Віталій Згама: «Олександрійщина з року в рік прогресує»

Віталій Згама: «Олександрійщина з року в рік прогресує»

На початку 2013 року голова Олександрійської районної державної адміністрації Віталій Згама дав інтерв’ю сайту «весь Кіровоград».
 

− Віталій Миколайович, почався новий рік, тому перше питання цілком логічне. Чим запам’ятався у масштабах району, який ви очолюєте, рік минулий?

− Минулий рік для селян був дуже складним. Олександрійський район – це великий сільськогосподарський регіон. А ви ж розумієте, що вражай багато в чому залежить від погоди. Нажаль, вона у 2012 році була аномальною. Таких складних погодних умов не пам’ятають навіть старожили. Тому й рік був посушливим і, як наслідок, неврожайним. Чесно кажучи, дуже боявся, що деякі невеликі фермерські господарства можуть зникнути з сільськогосподарської мапи нашого району. Але, дякувати Богові, цього не сталося. Це свідчить про те, що наші люди люблять й вміють працювати на землі. За це їм велика шана й подяка. Саме земля району, у широкому розумінні, наповнює грошима сільські та селищні бюджети. Й цим сказано все. Не буду приховувати те, що в тих екстремальних умовах, що були у минулому році, господарства району вижили, у тому числі, й завдяки підтримці, яку надавала їм районна державна адміністрація. Наші злагоджені дії дозволили отримати навіть невеличкий плюс у деяких показниках. Тому тенденція, що Олександрійщина з року в рік прогресує, на щастя, збереглася. Добре спрацював район восени, коли були посіяні озимі культури. Тепер все залежить від погодних умов. З позитивних, я би сказав з знакових подій слід відзначити здачу в експлуатацію у кінці грудня 2012 року сучасного й потужного елеватора в Шарівці.

Однією з переваг Шарівського елеватора є його розташування безпосередньо біля залізничної станції Шарівка, що дозволяє безперешкодно та оперативно доправляти зерно від елеватора до споживачів. З іншого боку – це працевлаштування селян. Всього на елеваторі буде працювати 55 людей. Доречи, я особисто там буваю й звернув увагу на те, що молодь вже не залишає свого рідного села, як це було раніше, бо вони бачать обнадійливу перспективу його розвитку. Не буду називати конкретні цифри по елеватору, але, можете мені вірити, вони вражаючи. Додам, що там будуть працювати дві сушки на газу. Для цього з села Митрофанівки Новгородківського району прокладений газопровід потрібного тиску, що дозволить підвести газ й до осель селян. А це мрія будь-якого мешканця наших сіл. От вам й вирішення соціальних питань на селі. За це слід подякувати групі компаній «УкрАгроКом», де генеральним директором Анатолій Іванович Кузьменко, який весь час працює на перспективу. Ось ще один приклад. У Новій Празі вже частково діє молочно-товарний комплекс «Петриківське молоко», розрахований на 5000 голів крупної рогатої худоби та на 70 тонн молока на добу. Він задіяний десь на двадцять відсотків. Туди вже завезли дві партії великої рогатої худоби французької породи у загальній кількості 455 голів. Поки що там постійно працює 14 чоловік, а буде 70 працівників різного профілю. Й знову це справа рук команди з «УкрАгроКому», – безперечного лідера не тільки нашого району, а й всієї Кіровоградщини. Виокремлю, що у районі добре працює цукровий завод, який нарощує свою потужність. Вже повідомлялося в пресі про газифікацію сіл Куколовки, Головківки та селища Нова Прага. Роботу у цьому напрямку ми продовжуємо. У минулому році багато уваги у районі приділялося соціальній сфері – дитячим садочкам, школам, будинкам культурі, спорту, медичним закладам… От такі спогади про 2012 рік, що пішов у історію.
 

– Ви щось нічого не сказали про дороги. Як з цим обстоять справи?

