Золоті жіночі руки

ЗОЛОТІ ЖІНОЧІ РУКИ

Криуленко Антоніна Тимофіївна народилася в Олександрії. Після закінчення 10 класу стає студенткою Дніпропетровського державного університету і паралельно навчається в школі медсестер. З початком Великої вітчизняної війни 22 червня 1941 року Антоніна добровільно через воєнкомат вступає до армії, на захист Батьківщини. Воєнкомат її, як і інших, призначає санітаркою сформованого евакогоспіталю №377 другого українського фронту. Поранених з передової направляли до госпіталю. Антоніні і самій доводилося відтягувати поранених з передової, надавати їм першу медичну допомогу: зупиняти кровотечу та перебинтовувати рани. Війна залишила Антоніні тавро на все життя. При черговому виносі пораненого з полю бою, в її обличчя потрапило три осколки від розриву снаряду. Це трапилося на території Росії. Антоніна Тимофіївна була визнана інвалідом війни і демобілізована, але залишилася працювати у госпіталі санітаркою. Госпіталь був переведений на Кавказ, в місто Орджонікідзе. Там вона закінчила навчання, отримала диплом про вищу освіту філолога. З наближенням фронту до Кавказу, госпіталь був переведений у Туркменію. Там Антоніна працювала у Воєнкоматі начальником адміністративно-господарської частини. З визволенням Олександрійщини від фашистської окупації у грудні 1943 року Антоніна повертається додому.

За сприянням ЦК ВЛКСМ вона призначається на роботу в комсомольських органах району. Очолювала районну комсомольську організацію, а потім вчителювала в школі №1. Як молода ініціативна вчителька організувала пошукові загони в школах району та міста. Вони виявили місця поховань воїнів-визволителів Олександрійщини та їх пере- захоронень. Шляхом подвірного обходу збирали матеріали про олександрійців – захисників Вітчизни. Встановлювали зв’язки з військовими частинами, які звільняли наш край, організовували їх зустріч з населенням міста та сіл району. На підставі зібраних матеріалів в школах міста і району було організовано 18 музеїв бойової слави. За це Антоніні Тимофіївні було присвоєно звання «Майстер золоті руки».

За матеріалами пошуковців була встановлена правдива історія 91 артбригади, яка визволяла Олександрійщину. Антоніна Тимофіївна написала книгу «Память». За організацію 18 музеїв у школах міста та району і написання книги «Страницы жизни учителя» їй було присвоєно звання «лауреата премії В. І. Леніна».

До 65-річчя Великої Перемоги А. Криуленко видала книгу-трилогію «Была война», «Огненные годы», «Стояли насмерть». Антоніна Тимофіївна – Почесний громадянин міста Олександрія. Відмінник народної освіти. Учасник бойових дій. Інвалід ВВВ. Мала більше 10 державних нагород. Трудовий стаж – 60 років. Не зважаючи на свій поважний вік, фронтові поранення, вона брала активну участь в громадському житті міста та району. В своїх книгах вона закликає читачів, всіх людей доброї волі берегти і зміцнювати мир на землі для щасливого життя наступних поколінь.

29 березня 2012 року на 93 році життя Криуленко Антоніна Тимофіївна відійшла у вічність.

В. Заболотній