У Кропивницькому відбулись ювілейні Куценківські читання

X обласні літературно-краєзнавчі Куценківські читання, що відбулися у літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого, присвячені ювілейним річницям видатних постатей української культури. Читання, що зібрали у Кропивницькому 15 лютого дослідників минувшини краю між Бугом і Дніпром, мали на меті не тільки підбити підсумки досліджень за минулий рік, поспілкуватись з колегами щодо майбутніх творчих планів, але й вшанувати 120-річчя від дня народження поета і письменника Євгена Маланюка, 90-річчя від дня народження письменника і літературознавця Миколи Смоленчука та 10 роковини трагічної загибелі літературознавця і краєзнавця Леоніда Куценка.

Як і десять років тому, головна тема читань, що вже стали повноцінним регіональним краєзнавчим форумом – дослідження літературного і не тільки, минулого краю, пізнання визначних постатей у житті Кіровоградщини.

Відомий літературознавець, письменник, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук Володимир Панченко на початку читань зазначив, що творча спадщина Леоніда Куценка, яку можна зібрати і видати окремим солідним виданням, могла би слугувати популярним, але достовірним джерелом для тих, хто хоче доторкнутися до історії краю. Леонід Куценко, за висловом В.Панченка, проводив літературні «розкопки», вмів показати на прикладі навіть одного твору духовний світ письменника. Якби не титанічна праця Л.Куценка, то не вдалось би привезти до України повноцінну копію архіву Євгена Маланюка, якого відкрив сучасній Україні саме кіровоградський дослідник. Також В.Панченко запропонував підтримати ініціативу присвоїти нинішній Кіровоградській льотній академії Національного авіаційного університету ім’я видатного українського конструктора та громадсько-політичного діяча, першого українського авіатора Левка Мацієвича. Цю ініціативу підтримало чимало учасників слухань.

Голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, директор Державного архіву Кіровоградської області Олег Бабенко нагадав про видатну постать письменника та літературознавця Миколи Смоленчука. Його твори, завдяки зусиллям Олега Олександровича, повертаються до сучасників новими книгами, постаючи неопалимою купиною українського письменництва з рідкісних екземплярів середини минулого століття та архівних записів у нові видання. Незабаром буде відкрито у обласному архіві і меморіальну кімнату, присвячену світлій пам’яті видатного земляка. Микола Смоленчук – знакова для Кіровоградщини постать, адже це і мало досліджений письменник, який торкався хвилюючих і гострих тем повоєнного покоління, і науковець, без якого складно уявити наші теперішні знання про театр корифеїв на Кіровоградщині, як і існування меморіальних музеїв М.Кропивницького, Ю.Яновського, І.Микитенка.

Поет і журналіст Роман Любарський нагадав про поетичну сторону вшановуваних митців, а письменник і очільник обласної організації Спілки письменників України Василь Бондар наголосив про те, що кращим пам’ятником для Леоніда Куценка є самі читання, які 10 років поспіль об’єднують творчу громаду Кіровоградщини для нових пошуків та досліджень. Він також анонсував відкриття у травні погруддя Л.Куценку біля педагогічного університету, якому дослідник віддав левову частку свого життя.

Голова обласної організації товариства «Просвіта» Олександр Ратушняк наголосив на тому, що нині є прямі паралелі із тими визвольними змаганнями, які відбуваються в країні сьогодні та боротьбою за утвердження національної держави, яку вів військовик та поет Євген Маланюк. Не здолавши ворога на полі бою, Є.Маланюк продовжив свою боротьбу за відродження національної свідомості, за утвердження держави на лінії літературного фронту, зміцнюючи дух українства, відроджуючи самосвідомість українців мистецькими рядками.

Окремо варто сказати про представлення Олегом Бабенком чергового випуску науково-краєзнавчого вісника Центральної України «Між Дніпром і Бугом». П’ятий випуск видання, що продовжується, вийшов друком у минулому році і вперше був презентований саме на Куценківських читаннях, присвячених 25-річчю Незалежності України. Цей збірник містить 27 публікацій дослідників минувшини краю. Вісник отримав у ювілейному за числом випуску, на думку автора цих рядків, друге дихання. З друкованого збірника, що давав шлях паросткам наукового краєзнавства Кіровоградщини, вісник викристалізувався у ретельно підготовлений та скомпонований, цілісний за структурою науковий видавничий проект. Як і було анонсовано раніше незмінним головним редактором і очільником редколегії видання О.Бабенком, відтепер всі публікації спираються на ґрунтовні дослідження джерел, містять необхідний довідковий апарат, анотації, тобто відповідають вимогам «ваківських» видань. В збірнику традиційно публікуються копії історичних документів, зокрема присвячених встановленню незалежності на Кіровоградщині, а також висвітлена хроніка найвизначніших подій у культурно-мистецькому житті краю. Крім авторів з Кропивницького, інших міст та містечок області, до географії авторів вісника додались автори-науковці зі столиці України і Херсонщини. Більшість матеріалів – це кращі напрацювання дослідників, оприлюднені під час IX Куценківських читань. Дослідження охоплюють діапазон пошуків авторів від літературного краєзнавства до наукових обґрунтувань утворення орнітологічного заказника, що вказує саме на краєзнавчий характер видання, якому притаманний не тільки історичний, але й природничий, літературознавчий спектр досліджень.

