Суд виправдав олександрійця, якого хотіли відправити за грати на 12 років

Кримінальне провадження, за яким міська міліція у 2014 році хотіла відправити за грати чоловіка, що наважився відкрито заявити про «кришування» наркоторгівлі посадовцями місцевої міліції, виявилось бездоказовим. Колегія суддів Олександрійського міськрайонного суду 24 січня винесла вирок, яким олександрієць Роман Чабан був повністю виправданий у інкримінованих йому обвинуваченнях, за якими його могли відправити за грати на дванадцять років. Зокрема обвинуваченому інкримінувались злочини у сфері наркотичних засобів, а саме за частиною 2 та 3 статті 307 і частиною 3 статті 311 статті Кримінального кодексу України.

В своєму вироку суд зазначив, що таке рішення ухвалено «у зв’язку з відсутністю події злочину», що взагалі є унікальним не тільки для олександрійської, але й української Феміди.

Підсудний, який відтепер знову став звичайним громадянином, за думкою сторони обвинувачення, мовляв, скоював тяжкі злочини, за які передбачена доволі сувора відповідальність. Схожа на ту, яку отримують злочинці за вбивство – до 10-12 років тюремного ув’язнення із конфіскацією майна.

Нагадаємо, судова колегія винесла виправдувальний вирок щодо Романа Чабана, який декілька років тому не побоявся, навіть під присягою, відкрито розповісти про дії міліцейських керівників, що зрадили інтересам служби та моральним принципам і вдались до «кришування» наркоторгівлі в місті. Про цю резонансну справу неодноразово повідомляли, як місцеві, так і центральні ЗМІ, а прокуратура області повідомляла про те, що основною версією слідства є те, що в місті Олександрії діяла організована мережа збуту наркотичних речовин під прикриттям органів внутрішніх справ.

Як зазначено у виправдувальному вироку суду, після викривальних показів обвинуваченого щодо міліцейських керівників, правоохоронці стали погрожувати Р. Чабану, вказуючи на те, що вони зроблять з нього чи то терориста, чи то іншого злочинця і відправлять за грати на великий термін. Згідно показів,  що зафіксовані у вироку, проти обвинуваченого, мовляв, застосовувалось фізичне насильство.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що під час досудового слідства обшуки проводились із істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод. Так обвинуваченому навіть не роз’яснювали його права та не надали можливості отримати відповідну правову допомогу. Відеозйомка вилучення доказів під час обшуку чомусь не містить момент прошиття та опечатування пакетів із вилученими предметами. А ще одна відеозйомка іншого обшуку обвинуваченого, а саме його квартири, взагалі невідомо куди поділась. Офіційно вона нібито була втрачена за невідомих обставин. З цього питання міліціянтами навіть проводилась службова перевірка, яка, між тим, не додала ясності у тому, куди ж таки подівся відеозапис. Відповідність предметів, що були вилучені та надані для експертизи, судом не встановлена, адже кримінальна справа сформована так, що певна частина її документів просто взагалі в ній відсутня.

Вирок суду, в якому детально аналізується кримінальна справа, говорить про те, що вона фактично була «шита білими нитками» і дійсно схожа на помсту певного кола міліціонерів обвинуваченому, який надав викривальні свідчення щодо правоохоронців.

Цікаво зазначити, що серед тих, хто згаданий у дуже непривабливому світлі у цій історії – екс-міліціонер внутрішньої безпеки, а нині чинний співробітник новоутвореної поліції Віталій Шкелебей, який став першим міліціонером, який через суд був поновлений в органах внутрішніх справ.

Ось як про це не так давно повідомляло «Радіо Свобода»: «…Старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу внутрішньої безпеки при обласному УМВС Віталій Шкелебей повернувся до лав поліції. Він став першим в Україні правоохоронцем, який через суд скасував результати атестації та наказ про звільнення».

Наразі, які будуть наслідки для тих, хто непривабливо згаданий у цьому виправдувальному вироку суду, сказати складно. Більша частина з тих, хто носив тоді погони правоохоронців, вже не працюють у органах внутрішніх справ. Хоча, наприклад, Олександр Кодак також після судового спору із державою нині повернувся до лав внутрішніх справ і більше того – став очільником районного відділення поліції.

Проте, чому так довго і безапеляційно обвинувачення діяло проти громадянина, який розповів про зраду, нечесність і вчинення злочинів міліціонерами, досі залишається питанням без відповіді. Так само не зрозуміло, чому до цих пір, не провівши ретельного аналізу наявних документів і не даючи оцінку неприхованій «липовості» справи, правоохоронці наголошували на винуватості цього громадянина. І саме тому виправдувальний вирок для Романа Чабана автоматично мусив би стати обвинувальним громадським вироком для декого із правоохоронних очільників, що мали б захищати закон, а не відверто попирати його.