Вірші на конкурс “Олександрія – моє рідне місто”

Вірші на конкурс "Олександрія – моє рідне місто"

Меня зовут Звягинцева Юлия. Я родилась в городе Александрии, здесь и закончила школу № 10. Сейчас учусь в Днепропетровском национальном университете им. О. Гончара по специальности журналистика. Уехав учиться, я поняла, как сильно скучаю за родным городом, а когда услышала о конкурсе стихов, в котором можно признаться в любви родному краю, то в тот же вечер решила поучаствовать.

Мій рідний край,  моя – Олександрія

Моя країна гарна, мов калина
в її обіймах проминає днина
В її обіймах безліч є доріг
але одна веде на той поріг

До рідної оселі до сім’ї
де всі найкращі спогади мої
У місто казку, що у серці карти
де оповила вперше рідна мати

Тут у містечку все моє життя
В Олександрії в місті майбуття
Тут кожна вуличка вузенька чи широка
То світлий спомин, у життя дорога.

Тут у землі достойний урожай
А для життя напевно кращий край
Ось тут у парку, що у шати  встиг убратись
Маленькими любили ми погратись

А вдоволю набігавшись просили
хоча б разок на гірку щоб пустили
А пам’ятаєте як добре розважались
коли на річці весело плескались

Але найбільше втіха, всі ми  в цьому знані 
Що хлюпались із радістю в фонтані
Спекотним літом й у вечірній час
Найбільше щастя то було для нас

А по доріжці далі біля лави
Солодку вату завжди куштували
Який був час і він минав так швидко
А місто не зів’яло наче квітка

І тільки перша тут зійде зоря
центральна вулиця вогнями запала.
Олександрія розрослася буйно
Тут навіть в будні не буває сумно

Мій рідний край моя Олександрія
О як змінилась! Ти ж для ока мрія
Та ще й для гордості не зламна  є причина 
Бо найцінніша в місті це людина

Талантів молоді тут годі і займати
На пальцях всіх не зможу зрахувати
Тут пишуть вірші і співають гарно
Танцюють, шиють и вишивають славно

Ми всі разом немов одна родина
У праці й щасті тут мина година
Ми для себе знайшли – рай
Олександрія то наш рідний край!

***
Вірш про Олександрію
Олександріє, ти єдина
В моїй душі, як сонце сяєш
І як молю за тебе Бога
Одна, одна ти тільки знаєш.
Ми труднощі всі подолаємо
Бо місто наше не просте
Воно любов’ю зігріте
І найдорожче за усе.
Дорожче Лондону й Маямі
Дорожче світлих берегів
І йому як рідній мамі
Літ довгих зичимо без слів.
Усі слова – то є даремні
У серці вірні ми завжди
Тож не зазнай найкраще місто,
Ніколи ти незгоди і біди.

Олена Полуніна

***
Я – Тетяна Новікова народилась 29 червня 1982 року в Олександрії. Після закінчення загальноосвітньої школи № 2 навчалась в Олександрійському вищому медичному училищі на факультеті сестринська справа. З серпня 2001 року працюю медичною сестрою в міській лікарні № 1.

Я закохана у своє рідне місто, в якому народилась, виросла і проживаю в даний час.

Мій рідний край –
моя Олександрія
Мій рідний край – Олександрія!
Кіровоградщини земля,
Святої неньки України
Благословенне ти дитя.

Ти від народження дістала
Випробування не легкі,
Та доля тебе не зламала,
А випробувала в житті.

Ти винесла тяжкі страждання.
Війну страшну пережила,
Та не зломилася ти в горі,
Все винесла, й перемогла.

Шахтарське місто збудувала
Ти для майбутніх поколінь,
Вугілля буре добувала
Олександрійцям ти своїм.
Роки так швидко пролетіли,
Життя змінилося твоє,
Розквітло ти через століття,
Каштанове місто моє!

Ти існувати будеш вічно,
І квітнути будеш завжди,
Бо моляться за тебе
Богу Олександрійці всі твої.

І за твоє блакитне небо,
І золоті поля,
Я буду дякувати вічно,
Тобі – Свята моя Земля!

І де б не довелося жити,
І доля де б не занесла,
Я повернусь в Олександрію
На рідні степи й поля.

І скільки б часу не минуло
Любов не згасне у душі,
Своє я серце подарую
Олександрії – назавжди!

Тебе кохаю я всім серцем,
Тобі вклоняюсь до землі,
Бо родом я з Олександрії
З Кіровоградської землі!!!

***
В конкурсе ко Дню города принимают участие люди разного возраста: школьники, студенты, мамы в отпуске по уходу за детьми, медработники, педагоги и официанты в кафе, такие как Ольга Рак.

Говори мой край
Говори мой край, моя Александрия
О своих красотах и лесах,
О своем талантливом народе
Говори мой край, моя земля.
 

Говори, как много пережито
Было на твоем веку,
Ничего поверь и нами не забыто
Мы ведь тоже помним про войну.

Говори мой край и о рабочих
Что тебя подняли из руин,
Были не легки, ни дни, ни ночи
Но ведь выстояли, выжили они.

И о тех, кто вдалеке сегодня
Говори о них, любимый край,
Даже на чужбине все же
Не забудут о тебе, ты так и знай.

Говори о тех, кто прославляет
Кто танцует и поет,
Мы тебя все обожаем
И любимым городом зовем.
Говори мой край, моя Александрия
И пускай услышат все,
Как прекрасна и красива
Говори всегда так о себе.

Ольга Рак, 25 лет

***

Люблю этот город
Я люблю этот город
Да, безумно люблю,
Он, конечно, мне дорог
И о том не молчу.

Я люблю его с детства
Здесь родилась, росла,
И призвание здесь же
Я конечно нашла.

Я люблю этот город
Даже в зной, и в жару,
Я люблю, когда дождик
Искупает его поутру.

Я люблю когда птицы
Напевают мотив,
Говоря в каждом звуке
Этот город по-прежнему жив.

Я люблю этот город
Бесконечно люблю,
И пускай процветает
Этот город, прошу.

Ольга Рак

***
Нічний краєвид
Ніч. Ніч темна, нічим не примітна.
Вона не завжди буває привітна,
Завжди одягається в чорні плащі,
чорні шарфи,чорні шапки…
І ти увесь поринаєш в думки.
Он вогник з вікна-вночі-мов маяк,
Побачити місто у темряві-як?
І тут починається диво-усі
будинки, магазини,
Усі ліхтарі, під хмарами квартири,
Машини, автобуси та поїзди –
Усі вони палають вночі.
І ось на чорному сукні видніються
кришталики скляні.
Це-зорі, в небі діаманти,
Великих сузір`їв маленькі фрагменти.
Мов пазл ми складаємо зірку до зірки,
На небі – мов вишита гарна картинка.
І ось ти стоїш, і не помічаєш,
Як потроху відлік часу втрачаєш.
Вже промені сонця з-за хмар визирають,
А зорі тихенько спати лягають.

Софія Швидка, 13 років, учениця Олександрійського навчально-виховного комплексу