Всесвіт Дмитра Чижевського

Всесвіт Дмитра Чижевського

Аналіз джерел

У науковому світі 4 квітня відзначають 120-ту річницю від дня народження Дмитра Івановича Чижевського. А широка громадськість, як в Україні, так і в Олександрії, все ще не знає нашого видатного земляка. Немає чого дивуватися! В енциклопедіях та словниках радянського часу відомостей про нього шукати марно, а сучасних українських довідників обмаль.

Натомість людина, яка шукає матеріал про Чижевського в інтернеті, знайде, якщо схоче, безліч інформації. Дати народження та смерті (1894 – 1977) і те, що він провів дитинство в Олександрії, а решту життя в еміграції – різних тлумачень не мають. Різні автори про це пишуть. Але далі…

Далі треба мати багато часу, щоб перечитати все-все. Та навіть співставлення 2-3 біографічних матеріалів приголомшить і викличе багато питань. Ми провели невеличке дослідження в мережі, щоб з`ясувати, як там представлений Дмитро Іванович? Аналіз джерел показує наступне.

Патріотичні українські вебресурси (як українською, так і російською мовою) про Чижевського та його діяльність повідомляють так: «…выдающийся украинский ученый-энциклопедист, литературовед, славист, один из крупнейших историков славянской философии и этики (…) один из оригинальнейших мыслителей украинско-русской эмиграции». (znatok.ua)

Патріотичні російські вебресурси про Чижевського та його діяльність повідомляють так: «…выдающийся немецкий филолог-славист и философ русско-украинского происхождения» (hrono.ru)

«Закрытыми для россиян оставались исследования немецких славистов. Например, замечательные работы школы выдающегося немецкого филолога (русского по происхождению) Дмитрия Ивановича Чижевского (1894-1977 гг.) стали известны лишь с начала 90-х годов прошлого века» (www.rg.ru/Anons/arc_2003/0822/9.shtm)

«Универсальный ученый ХХ века, выдающийся представитель русско – украинской эмиграции, филолог – славист, философ и историк философии, Дмитрий Иванович Чижевский (1894–1977).

…при очевидном признании зарубежными исследователями вклада Чижевского в развитие мировой славистики, активно развивающемся чижевсковедении за рубежом, при все растущем интересе наших читателей к истории и историографии русской эмигрантской мысли, работы Д.И.Чижевского еще до недавнего времени были почти недоступны широкому российскому читателю» (www.rp-net.ru)

Більш академічні джерела подають так: «Выдающийся немецкий филолог-славист и философ, исследователь славянских культур» (uhistory.ru)

«Украинский философ, историк философии, филолог, ученый с мировым именем» (uchebnikonline.ru)

Найбільш коректні статті – взагалі не торкаються етнічного походження та громадянства вченого, а здебільшого характеризують його науковий доробок та тематичні домінанти його творчості.

Як приклад, український сектор Вікіпедії повідомляє: «Дмитро Іванович Чижевський (5 квітня 1894, Олександрія, нині Кіровоградської області – 18 квітня 1877, Гайдельберг, ФРН) — учений – енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, славіст, дослідник української і слов`янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов`янської духовності. Один із найвидатніших славістів останнього тридцятиріччя ХХ століття, довголітній «патріарх» німецької славістики, останній її полігістор».

Загальновідомо, що славістика – це наука, яка вивчає мови, літератури, фольклор, історію, матеріальну і духовну культуру слов`янських народів. Відповідно, славіст – вчений, що займається славістикою.

А слово «полігістор» походить з грецької: «poli»+«history» -тобто той, що володіє багатьма науками.

Найповніше ж зібрання різноманітних джерел про Чижевського знаходиться на сайті Обласної універсальної наукової бібліотеки, яка з 1992 року носить його ім’я.

Там розміщено «Архів Чижевського», що включає в себе: статті та книги про нього, окремі електронні версії авторських творів, докладну бібліографію, вебліографію його текстів та рідкісні фотографії.

