Як писати до газети

Широка і багатогранна тематика для газети є в кожному колгоспі і радгоспі, на кожному підприємстві.

Де працюють сьогодні люди, де створюються великі матеріальні блага у фонд комуністичного достатку, там для робсількора велике і необмежене поле діяльності. Тільки встигай аналізувати події і факти, встигай правильно оцінювати їх. Насамперед слід писати про будівників комунізму, про їх самовіддану працю. Не слід обходити і таких, які до комунізму збираються з великою ложкою та з подушкою. Дармоїдам, ледарям, бракоробам, п’яницям треба сказати гнівно і рішуче, що з такими звичками до комунізму зась.

ДЛЯ ЧОГО ПИСАТИ ДО ГАЗЕТИ?

Чи кожний робсількор серйозно замислювався над цими словами? А варто подумати. Адже газета — це масова трибуна трудящих. Кожний автор, який пише до газети, з допомогою преси розмовляє з багатьма тисячами людей. Такої аудиторії не зуміє організувати своїм виступом жодний промовець, жодний лектор. Отже, кожний виступ у газеті повинен бути цікавим, змістовним, важливим і правдивим. Будь-які неточності, помилки завдають великої шкоди.

Газета — висока і почесна трибуна. Вона відкриває свої сторінки для кожного трудівника, для кожного громадянина СРСР. Писати до газети має право кожен, хто чесно і сумлінно сам трудиться, хто бажає через газету розповісти про все краще, передове, прогресивне, що народилось і утверджується в його колективі.

Кожний газетний виступ повинен відповідати одному з принципів нашої преси (газета — колективний організатор, пропагандист і агітатор). Отже, твій лист, авторе, який надруковано в газеті, відіграє важливу громадську роль, над ним замислюються сотні, тисячі трудящих.

Робсількор — громадський діяч, він висловлює свою думку про якийсь окремий факт, взятий з життя, а навколо його виступу створюється певна громадська оцінка. Ось чому писати до газети велика честь, велика відповідальність.

КІЛЬКА ПОРАД ПРАКТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Поради, які ми пропонуємо нашим початківцям – робсількорам, не можуть дати вичерпної відповіді на всі тривожні питання, які виникають у кожного, хто вперше пробує написати замітку до газети. Тим, хто дійсно бажає бути активним дописувачем до нашої газети, хочемо щиро порадити: не вішай голову, друже, коли навіть нічого не вийшло з першого разу. Будь наполегливим, настирливим, і, коли тобою оволоділо непереборне бажання писати до газети, — пиши сміливо. Тебе підтримають, тобі допоможуть журналісти.

Які елементарні вимоги ставить газета до кожного свого дописувача? Лист треба писати розбірливо, грамотно, бажано чорнилом. Обов’язково треба ставити дату, свою точну адресу. Автор повинен повідомити коротенько про себе: де і ким працює, рік народження, освіта, партійність, а також повністю написати своє прізвище, ім’я та по батькові. Якщо з тих чи інших причин автор не бажає підписувати під матеріалом своє прізвище, він про це повідомляє редакцію в кінці листа, а також вказує, яким псевдонімом бажано підписати його замітку.

Необхідно також точно повідомляти прізвище, ім’я та по батькові тих людей, про яких пише автор до газети, вказувати посаду, а коли цього вимагає матеріал по своєму характеру, то указати, скільки років герою вашої замітки, партійність, освіта.

Цифри, виробничі показники обов’язково вивіряйте і перевіряйте у бухгалтерії, через економістів та інших службових осіб, щоб не допустити помилки.

Коли хтось розказав тобі про якусь подію, але ти сам її не бачив, постарайся глибоко і всебічно вивчити її через інші джерела, співставивши з попередніми даними. Пиши до газети лише тоді, коли немає ніяких сумнівів про достовірність фактів.

Праця журналіста, робсількора почесна, але не легка. Тож недарма у пісні співається

Трое суток не спать,

Трое суток шагать

Ради нескольких строчек в газете.

Если б снова начать,

Я бы выбрал опять

Бесконечные хлопоты эти…

По крупинці, по перлинці збирає журналіст факти для своєї кореспонденції. А починав він свій шлях так само, як і багато хто з початкуючих робсількорів сьогодні. Але ніколи ніхто з газетярів вам не скаже, що писати до газети легко. Кожна хороша річ, кожна цікава кореспонденція чи замітка народжується в творчих муках шукань. Отже, і вам, шановні друзі, бажаємо творчих успіхів. А вже давно відомо: хто не боїться труднощів, хто настирливо шукає, той обов’язково знаходить найкращий шлях до серця і розуму читача. Такого автора люблять і поважають.

Писати листа треба не лише чорнилом, а й серцем, палкою своєю душею, розумом. Байдужа, холодна, спокійна людина ніколи не напише глибокого по змісту, хвилюючого матеріалу до газети. Для того, щоб когось запалити, примусити замислитись над своїм листом, треба писати жаром серця, віддати написаному якусь частинку своєї душі.

Та правди ніде діти. І у нашій газеті іноді ще зустрічаються бліді, сірі виступи, які написані кострубатою, штампованою мовою. Такі замітки не приносять задоволення читачам. Отже і журналістам редакції і робсількорам треба завжди дбати про якість своїх заміток. Писати так, щоб читачі були задоволені.

Лесь Степняк (Анатолій Кохан)