлисаветград-Кіровоград) та міст областного значення, розвитку медичної галузі у окремих селищах і районах. У книзі чимало імен лікарів, цікавих фактів, що стосуються нових досліджень, запровадження методик, статистичних даних. Є чимало розповідей про події з зазначенням чітких проміжків часу, що дасть змогу майбутнім дослідникам розвитку медицини центрально-українського регіону мати цінне історичне джерело.

Ще однією незавершеною мрією Анатолія Кохана стала книга із назвою «Александрия буроугольная. Прошлое. Настоящее… Будущее?!» Листок формату А4 із характерним почерком Анатолія Ілліча серед купи паперів і робочих заміток знайдено було автором статті під час упорядкування архіву краєзнавця. Сьогодні цей документ передано на зберігання до Державного архіву Кіровоградської області. Дослідник написав план книги, яку він також називає і брошурою, імовірно з огляду на проектний обсяг видання:

«1.Что такое бурый уголь?

2.История развития буроугольной промышленности до революции и в довоенный период.

3.Буроугольная промышленность Александрии в послевоенный период (1945-1990 г.г.)

4. Современное состояние буроугольной отрясли Украины.

5. Перспективы и неотложные задачи развития отрасли.

6. Список литературы».

Рукопис начерку ненаписаної книги А.Кохана «Александрия буроугольная. Прошлое. Настоящее… Будущее?!, без дати

Хоча окремого видання так і не було створено, однак у книзі «Ти наша доле – Олександрія», є окремий розділ про буровугільну Олександрію. Є схожими із планом майбутньої книги і нариси у цьому розділі. Є підстави вважати, що це є спробою у мінімальному обсязі реалізувати наміри видання окремої книги з питання розвитку буровугільної галузі в місті, яка стала динамічним ініціатором розвитку міста та спонукала до перетворення аграрного центру у промисловий центр видобутку та переробки вугілля, машинобудування. Нарис має назву «Буровугільна Олександрія» має початок, схожий із класичною книгою А.Кохана – путівника по Олександрії. Там все теж починається із розповіді про мандрівних чумаків, що випадково знайшли на поверхні землі поклади бурого вугілля. Потім опубліковано продовження нарису під заголовками «Минуле буровугільної промисловості Олександрії», «Післявоєнний період». Останні події у нарисі датуються 2000 роком.

Кохан А. І. Ти – наша доля, Олександрія [Текст] : краєзнавчі нариси / А. І. Кохан, Ю. Ф. Біланюк . – Олександрія, 2004 . – 72 с.

План книги (чи брошури) має примітку біля розділів 4 і 5 – «В.Трегуб». Це прізвище відомого серед олександрійців спеціаліста у вугільній галузі, який займався розробками перспективного розвитку буровугільної галузі, екс-співробітника державної холдингової компанії «Олександріявугілля» Валентина Тригуба. Він є одним з авторів програм з відновлення потужностей вугільної галузі Олександрії, які хоча і активно обговорювались та мали ствердні висновки, так і не були реалізовані.

Рукопис начерку ненаписаної книги А.Кохана «Александрия буроугольная. Прошлое. Настоящее… Будущее?!, без дати

Завдяки усному спілкуванню журналіста та краєзнавця Тамари Аноко на прохання автора рядків, вдалось дізнатись у Валентина Тригуба про те, що дійсно, за 2 чи 3 роки до своєї смерті (орієнтовно 2009 – 2010 роки), Анатолій Кохан дійсно один раз зустрічався із ним, як спеціалістом у галузі буровугільного видобутку. Це була одна єдина зустріч, на якій краєзнавець, за словами В. Трегуба, запропонував йому написати начерк щодо стану буровугільної галузі до передачі підприємств державної холдингової компанії «Олександріявугілля» в оренду та після отримання їх з оренди. Більше на цю тему вони не спілкувались, але такі начерки були зроблені. Проте чи скористався ними А.Кохан в повному обсязі чи передав їх комусь, нам поки що не відомо. Імовірно він просто не встиг опрацювати цей масив матеріалу, та скласти повну книгу, яка, як бачимо, вже мала свою структуру і частково реалізована у попередніх працях краєзнавця.

З усного спілкування із метром олександрійського краєзнавчого руху, автору рядків доводилось чути про те, що далеко не завжди до його пошуків, роботи із джерелами, дальніх і ближніх подорожей за новими знанням тепло відносились чиновники і керівники різного рівня. Це зрештою і не дивина. Така природа декого із очільників, які бажають бачити простий і рівний погляд підлеглого, що не має права на власну думку, на пошук істини, нехай навіть і в просторі наукового пізнання. Так само і в історичному краєзнавстві А.Кохан ще з 60-років минулого століття стоїть осторонь багатьох персон місцевої еліти. Було коло друзів та знайомих, позитивне відношення до нього багатьох жителів міста. Але є одна сумна новина для всіх дослідників – чимало заздрощів і таємних чи відвертих інтриг змушували відкладати творчі плани у шухляду стола. І йти далі, по життєвій ниві, розуміючи, що ти не встиг зробити все корисне. Але навіть те, що вдалось видати, надрукувати чи спроектувати А.Кохану як краєзнавцю, цілком достойне стати золотим фондом краєзнавчої спадщини межиріччя Дніпра і Бугу.

Віктор Голобородько