Iсторiя

на попередню сторiнку

Невідомі книги А. Кохана: з невиданої творчої спадщини краєзнавця і журналіста

Невідомі книги А. Кохана: з невиданої творчої спадщини краєзнавця і журналіста

Лабораторія дослідника - це велика таємниця. В ній є прямі вулиці, швидкісні проспекти, яскраві події, але можуть бути і таємні ходи, закриті від навколишнього світу темні провулки. Чимало з того, що акумулюється у творчій лабораторії краєзнавця, залишається у спадок іншим вже як елементи творчого пошуку. У цьому в черговий раз пересвідчуєшся, знайомлячись із творчим доробком олександрійського краєзнавця і журналіста, лікаря, громадсько-політичного діяча Анатолія Кохана.

Коли знайомишся із бібліографією праць Анатолія Кохана, натрапляєш на дивну прогалину. З 1979 року і до 2002 року А.Кохан видав лише одну краєзнавчу книжку – путівник по місту Олександрії.

Кохан А. И. Александрия [Текст] : путеводитель / А.И. Кохан., В.Г. Колесников. – Днепропетровск: Промінь, 1979. – 80 с.

Кохан А. И. Александрия [Текст] : путеводитель. 2-е изд., доп. / А.И. Кохан, В. Г. Колесников. – Днепропетровск: Промінь, 1986. – 55 с.

Так, це було два видання, а між ними – випуск у співавторстві дослідження про видатного лікаря П.Кудрявцева у Москві.

Кохан А. И. П. Ф. Кудрявцев [Текст] / А. И. Кохан, Е. И. Лотова. – М.: Медицина, 1985. – 80 с.

Але куди поділася та творча енергія дослідника, який щедро залишав свої письмові автографи на сторінках місцевого видання ще з середини 60-их років? Невже нічого не збиралось у книгу, у окреме дослідження?

Відповідь на це питання частково дає дослідження творчого архіву А.Кохана, який опрацьовував автор публікації, з дозволу Р.Кохан, дружини дослідника. Ця частина архіву 23 грудня 2015 року автором рядків передана до фондів Державного архіву Кіровоградської області. Саме на цих документах і ґрунтується наша розповідь. Спочатку про рукопис неопублікованої книги Анатолія Кохана під назвою «Плем’я окрилених». Тоді вперше пролунала інформація про ненароджену, але створену автором у чернетках, книгу.

23 грудня 2015 року в Державному архіві Кіровоградської області відбулися урочистості…

http://dakiro.kr-admin.gov.ua/news/2015/12-23/news.php

На ювілеї Державного архіву Кіровоградської області

http://alnews.com.ua/history/chronology/10454-na-yuvileyi-derzhavnogo-arkhivu-kirovogradskoyi-oblasti

В архіві дослідника зберігалась папка із написом: «Г.Комлєв, А.Кохан. Плем’я окрилених». Внизу стоїть дата – 1981. У папці зберігались надруковані машинописним способом на сторінках формату A4, імовірно передруковані з рукописних чернеток, окремі публікації краєзнавця. Вони складають чималий обсяг написаного тексту, який має власну нумерацію. Автор помітив її червоним чорнилом, хоча ця нумерація не наскрізна. Імовірно А.Кохан проставив номери сторінок, а потім повертався до перенумерування або мав на меті доповнити прогалини.

У паці є дві версії упорядкування імовірного видання, оскільки частина рукопису віддрукована машинописним способом без значної кількості рукописних правок, імовірно як чистовий варіант книги.

У першому варіанті рукопису збереглися такі праці:

«Танк пройшов мимо», сторінка 5 і 6. Це розповідь про участь у визволенні міста Олександрії відомим білоруським  письменником Василем Биковим. У публікації зазначається про переписку А.Кохана з письменником, з цього питання і цитується лист В.Бикова до дослідника, де він згадує відомий сюжет із його біографії про тяжке поранення та зарахування В.Бикова до загиблих, лікування у госпіталі в місті Олександрії. Варто зазначити, що госпіталь розміщувався у приміщенні нинішнього Олександрійського аграрного технікуму.

