Спогади про події у Другій Світовій війні

Колектив Олександрійського МРВ У ДСНС України у Кіровоградській області вітає всіх ветеранів, колишніх працівників пожежно-рятувальної служби – учасників ВВВ. Розповідь про своє минуле колишньої бійця-телефоніста Шквирі Марії Тарасівни не змогла не задіти серця працівників, котрі працюють сьогодні.

На порозі нас зустріла тендітна, підтягнута і гарна жіночка, якій виповнилося 90 років. В чистенько прибраній однокімнатній квартирі живе жінка, яка в свої 18 років працювала в пожежній частині бійцем-телефоністом. Розповідь її була зі сльозами на очах про те, як вона два рази тікала з ешелону, який відправлявся в Германію. Перший раз з м.Львова, а другий з м.Миколаєва, пішки верталася в рідну домівку. Яких тільки злиднів та голоду довелося пережити 17-річній дівчині, скільки гіркоти було в тій розповіді. Коли повернулася Маруся в другий раз додому, говорить, що ніколи не забуде цей день тому, що рівно через неділю було визволено її рідне, улюблене місто Олександрію. З яким жалем вона розповідає, що німці зруйнували 3-х ярусний театр, який він гарний був, а їй довелося до війни лише один тільки раз побувати в ньому і все за браком коштів.

Після другого повернення пішла працювати в пожежну охорону. Працювали тяжко доба через добу, тобто добу гасили пожежі (яких було чимало), а на наступний день працювали у підсобному господарстві, де вирощували ячмінь, жито, картоплю. Дві третини врожаю відправляли на фронт, 1/3 залишалася на обід особовому складу. Ні, не жалілася Марія Тарасівна на свою долю, тільки і говорила – війна… всім було тяжко, всі жили в злиднях, всім не було чого одягнути та поїсти. У чергових караулах в бойових розрахунках було по два відділення, тобто 12 чоловік, до речі, майже половина з них жінки, які рятували людське життя та майно.

На сьогоднішній день Марія Тарасівна вже давно пенсіонерка, але ніколи не забуває службу пожежної охорони, а все тому, що віддала кращі роки свого життя цій праці. Присвятила себе цій професії – диспетчер ДПРЧ-11 її онука Вузлова Марина. І все, що відбувається в рідній частині, Марію Тарасівну хвилює, все її цікавить. Радіє, що бійці пожежно-рятувальної служби одягнуті в красивий формений одяг, найбільша гордість – це її онука.

Шановна Шквиря М.Т., шановні ветерани: Баранова А.О., Бензенко М.І., Богданов І.С., Трибунський М.Д., Коваленко П.П., Роговий М.О.,Радзівіл Д.Н., Коваленко А.К., ми низько вклоняємося до землі. Спасибі Вам за те, що Ви рятували наше рідне місто в такі тяжкі часи, не жаліли ні свого здоров’я, ні свого часу для того, щоб сьогодні наше красиве місто буяло свічками каштанів та майоріло червоними тюльпанами, що у домівках горить світло і чується веселий сміх дітвори. А ми, працівники Олександрійського МРВ У ДСНС у Кіровоградській області, продовжуємо Вашу справу, рятуємо життя і майно людське.

Фахівець ДПРЧ – 8 С.Шабанова