Стратегія від олександрійської влади: грошей нема, але треба триматися… до 2030 року! (Частина 1)

Олександрійська мерія долучилась до крилатого виразу російського прем’єра, який сказав жителям окупованого Криму про те, що хоча грошей нема, але вони мусять триматися. Якщо у очільників недружньої нині нам країни це вихопилось як би випадково, то в Олександрії про це влада сказала дуже впевнено і значно перевершивши за цинічністю російських політиків. Мова йде про текст документу із гучною назвою «Стратегія сталого розвитку міста Олександрії до 2030 року». Імовірно автори цього розлогого, майже на сто сторінок, документу не передбачали, що його хтось буде читати, бо інакше не писали б того, що у ньому написано, та презентували б його не настільки помпезно. Варіант розвитку міста на майбутні 15 років є планом, який, на думку влади, одразу все пояснює і запевняє усіх в тому, що все найкраще у нас попереду. Але насправді цей документ викликає більше запитань, ніж дає чітких відповідей.

Хто писав Стратегію?

Для початку давайте з’ясуємо, хто ж написав цю стратегію. Як виявилось, у цього паперового дітища одразу двоє батьків – авторів. Як це може бути? Виявляється саме так, бо різні джерела повідомляють саме про своє авторство проекту Стратегії розвитку нашого міста. Наприклад, сайт міської ради в інформації від 14 липня запевняє нас в тому, що Олександрійський міський голова С. Цапюк за круглим столом говорив про те, що одним із напрямків його передвиборчої кампанії було створення і затвердження стратегії розвитку міста, а тому протягом півроку представники громади разом із науковцями працювали над виконанням цього завдання.

Консультації стратегічному комітету надавали спеціалісти Академії публічно-приватного партнерства.

Тобто, консультації були спеціалістів Академії, а створили Стратегію члени стратегічного комітету, головою якого, до речі, відповідно до рішення виконавчого комітету є мер Степан Цапюк.

Проте сама ж Академія публічно-приватного партнерства Олександрійську міську раду і її стратегічний комітет авторами документу не вважає. На офіційному сайті цієї організації є інформація про презентацію Стратегії. Цитуємо: «2 червня 2016 року Академія публічно-приватного партнерства спільно з Українським Центром публічно-приватного партнерства презентувала виконавчому комітету міста Олександрія проект Стратегії Сталого Розвитку міста до 2030 року. Презентацію проводили проф. І. Запатріна, д.е.н., Президент Академії ППП….

Стратегія була розроблена Академією ППП, базуючись на принципах і підходах Глобальної Стратегії Сталого Розвитку ООН, з орієнтацією на досягнення Цілей Стійкого Розвитку до 2030 року. Основний акцент в Стратегії зроблений на досягненні ЦСР 11, спрямованої на трансформацію міст в «Розумні та Стійкі».

Проект Стратегії підтриманий керівництвом міста. За результатами обговорення прийнято рішення створити в рамках міського виконавчого комітету Центр управління розвитком міста для ефективної реалізації передбачених Стратегією заходів».

Комерційна послуга

Як бачимо, «Стратегія сталого розвитку Олександрії до 2030 року» є інтелектуальним продуктом Академії ППП, а не інтелектуальним доробком стратегічного комітету мерії. Для того, щоб розставити всі крапки над «і», треба вказати на те, що фактично створення цієї Стратегії може бути звичайною комерційною послугою. Чому? Судіть самі. Повна назва Академії – Товариство з обмеженою відповідальністю «Академія публічно-приватного партнерства». Таким чином це не вищий навчальний чи дослідницький заклад, а приватне комерційне підприємство, кінцевою метою статутної діяльності якого є не що інше, як отримання прибутку. Засновником цього підприємства і кінцевим отримувачем вигоди від його діяльності є саме професор Ірина Запатріна, яка і представляла проект, або, як кажуть міські чиновники, «консультувала». Як повідомили нам у цій комерційній фірмі, Олександрійська міська рада виступила замовником розробки цієї стратегії і оплатила розроблену підприємством стратегію коштами міського бюджету. Про це, до речі, міська влада чомусь промовчала, як і не повідомила про авторство проекту Стратегії звичайної київської фірми, що має офіс у самому центрі столиці на бульварі Лесі Українки біля станції метро «Печерська» та основним видом комерційної діяльності якої є освітня діяльність, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності. Зрозуміло, що офіси в Печерському районі столиці коштують не дешево. Звичайно і послуги цього комерційного підприємства не можуть бути дешевими.