В біографічній довідці Чижевського визначають так: «учений-енциклопедист, культуролог, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, славіст, дослідник української і слов`янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов`янської духовності». Ця частина словникової статті точно співпадає зі статтею у Вікіпедії, що натякає на її походження.

Заслуговують на увагу висновки Володимира Янцена, російськомовного вченого, що проживає у Німеччині. Він є упорядником тритомного збірника документів і праць Чижевського:

«…сегодня Чижевского относят к 100 самым выдающимся представителям Украины за все время ее существования, с уверенностью можно отнести его и к 30 самым выдающимся философам и славистам ХХ века в России. Разбрасываться таким наследием и нам, российским эмигрантам в Германии, как-то не к лицу». (www.hrono.ru )

Тож, хоча для широкого загалу як України, так і Росії, в мережі широко використовуються певні пропагандистські штампи, скласти собі уявлення про Чижевського та його діяльність можна.

У серйозних же друкованих матеріалах, наприклад, в унікальній 5-томній «Энциклопедии «Слова о полку Игореве», виданій під егідою Інституту російської літератури РАН, біографічна довідка про Дмитра Івановича виглядає найбільш сухо та об’єктивно:

«ЧИЖЕВСКИЙ Дмитрий Иванович (ČiževskijD., TschižewskijD., Chyževs’kyjD.; 9.IV.1894, Александрия, Украина – 18.IV.1977, Гейдельберг, ФРГ) – славист и историк. Учился в Новоросс., Петерб. и Киевск. ун-тах. Эмигрировав в 1919, продолжил образование в Гейдельбергск. и Фрайбургск. ун-тах (1919-24). В 1924-32 – лектор, затем доцент и проф. Укр. ин-та в Праге. В 1932-45 – проф. философии, позднее директор Ин-та славистики в университете Галле-на-Заале. В 1945 переезжает в Марбург (ФРГ), где преподает и заведует каф.славистики ун-та. В 1952-56 Ч. – проф. Гарвардск. ун-та в США, с 1956 и до смерти – проф. Гейдельбергск. ун-та (ФРГ). Автор многочисл. исследований по лит-ре, истории, философии, обществ.мысли слав. народов. Более ста книг Ч. выходили на 15 европ. яз.» Ю.К.Бегунов (feb-web.ru)

Світове значення творчості

Доля подарувала Чижевському довге життя – 83 роки. Уявити важко, але на еміграцію він подався у 25 років, і перебував там до самої смерті, 58 років. І весь цей час, замість плачів про втрачену Батьківщину і замучену «неньку Україну», він працював. Як назвати цей час? 58 років у вигнанні? Чи 58 років на волі?

Скоріш за все, він був одним з тих небагатьох українців, хто, вільно пересуваючись у світовому просторі, перетворював свої мрії у реальність.

Життя Чижевського в еміграції можна поділити на шість відносно самостійних періодів. Після втечі з «ембріонального СРСР», вони з дружиною через Польщу перебираються до Німеччини, де він завершує свою філософську освіту. Потім сім`я переїздить до Праги, там у них народжується дочка Тетяна. Далі Чижевський живе і працює в університетах Галле, Марбугу, потім в Кембріджі (США) і, нарешті, у Гейдельберзі.

Про його наукову діяльність, в повній мірі, говорити складно. Повної бібліографії його творчої спадщини не існує й досі через розпорошеність, втрати і недоступність деяких архівів. Але й описане і загальновідоме – вражає дослідників своїми обсягами та науковою якістю.

«Философ, историк и славист, ученый, всецело преданный науке, – Дмитрий Иванович Чижевский. Он родился в Украине, считал себя украинцем, но почти всю жизнь жил и работал за рубежом. В некотором смысле он пребывает там и ныне. Ведь многие научные труды Чижевского не переведены на украинский язык. Поэтому его больше знают в Чехии, Польше и Германии, чем на его родине. Будучи профессором Гейдельбергского университета, Дмитрий Чижевский написал немало трудов по славистике. Среди них – «История украинской литературы», «Неизвестный Гоголь» и многочисленные статьи для «Энциклопедии украиноведения». Ныне научные произведения Чижевского являются авторитетными учебными пособиями в англо-, испано- и немецкоязычных странах». (litopys.org.ua)