– Займаємося й цим питанням. Багато в чому це залежить від держави, адже дороги – це загальнодержавна програма. Але й власними силами робимо певні кроки у поліпшені стану доріг Олександрійщини. Та, відверто кажучи, не можу стверджувати, що тут все гаразд. На сьогодні це дійсно питання питань, яке потребує вирішення.
 

– Віталію Миколайовичу, а які прогнози по району на майбутній врожай?

– Будемо ми з хлібом чи ні, казати зараз передчасно. За фахом я вчений-агроном та багато років працював саме за цією спеціальністю. Тому можу впевнено стверджувати – прогнози робити поки що зарано. Все залежить від погоди, а якою вона буде – не знає ніхто. Давайте не будемо поспішати навіть з попередніми прогнозами.
 

– Чи плідно райдержадміністрація працює з депутатами?

– Слушне питання. Почну с того, що мій попередник – Сергій Анатолійович Кузьменко – у жовтні 2012 року виграв вибори та став депутатом Верховної Ради України. З ним я підтримую постійний зв’язок. Це зрозуміло, адже мені доводиться продовжувати ті справи, що він започаткував у районі. Він дійсно добре допомагає, за що я йому дуже вдячний. Співпрацює адміністрація й з депутатом Кіровоградської обласної ради Анатолієм Івановичем Кузьменко, якого я вже згадував. Життєдіяльність нашого району не можлива без районної ради та її депутатів. Скажу без перебільшення, що саме депутати райради, а це впливові люди, керівники господарств та інших структур, вирішують багато питань на місцях. Не можна оминути увагою діяльність депутатів сільських та селищних рад. Вони теж добре працюють на розбудову району.
 

– Можна так казати, що програма, яку започаткував Сергій Ларин, «Центральний регіон-2015» діє?

– Безперечно. Програму «Центральний регіон-2015. Будуймо Олександрійщину разом» ми виконуємо крок за кроком. Так, є перешкоди – криза та її наслідки, інші негаразди, але ми не зупиняємося, а рухаємося далі. Це та програма, яку ми створили завдяки пропозиціям і бажанням людей. Отже, ми реалізуємо саме ті завдання, що поставили перед нами трудівники села. А разом ми всі – громада, влада, бізнес… Тому й будуймо Олександрійщину разом. Доречи, обласне керівництво, на сам перед Сергій Миколайович Ларін, нас не тільки підтримує, а й допомагає. Це зрозуміло, адже в нас одна мета – зробити кращим життя людей.
 

– На останок запитання особистого характеру. Знаю, що ви не просто захоплюєтеся футболом, а й добре граєте у нього, бачив це на власні очі. А як до цього відносяться у вашій родині?

– Так, я справді дуже люблю футбол. Закоханий у нього з дитинства. Отже, мій перший м’яч був навіть не шкіряним, а гумовим. Футбол поруч зі мною все моє життя. З самого початку, коли за ініціативи Сергія Анатолійовича Кузьменко був створений професіональний футбольний клуб «УкрАгроКом», я навіть входив у склад керівництва клуба. Потім ми створили аматорську структуру – футбольний клуб «УкрАгроКом», який об’єднав ветеранів, що грають у цю гру, з Головківки, району й з міста Олександрії. У 2012 році наша команда виграла першість Кіровоградської області з футболу серед ветеранів. Це дійсно приємна подія для району, членів команди та для мене особисто. Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство «Колос» агропромислового комплексу України проводить у грудні щорічні змагання з фут-залу у місті Берегове на Закарпатті. Так от, наша команда тричі здобувала там бронзові медалі. Це, безперечно, успіх, але ми будемо намагатися у 2013 році виграти «золото» цього престижного турніру. Що стосується відношення родини до мого захоплення, то жінка розуміє, що хай я краще буду грати у футбол, аніж палити чи вживати алкоголь. Тому вона, може десь у глибині душі, інколи й незадоволена моїми поїздками на змагання, але підтримує мій здоровий спосіб життя. Тобто тут все гаразд (посміхається).
 

– Бажаю успіхів у вашій нелегкій праці!

– Щиро дякую!