Хто поцупив?

Якщо довіряти комерсантам, то міська влада виступила замовником створення Стратегії і долучилась до її створення лише як респондент, що надавав для розробників потрібну інформацію. Але ж тоді виявляється, що влада Олександрії збрехала, стверджуючи, що це саме продукт піврічної роботи якогось «стратегічного комітету», очолюваного міським головою Степаном Цапюком? Може все це декорація задля потреби організовувати під «прикриттям» нічим не мотивовані у скрутні бюджетні часи закордонні поїздки очільників мерії? Чи не тому текст Стратегії з’явився тільки тоді, коли багато олександрійців стали публічно запитувати про це владу? Треба ж було якось пояснити що і до чого. Тож текст і з’явився, щоб, як кажуть, відкараскатись.

Але що ж, зрештою, пропонують олександрійцям? Виявляється, сама Стратегія лише імітація серйозної роботи. Ми не ставимо під сумнів кваліфікацію авторів Стратегії (хоча і це не зрозуміло остаточно), проте до них є дуже серйозні запитання.

Метафізика і реальність

Читаючи багатосторінковий документ, який нині вважається провідною економічною думкою місцевого чи київського рівня, починаєш з перших сторінок запитувати себе самого: «А чи може міська влада покласти кінець епідеміям людства та скоротити кількість харчових відходів у два рази?» Відповідь очевидна – ні, не може. На це впливають зовсім інші чинники і це загальновідомо. Але в тексті Стратегії вказується на необхідність на місцевому рівні забезпечити до 2030 року повну ліквідацію безробіття, активізувати науково-технічні дослідження, скоротити у два рази кількість харчових відходів, до 2030 року покласти кінець епідемії СНІДу, туберкульозу, малярії та зменшити на третину смертність від неінфекційних хвороб. А ця фраза взагалі дуже актуальна – скоротити у два рази смертність у ДТП. Так, мерія може та повинна слідкувати за дорогами, світлофорами й взагалі за усім, що повинно забезпечувати безпеку руху. В такий спосіб вона безпосередньо впливає на кількість ДТП, а звідти опосередковано й на кількість смертельних випадків в них. Але ж такі висловлювання «скоротити у два рази смертність у ДТП»? Можливо ті, хто писав це у Стратегії, дійсно знають, як працювати зі смертністю в ДТП або володіють якимось геніальними винаходами, що дозволять побороти людські хвороби. Але не варто виключати те, що такі речі глобальні і не настільки пов’язані з міською та навіть з державною владою. Тому більшість орієнтирів, згаданих у цьому документі, виглядають, як банальне механічне зліплювання до купи розрізнених ідей та думок.