Повертаючись до перебігу ювілейних Куценківських читань, можемо відзначити те, що представлені на них творчі пошуки кожного з учасників є різноманітними як за темами, так і напрямками досліджень. Оригінальним було представлення лютневого випуску журналу «Хроніка Задзеркалля». Це своєрідне друковане видання покликане достукатись до душ людей, які нині перебувають за ґратами і які шукають сенс життя та відповіді на складні життєві питання. Тематика цього випуску журналу – це авторське бачення ідеолога видання С.Колісника, який творчо підійшов до поєднання літературної і краєзнавчої діяльності Л.Куценка із мистецько-пізнавальним змістом журналу.

Олександр Полячок представив дослідження про педагога та культурного діяча Михайла Блюменфельда, який був вчителем братів Тобілевичів.

Марина Долгіх, відома на Кіровоградщині як краєзнавець і невтомний дослідник у царині музичного джерелознавства , автор книги про видатного музиканта Генріха Нейгауза, представила нову, щойно видану книгу «Юрій Хілобоков: сюїта для скрипки з оркестром». Вона ж розповіла про нові пошуки, які привели до спілкування із онукою українського композитора і музиканта Лисенка – Аріадною Лисенко.

Роман Базака розповів про науково-краєзнавчі дослідження Леоніда Куценка, які сьогодні є цінними джерелами для дослідження історії краю.

Богдана Бабенко спробувала окреслити проблематику людяності, гуманізму і воєнного лихоліття за романом Миколи Смоленчука «Сиве покоління».

Юлія Сергієнко, вчитель Соколівського навчально-виховного об’єднання, розповіла не тільки за заявленою темою регіонального маланюкознавства, але й торкнулась питання створення шкільного музею, який присвячений героям АТО, які пішли захищати країну саме з села Іванівка. Зокрема мова йшла про тих, хто навічно вписав своє ім’я у ряди героїв-захисників Вітчизни на східному фронті. Сьогодні стоїть гостро питання про збереження з любов’ю створеного музею, який має чимало унікальних експонатів, у зв’язку із ліквідацією навчального закладу.

Валентина Легка підтримала тематику літературного краєзнавства та створення посібник а з літературного краєзнавства, що пропонує 35 уроків спеціального курсу з цього питання.

Юрій Митрофаненко, кандидат історичних наук та автор популярної книги про часи української революції «Українська отаманщина», розповів про цікавий підхід у вивченні героїчних сторінок революції 1917 року. На думку дослідника, варто базувати нові розвідки на синхронному вивченні як документальних джерел, так і літературних творів, зокрема роману «Чотири шаблі» одного із найцікавіших письменників початку XX століття – Юрія Яновського. У цьому творі, на думку історика, є чимало цікавих деталей, які дають зрозуміти не тільки певні факти, але і відчути дух часу української революції.

Олег Юрченко згадав про події, пов’язані і з відомою «отаманкою» Марусею Никифоровою, та про її спроби оволодіти революційною стихією Єлисаветграду.

Про І.Карпенка-Карого, як актора професійного театру корифеїв, нагадала С. Щербина.

Огляд наявних фондових зібрань музею І.Карпенка-Карого, присвячених Євгену Маланюку, дала головний зберігач музею Л.Хосіянова.

Віктор Голобородько розповів про тернистий шлях національно свідомої еліти міста Олександрії, яка з 60-их років минулого століття продовжує діяльність щодо увічнення пам’яті олександрійця за походженням, письменника і поета епохи «розстріляного відродження» Леоніда Чернова-Малошийченка.

Наприкінці дозволю собі висловити особисті враження про ювілейне Куценківське зібрання. Читання не тільки перейшли 10-річний рубіж із новими напрацюваннями, але й вийшли на цю відмітку як самостійне культурне та краєзнавче явище у житті Кіровоградщини. Це – форум нових ідей, місце спілкування пошуковців, які щороку мають змогу обговорювати нові напрацювання і ділитися ними із колегами у священному для всіх кропивничан місці – будинку, де народжувався український театр, формувалась українська модерна культура завдяки корифеям, ім’ям одного з яких нині названо адміністративний та культурний центр межиріччя Дніпра і Бугу.

Віктор Голобородько