Танк пройшов мимо, рукопис, с. 5, 6

Перша публікація на цю тему із назвою «А солдат залишився живим» з’явилась ще у 1972 році у місцевому часописі. Одна з публікацій теж вийшла друком у іншому виданні, проте вдалось встановити лише час публікації, але не саме видання. Імовірно, що це була одна з газет обласного центру Кіровоградщини.

Кохан А.І. Танк пройшов мимо [Текст] / А.І. Кохан // 1972

Кохан А.І. А солдат залишився живим [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор. - 1972. – 27 травня.

Частина рукопису невиданої книги називається «Стоїть солдат». Вона пронумерована як сторінка 10. Це - нарис про капітана медичної служби Михайла Береснєва, що загинув під час визволення Олександрії.

Стоїть солдат, рукопис, с.10

Він похований на території мікрорайону «Перемога», де загиблим під час визволення міста невідомим солдатам та лікарю встановлено пам’ятник. Про цю подію А.Кохан написав статтю із назвою «… І стоятиме вічно», яка була опублікована у місцевому часописі, а потім передрукована із змінами у обласному виданні.

Кохан А. І. … І стоятиме вічно [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор.-1968. – 5 грудня.- С.4

Стоїть солдат [Текст] / А. І. Кохан // [видання невідоме]. - [рік невідомо]. – 12 лютого.

«Максим Горький на Кіровоградщині» називається ще одна частина рукопису із номером 13 і 14.

Максим Горький на Кіровоградщині, рукопис, с.13

На двох сторінках машинописного тексту А.Кохан розповідає про власне дослідження щодо імовірності перебування на Олександрійщини, а саме у селищі Нова Прага відомого російського письменника Максима Горького (справжнє прізвище - Олексій Пєшков). Це був піший маршрут письменника у 1891 році по краю. А.Кохан наводить різноманітні докази перебування Максима Горького та об’єднує їх у одну публікацію.

Цю тему А.Кохан досліджував ще у 1967 році і написав декілька великих статей: одну з ново- празьким крає- знавцем  Федіром Плотніром, одна - у обласній пресі, а одна вийшла у світ у загальноукраїнському письменницькому часописі «Літературна Україна».

Плотнір Ф. Максим Горький у Новій Празі [Текст] / Ф. Плотнір, А. І. Кохан // Ленінський прапор.- 1967. – 12 серпня.- С.3

Кохан А. І. У маршруті письменника — Нова Прага [Текст] / А. І. Кохан // Літературна Україна.- 1967. – 15 серпня.

Кохан А. І. Максим Горький на Кіровоградщині [Текст] / А. І. Кохан // Кіровоградська правда.- 1967. – 29 грудня.- С.3

«Леся Українка і наш край» називаються дві сторінки із нумерацією 15 і 16.. Це – розповідь про зв’язок, що є між видатною поетесою та межиріччям Бугу і Дніпра.

Леся Українка і наш край, рукопис, с.15,16

Розвідка мала майже синхронну публікацію в міському та обласному часописах у 1970 році.

Кохан А. І. Леся Українка і наш край [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор. - 1970. – 3 жовтня.

Кохан А. І. Леся Українка і наш край [Текст] / А. І. Кохан // Кіровоградська правда. - 1970. – 28 жовтня.

Про революційні події 1905 року та невдале повстання на крейсері «Пам’ять Азова», що організував Арсеній Коптюх, який мав родинний зв’язок із Кіровоградщиною, розповідається у іншому нарисі - «Полум’яний більшовик». Цікавою є згадка про виступ революціонера на земському зібранні. Листки із чернеткою пронумеровані 23 та 24.