Дуже-дуже тісне коло

Важливо зазначити, що аналіз ситуації в місті здійснювався дуже вузьким колом осіб. Виявляється, долю міста намагались спроектувати 65 людей, названих експертами. Звісно, не в розумінні, що усі вони займаються експертною діяльністю та здійснюють експертизи, а просто мають певний фах та досвід. Цікаво, що розподіл на групи цих експертів був дуже дивний, адже автори стратегії чомусь об’єднали в одну групу представників місцевої влади і громадських організацій, а в іншу, майже таку саму за чисельністю, працівників державних установ і підприємств. Варто сказати, що державних підприємств в Олександрії взагалі вже давно нема, якщо не рахувати залишки буровугільної галузі, де дорізають метал, чи дільницю «Укравтодору». Але навіть важливо не це. Мабуть така дивна градація пов’язана із тим, що до складу цих 65 експертів, обраних невідомо ким та за невідомо якою методикою, в більшості увійшли представники нинішньої міської влади. Тобто майбутнє нашого міста на 15 років уперед планують знову проектувати ті ж самі чиновники, що і нині намагаються управляти містом. Чи можна це вважати доцільним вибором експертів? Якщо говорити про Стратегічний план, то, можливо, варто було б замовити і провести все ж повноцінне соціологічне опитування? Не виключено, що соціологія буде бачити зовсім по-іншому головні проблеми життя людей, ніж чиновники, які мають гарантовану бюджетом зарплату та затишне місце роботи, і начальника, проти якого навряд чи хтось з них в змозі висловити свою альтернативну думку, навіть найрозумніший представник міської влади.

Географічний сепаратизм

Другий розділ Стратегії присвячено оцінці поточного стану міста. Але і тут у нас якісь дивні непорозуміння. Автори мабуть дуже полюбляють Росію, бо орієнтир їх погляду спрямовується тільки туди. Чого вартий, наприклад, опис того, що місто розташоване на перехресті одного з європейських шляхів E-50, проте цей шлях, що починається з Франції, не тільки завершується російською Махачкалою, як про це пишуть автори стратегії, а має протяжність у 5100 кілометрів. Він проходить, наприклад, через такі міста: Ренн, Париж, Реймс, Саарбрюккен, Хейльбронн, Нюрнбергг, Пльзень, Прагу, Брно, Ужгород, Тернопіль, Вінницю, Дніпро, і далі – по сходу України, що нині окупована, включно із Донецьком. Чому хоча б побіжно про ці міста не згадати? Можливо тому, що той, хто це писав, досить далекий від європейського бачення розвитку і міста, і країни.

Музика небесних сфер

Є у Стратегії дуже незвичні і незрозумілі речі, які у ній називаються фактичні і прогнозні значення показників для рейтингової оцінки стану і перспектив розвитку міста Олександрії. Про що йде мова, якщо говорити простими словами. Беремо показник, який характерний для життя міста і визначаємо, як він буде змінюватись до омріяного 2030 року. Складно сказати, за якою методикою цей відбір проводився, але купа показників взагалі ніякого відношення ні до нашого міста, ні до його економіки, і тим більше роботи місцевої влади, і навіть самих олександрійців, не має.

До речі, є така загальноприйнята практика. Якщо хтось оперує якоюсь методикою, якимись маловідомими іншим документами та стандартами, то про це пишуть, зазначають або навіть коротко цитують. Тоді кожна розумна людина, за власним бажанням чи потребою, може зробити аналіз показників, зробити свої висновки і спостереження. В цьому випадку, коли йде мова про більшість показників Стратегії сталого розвитку Олександрії, – зась! В ній виключається можливість критичного мислення і включається, так би мовити, креатив. Побільше метафізики, плюс музика небесних сфер і в підсумку дивуємось тому, що там написано.

Візьмемо нескладні розрахунки і зрозумілі кожному показники. Наприклад, у Стратегії зазначається цікава статистика щодо чисельності населення із доходами, нижчими прожиткового мінімуму, у відсотку до загальної чисельності населення. Спочатку констатуємо як факт, що таких людей в місті, як зазначається у Стратегії, – 3,8%. Погодьтесь – не так вже і мало. А в майбутньому у нас з’являються показники в 2,5% та 1,5% у 2030 році. Тобто через 15 років в Олександрії бідних людей буде в два с половиною рази менше ніж зараз? За рахунок чого? Вони дивним способом збагатяться, або їх будуть виселяти, морити голодом, відправляти за кордон на роботу? Куди вони діватимуться? Відповіді на це стратегія не дає.

(далі буде)