«Проф. Чижевський робить самостійні успішні розшуки за письменницькою спадщиною Коменського. В архіві в Галле він знайшов рукопис «Пансофії» Коменського та його «Пансофічного словника» (2 тисячі сторінок). Ці твори вважались утраченими або ненаписаними. Чижевський підготував їх до друку. Крім цього ще знайшов десять інших, зовсім невідомих творів Коменського або невідомих їх видань у Німеччині. Чижевський не покинув цих розшуків і після переїзду в Америку та відкрив ще одне невідоме видання Коменського в Гарвардській бібліотеці.» (Євген Пизюр)

Юрій Вільчинський у своїй докладній роботі «Історик філософії слов`янства» так оцінює внесок нашого земляка у скарбницю світової науки: «У багатогранній науковій діяльності Чижевський виявив велику ерудицію і зробив значний внесок у дослідження історії літератури, у критику, філологію, естетику й філософію (російську, українську, словацьку, чеську, польську й німецьку, хоча з 1000 наукових праць більшість – близько 200 – присвячено Україні).

Д. Чижевський – автор фундаментальних праць «Філософія на Україні», «Нариси з історії філософії на Україні», «Гегель в Росії», «Філософія Сковороди», «Історія української літератури від початків до доби реалізму» та інших. Автор «теорії стилів». З вересня 1949 – професор Гарвардського університету. З 1962 – член Гейдельберзької Академії, член-засновник Української вільної АНМ в США.

Внесок Чижевського в україністику новаторський і багатогранний. Це стосується його книжок, присвячених як загальним темам – «Філософія на Україні» (Прага, 1929), «Нариси з історії філософії на Україні» (Прага, 1931), «Історія української літератури від початків до доби реалізму» (Нью-Йорк, 1956), – так і спеціальним питанням, як, наприклад, «Філософія Г.С.Сковороди» (Варшава, 1934), «Український літературний барок: Нариси: У 3-х т.» (Прага, 1941-1944).

(…) Навряд чи знайдеться бодай одна галузь української інтелектуальної історії, яку обійшов би Чижевський. Діапазон і розмаїття його тематики разючі: дослідження українського національного характеру, різних складових української культури, зокрема, літературних і культурних справ Київської Русі, соцініанство в Україні, українські медики XVIII ст., українські стародруки, поетика Т.Шевченка, М.Грушевський як історик літератури, філософія П.Юркевича, філософські роздуми В. Вернадського. А ще – численні монографії й розвідки Чижевського про Гоголя з-поміж усіх гоголезнавчих праць вони, безумовно, найглибші». (library.kr.ua/kray/chizhevsky/vilchinsky.html)

Багатогранна і продуктивна наукова діяльність Чижевського мала завершитися офіційним визнанням його досягнень. І таке офіційне визнання відбулося. Аркадій Полонський з Мюнхену у своїй роботі «Дмитрий Чижевский» повідомляє: «10 января 1935 года ректор профессор д-р Эмиль Верман и декан Макс Шнайдер утвердили следующую формулировку: «…на основании выдающегося, значительного в историко-философском отношении исследования «Гегель в России» и выдержанного с отличием 5 июля 1933 года экзамена присваевает кандидату Дмитрию Чижевскому из Александрии (Украина) титул доктора философии» (www.hrono.ru)

Зверніть увагу, шановний читач, що в свідоцтві про присвоєння титулу керівники Галльського університету не «роблять» його німцем, але вважають за потрібне зазначити батьківщину та місце походження свого колеги. Ось тут і настав час поговорити про рідну для Чижевського землю і про роль Олександрії у формування особистості та світогляду вченого.

У контексті вищезазначеного, дивно виглядає як представлено Дмитра Івановича Чижевського на рідному «Alnet»і, в розділі «Фото видатних людей Олександрії». Під скульптурним портретом сина Дмитра вміщена інформація про двоюрідного брата його батька, Павла Івановича Чижевського. Одне речення, і все…

В архіві «Alnet» є стаття про будинок, у якому проживала родина Чижевських, але розповіді про саму родину немає. Спробуємо з`ясувати, чим же була Олександрія в житті самого Дмитра Івановича, коли він ще не був Дмитром Івановичем, а був 10-річним хлопчиком. Чи хлопчи.соm.ua? І чи був хлопчик – ua? Та й взагалі, «а был ли мальчик?»

