Влада знищує громадський контроль за автоперевезеннями

Поки що діюча стара олександрійська влада продовжує руйнувати мережу громадського автобусного сполучення. Черговим кроком до цього стало одностороннє припинення виконання договору з міським диспетчерським пунктом «Олександрійського міського громадського комітету у справах захисту прав споживачів» та спонукання до цього більшості автоперевізників міста, які просто припинили оплачувати надані їм диспетчерські послуги. Борг перевізників за надані послуги пункту сягає, за підрахунками диспетчерів, майже 12 тисяч гривень. Самими злісними неплатниками виявились якраз наближені до міської влади перевізники, що здійснюють перевезення на самих «хлібних» міських маршрутах. Це Аліна Проквас в особі свого батька – екс-зятя Степана Цапюка, депутата міської ради Віталія Прокваса та підприємець Сергій Сізов, що не так давно фігурував як основний транспортувальник «тітушок» для київських антимайданів на замовлення старої влади.

Чому перевізники, всупереч існуючим договорам з перевезення пасажирів, вирішили зламати систему контролю їх діяльності і чому міська влада дозволила їм це зробити? Щоб відповісти на це питання треба спочатку розповісти, що це взагалі за диспетчерський пункт і як він працює.

Невеличка будівля на привокзальній площі міста – це і є диспетчерський пункт «Олександрійського міського громадського комітету у справах захисту прав споживачів». Він працював з 5.00 ранку і до 20.00 вечора. Черговий диспетчер (яких взагалі працювало троє) здійснював контроль виходу на маршрути автотранспорту перевізників, відповідність місткості автобусів умовам укладених з міською владою договорів, дотримання перевізниками графіків руху автобусів, а також перевіряв правильність оформлення дорожнього листа – спеціального документу, який необхідний для контролю за рухом автобусів, зокрема наявності відміток про проходження перевірок технічного стану автобусів і медичної служби їх водіями.

Диспетчери реєстрували дорожню документацію, здійснювали постійний контроль за виконанням графіків руху на лінії. Крім того постійно тримали зв’язок з водіями про умови, виниклі проблеми та особливості перевезень, рух на окремих ділянках та інформували про це мешканців міста.

Одним із найважливіших обов’язків диспетчерів пункту є складання детальних звітів про виконання перевізниками перевезень на міських маршрутах. Ці звіти дають точну, перевірену інформацію про те, скільки і коли у кожного перевізника вийшло на лінію автобусів, якої вони були місткості. А від цих даних напряму залежить розрахунок розмірів дотації з бюджету на відшкодування витрат автоперевізників по перевезенню пасажирів пільгової категорії громадян. Саме в цьому – уникненні контролю з боку громадськості за рухом автобусів і бюджетними відшкодуваннями, вочевидь, і криється справжня причина відмови від диспетчерських функцій. Саме тому, імовірно, виникла необхідність просто знищити диспетчерський пункт. Це нічого, що пасажири залишилися без єдиного доступного джерела інформації про перевезення, про те, чи варто мерзнути на зупинці, чи можна розраховувати на пільговий рейс. Це хвилює владу та окремих перевізників найменше.

Що сьогодні більше всього приваблює комерсантів у пасажирських перевезеннях? Звісно, можливість монопольного становища та отримання по максимуму грошей з бюджету без належного контролю за підставами їх надання. Фактично саме це підтвердила у своєму листі перший заступник Олександрійського міського голови Людмила Давиденко, надаючи відповідь одній з міських громадських організацій. У цьому листі чиновниця визнала – з початку року кількість автобусних рейсів, не дивлячись на їх обов’язковість, перевізниками самовільно скорочена на цілих 14%. Але, якщо б перша заступниця мера їздила би вранці, вдень і ввечері у справах по місту та його околицям не службовим чи приватним авто, а міськими автобусами, як більшість пересічних городян, то напевно би говорила не про 86%, а про 60% і не виключено лише про 50% дотримання графіків руху автобусів на міських маршрутах.

Далі – більше. У цьому ж листі перша заступниця міського голови, яка, до речі, була однією з найактивніших ініціаторів уславленої «транспортної реформи» в Олександрії, визнає – міська влада прорахувалась зі своїми розрахунками і як наслідок обсягами коштів для перевізників. Розрахунки виявились неякісними і тепер на окремих маршрутах пасажиропотік складає лише 20-30% від визначеної розрахунками місткості автобусів. Тобто, виявляється, величезні автобуси, про які міська влада раніше говорила не інакше, як про великий подарунок долі для городян, в дійсності є збитковими і непотрібними для Олександрії.