Полум’яний більшовик, рукопис, с. 23, 24

Іноді назви публікацій у проектованому виданні не прямо відповідають змісту публікації. Не виключено, що це могло робитися автором для того, щоб приспати прискіпливу цензуру, яка навряд чи прихильно могла ставитись до краєзнавця, що піднімав не тільки приємні для влади теми, але й розповідав навіть у 60-их роках минулого століття про поета епохи «розстріляного відродження» Леоніда Чернова–Малошийченка та інших діячів культури і мистецтва, які не мали партійно-номенклатурного лоску.

До таких праць А.Кохана варто віднести чудове дослідження про лікаря, видатного земського діяча М.Тезякова. Нарис із назвою «На його працю посилався Ілліч», міститься на 25 та 26 сторінці рукопису. Але головна суть статті не у посиланні на дослідження лікаря В. Леніним, а у створенні нарису про життя і діяльність цієї непересічної постаті.

На його працю посилався Ілліч, рукопис, с. 25, 26

Особистості М.Тезякова А.Кохан присвятив одну з перших публікацій у 1965 році у місцевому часописі. Імовірно, що схожу за змістом статтю було опубліковано в обласних часописах, але ми поки що не віднайшли такого аналога. Є і сучасні публікації на цю ж тему вже на початку нового століття.

Кохан А. І. Лікар М. І. Тезяков [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор.- 1964. – 14 листопада

Кохан А. І. Фундатори санітарної служби [Текст] / А. І. Кохан // Олександрійські відомості.- 2002. – №5.

«З історії революційного руху на Олександрійщині» розповідає про діяльність руху народників, зокрема, про Мартина Ланганса і Леоніда Дическула.

З історії революційного руху на Олександрійщині, рукопис с. 27, 28

Про комсомольський рух розповідає нарис «Ми носили справжні будьонівки». Відповідно у рукописі це 29 та 30 сторінка. Це спогади жителя селища Нова Прага Леоніда Дмитренка.

Ми носили справжні будьонівки, рукопис, с. 29, 30

Треба зазначити, що дуже цікаве дослідження про комсомольський рух і фактично єдину фундаментальну розвідку про історію міста Олександрії часів української революції зміг створити саме А.Кохан. Вона зберігається у Державному архіві Кіровоградської області. Це фактично окрема праця, яка має самостійну цінність і побудована на дослідженні широкого корпусу джерел. Назва цієї розвідки – історичний нарис «Історія комсомольської організації м. Олександрії». У праці зазначено час створення – 1968 рік.

Особові фонди Державного архіву Кіровоградської області. Довідник / Державний Комітет архівів України. Державний архів Кіровоградської області - Кіровоград, 2002. - 92 с. А.Єлапова, О.Жук, Л.Прядко, Т.Чвань.

Не виключено, що це теж могла бути окрема брошура, оскільки до збирання матеріалів автор готувався ретельно - зібрав листи учасників тих подій, фотографії, порівнював достовірність фактів з іншими джерелами. Частково матеріали з цього нарису опубліковані у місцевій та обласній пресі.

Кохан А. І. Любові залізом не випекли [Текст] / А. І.Кохан // Молодий комунар. - 1967. – 24 березня. – С.2-3.

Кохан А. І. Сторінки історії [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор. - 1968. – 2 березня. - С. 2-3 Кохан А. І. 285.

Кохан А. І. Не старіють душею ветерани [Текст] / А. І. Кохан // Ленінський прапор. - 1969. – 25 червня

Газетна версія про героя нарису вийшла друком теж в Олександрії, у газеті «Ленінський прапор», а в обласній пресі вийшов розширений варіант, схожий за змістом із машинописним відбитком рукопису.

Кохан А.І. Завжди на передовій [Текст] / А.І. Кохан // Ленінський прапор. - 1968. – 24 липня.

Кохан А. І. Ми носили справжні будьонівки [Текст] / А. І. Кохан // імовірно Молодий комунар

Віктор Голобородько.

далі буде

0    4876     24.02.2017


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!