Чому Олександрія?

Історик та краєзнавець Надія Жахалова пише: «Вважаю, що і запис про народження та хрещення Дмитра 7 квітня 1894 р. у метричній книзі Успенського собору м. Олександрії є прямим свідченням того, що народився він саме тут. Інакше такий запис було б зроблено у церкві Секретарівки чи Нової Праги. А хрещеним батьком (воспреемником) Дмитра був Г. Сокальський – лікар і голова міської управи». (library.kr.ua/kray/chizhevsky/olexandriya.html)

Важливим також є той факт, що народжувати дитину Чижевські приїхали з Вологди на Україну. Приїхали, повернулися, чи були вислані на власний хутір? Документи свідчать про заслання.

Батько Чижевського разом з вагітною дружиною знаходяться у Вологді «… де перебувають до лютого 1892 року, коли його офіційно висилають в Олександрійський повіт. Жандармська справа на членів гуртка, який очолювала народоволка С.М.Гінсбург (в т.ч. і на І.Чижевського) зберігається в Центральному Історичному Архіві в Санкт-Петербурзі. Там є такі документи:

– «Отношение Начальника Санкт-Петербургского Губернского Жандармского Управления от 5 октября 1891г. на имя Прокурора С.-П. Судебной Палаты (о признании поручика И.Чижевского душевно-больным и увольнении его в отставку);

– «Уведомление (от 20 декабря 1891 г.) Товарища Министра, зав. полицией Господину Министру Юстиции о невозможности пребывания на военной службе И. Чижевского и подчинении его надзору полиции сроком на 5 лет в Александрийский уезд»;

– «Уведомление (от 17 февраля 1892 г.) Военного Министра Министру Юстиции о приостановлении дела о поручике Чижевском в связи с болезнью и высылке его в Александрийский уезд».

Жахалова Н. Дмитро Чижевський народився в Олександрії. (library.kr.ua/kray/chizhevsky/olexandriya.html)

Та, як потім стане зрозуміло, вислали його не в «Александрийский уезд», а у Самісіньке Щастя. Через декілька тижнів по приїзду тут, у щасті, і народився Дмитро.

Після недовгого перебування на хуторі поблизу села Секретарівки, у них там був будинок з семи кімнат (не палац, не маєток!), сім`я назавжди оселяється у місті Олександрії. Перший будинок до нашого часу не зберігся, другий – відомий всім. Нині там районна бібліотека, що носить ім’я нашого героя.

«Родина Чижевських відома з XVIII ст. У 1743 р. предок філософа – «придворний тенор» цариці Єлизавети Петрівни Петро Чижевський одержав дворянський титул і був записаний у дворянську книгу Володимирської губернії. Згодом Чижевські переселилися на Україну.

Пізніше, вивчаючи і захоплюючись польською барокковою літературою, Дмитро Іванович говоритиме друзям і учням, що його коріння іде з польського шляхетського роду і тому стоїть вище за російських дворян 1. Дід ученого Костянтин брав участь у Кримській війні і був севастопольським героєм. Він мав свій хутір у Гадяцькому повіті, а затим переїхав на Херсонщину. Батько філософа Іван Чижевський закінчив військову гімназію у Пскові, потім навчався в Артилерійській вищій школі та Артилерійській академії. Деякий час він викладав у Кронштадті. За листування із закордоном Іван Чижевський був заарештований, на два роки ув’язнений, а затим на три роки висланий до Вологди. Лише у 1894 р. разом із дружиною, випускницею студії Академії мистецтв Марією Єршовою він повернувся до свого маєтку на Херсонщині.» (litopys.org.ua)

Вінценз А. Дмитро Чижевський // Сучасність (Мюнхен). 1988. № 7 – 8. С. 112.