А тепер найцікавіше. Про всі ці неподобства в міських пасажирських автобусних перевезеннях влада міста виявляється знає, але чомусь нічого не робить. Більше того, вона просто крізь пальці дивиться на те, що відбувається у міських автоперевезеннях. Недаремно у цьому ж листі-відповіді за підписом Л. Давиденко немов сарказм і відверте знущання лунає банальна бюрократична фраза: «усі перевізники попереджені про дотримання договірних умов щодо місткості автобусів та дотримання графіків руху». Що з того олександрійцям, що всі попереджені? Що змінилося на краще з моменту владного попередження? Кого покарали, що змінили? Адже нічого не покращилося, навпаки – все погіршилося, і владі до цього немає діла. Вона не тільки нічого не помічає, вона відверто не бажає нічого чути про якісь негаразди.

Тому доповідні записки диспетчерів, їх пунктуальність в складанні звітів остаточно збурили міську владу. І вона вирішила позбутися ненависного диспетчерського пункту, який свого часу сама і створила. Для цього спочатку чиновники намагались внести зміни до договорів на перевезення. Це питання навіть ініціювало юридичне управління міської ради. Зрештою від цього відмовились, оскільки питання знаходилось в юридичній площині, а дотримуватись законів нинішня міська влада, як відомо, не полюбляє. Саме тому міською владою був вибраний інший шлях – безконтрольність та дозволеність перевізникам ігнорувати щоденний моніторинг диспетчерського пункту та його роботу в інтересах пасажирів.

Немає контролю, значить немає і прямого зв’язку між людьми, перевізниками та владою, якого можновладці так побоюються. Адже тепер не доведеться нікому пояснювати, чому можуть не сходитись дотаційні кошти та регулярність рейсів у папірцях перевізників та влади.

Що може внаслідок цього відбутись?

Внаслідок недолугих рішень влади, розтягування по приватним кишеням бюджетних коштів, припинення якісного контролю за рухом міського пасажирського транспорту олександрійці можуть на тривалий час позбутися нормального автобусного сполучення. Цього допустити не можна. Саме тому, як повідомила нам голова ГО «Олександрійський міський громадський комітет у справах захисту прав споживачів» Марина Синьоок, громадські активісти не залишаються осторонь цього питання. «Стара влада Олександрії наприкінці своєї каденції почала відкритий наступ на роботу громадського об’єднання, що переймається захистом прав споживачів, та намагається позбутися будь-якого громадського контролю за перевезеннями. Тому завдання громадських активістів не тільки протистояти цьому, поновити контроль за діями перевізників та надавати об’єктивну інформацію громадянам про роботу підприємців в сфері пасажирських перевезень, а й терміново взагалі змінити усю систему автобусних перевезень в Олександрії».

Олег Панібратенко, голова громадського об’єднання «Незалежна громадська рада Олександрії» говорить, що громадськість буде вимагати від нової влади міста поновлення громадського контролю за роботою перевізників та недопущення потурання прав пасажирів. Контроль за пасажирськими перевезеннями в місті, на думку О. Панібратенка, це справа саме громадських активістів, адже лише вони насправді можуть бути незалежними від влади. «Саме громадськість повинна контролювати життєво важливі питання широкого кола громадян, до яких відноситься і питання автобусного сполучення нашого міста. Наприклад, у Німеччині якість питної води контролює саме громадськість, а ніяк не влада чи виробники. Ми ухвалили рішення рухатись до європейських правил організації життя, тож ці правила треба вже розпочинати впроваджувати у життя в Олександрії. А не навпаки – відмовлятись від тих позитивних напрацювань, які вже є», – зазначив О. Панібратенко.

Сьогодні автобусні перевезення в Олександрії фактично залишені напризволяще, без будь-якого фактичного контролю. Це вигідно перевізникам та старій міській владі, що зав’язла у спільних з ними корупційних схемах. Але невигідно городянам. Тому ці схеми треба негайно зламати, аби незабаром на автобусних зупинках з’явились номери телефонів диспетчерської служби, подзвонивши на які можна було б почути: «Алло! Ваш автобус незабаром буде. Пробачте, трапилась непередбачена технічна зупинка. Дякуємо за порозуміння». Чи такого відношення влади до городян ми дочекаємось?