Володимир Янцен, рівновіддалений як від російських так і від українських «наукових ревнощів», повідомляє: «Дмитрий Иванович Чижевский родился 4 апреля (по старому стилю 23 марта) 1894 года на Украине, в городе Александрия, где и прошли среди зелёных лугов, вишнёвых садов и хорошего русского и украинского языка его детство и юность.

Его отец был офицером, дворянином, принимал участие в народовольческих кружках, был осуждён, отбывал одиночное двухгодичное заключение в Петропавловской крепости. Мать была художницей и прирождённым педагогом. Ребёнка воспитали так, что свободный ум, трезвое рациональное мышление и высокая творческая натура гармонически уживались в нём. Он был очень начитан практически во всех областях знаний.

Получив вначале прекрасное домашнее образование, он в положенное время становится учеником Александрийской гимназии, которую заканчивает в 1911 году с отличием. Но, по собственным словам Д. И., школа не оказала существенного влияния на его духовное развитие, разве что влияние «от противного»: здесь он познакомился с казенной системой преподавания и с проблемой национального, культурного и социального неравенства.» (www.hrono.ru )

Цей самий факт про Олександрійську чоловічу гімназію підтверджують й інші джерела: «У 1906 р. Дмитра віддали до гімназії, яка, звичайно, мала виключно російське спрямування. Лише короткий час у ній викладав поет Вячеслав Лащенко, який «будив національну свідомість гімназистів». Однак Лащенко постійно перебував під наглядом і майже щороку переводився до іншої школи. Талановитим педагогом, організатором вечорів, дискусій та рефератів з літератури і мистецтва був Іван Звінський. Часто з рефератами виступав і Дмитро, який вже тоді вражав усіх обширними знаннями і начитаністю. Звінський пророкував: «Із Чижевського буде учений». (litopys.org.ua)

Безумовно, головними вихователями для дітей Чижевських стають батьки. «Духовні інтереси батьків рано визначили й мої власні устремління», – скаже згодом Д. Чижевський.

«Отже, Дмитрові Чижевському «поталанило» на батьків. Маючи гарну підготовку, він вступає відразу до другого класу місцевої гімназії. Щоправда, для цього батькові довелося звертатися за дозволом аж до попечителя Одеського округу, а екзамени для вступу були призначені в Єлисаветградській гімназії. Та Дмитро успішно витримав іспити і добре навчався протягом усіх гімназійних літ.» (Леонід Куценко)

До гімназії  з Чижевським

Так можна назвати екскурсійний маршрут, яким радо пройшлися б вчені-славісти всього світу. А ви, шановні читачі, можете пройти ним прямо зараз. Не зважаючи на втрати, класичний образ Олександрії, значною мірою, зберігся донині.

Весь шлях від будинку Чижевського до гімназії, неспішним кроком, візьме у вас хвилин 30. Отже рушаймо разом в минуле-зараз. Вийдемо на ґанок районної бібліотеки, і так само, як колись, напевно, робив Дмитро-гімназист, озирнемось довкола.

Позаду нас, за парком, ми побачимо величне приміщення міського театру (нещодавно «БК ЕТАЛу», а зараз – міський палац культури). Згадаємо, що за ним зливаються воєдину води Березівки і Інгульця, до яких так хочеться втекти і взимку (на ковзани!), і влітку (купатися, рибу ловити…). Та треба ж йти на навчання!

Про це нагадує будинок земської управи на розі Бульварної і Поштової (нині палац дітей та молоді), де батько Чижевського, обраний членом управи, завідує школами та земськими лікарнями. Короткою Херсонською вуличкою (зараз Рози Люксембург), разом з нашим героєм, рушимо до жіночої гімназії (зараз гімназія-інтернат). Весь цей час праворуч, над одноповерхівками приватного сектора, буде виднітися шпиль будинку Піщевича.

Переходячи вулицю Миколаївську (Пролетарську), побачимо в її перспективі Свято-Миколаївську церкву (1788 р. відбудована після пожежі), огорожа якої існує дотепер (навколо другої школи). За рогом вже чекає на нас вулиця Інгульська (зараз Діброви).

Валерій Жванко (далі буде)