Що відтепер прикрашає Соборну площу Олександрії

Мерія Олександрії робить іноді дуже дивні кроки, що не піддаються здоровій логіці. Імовірно тому, що в них багато езотерики і окультизму. Наше видання вже піднімало тему імовірного державного окультизму в Олександрії, де напівжартома, напівсерйозно розповідалось про можливе використання таємних знань (чи псевдознань) в оволодінні та утриманні влади комуністично-більшовистським режимом.

Мова йшла про таємничо схожі як брати-близнюки приміщення міськкомів партії по всій Україні, в тому числі і в Олександрії. Шумеро-вавилонська традиція створення так званих «білих храмів» із характерною структурою побудови цих приміщень та інші ритуальні символьні речі мають відлуння і в олександрійській історії. Частина з цих діючих чи імовірно діючих магічних ритуалів вже зазнали поразки: пам’ятні дошки та таблички із назвами тисячі разів повторюваних імен діячів компартії зникають з вулиць міста.

Однак певні діячі міської влади Олександрії ніяк не полишать і надалі опановувати магічні ритуали, що, не виключено, шкідливі для городян. Принаймні з моральної сторони це підриває авторитет до можновладців, адже свідчить про їх прихильність до втаємничення намірів та бажань. А з іншого боку, ці ж очільники отримують нагороди від православного духовенства. Таким чином людина, яка може бути нещирою в світі духовному, не виключено така ж нещира і у світі матеріальному, наприклад, у вирішенні проблем і важливих питань життя жителів міста.

Магічність притягує

Щоб все стало зрозумілим, почнемо з самого початку. Мерія Олександрії під керівництвом відомої очільниці Людмили Давиденко дуже посилено переймається різними символами і ідеями, які можна віднести до культових і далеких від традиційного сприйняття символів. Як то значків на одязі чи у зображеннях на будинках. Саме Л. Давиденко свого часу очолила комісію, яка обирала новий герб для Олександрії. Вже тоді активісти сперечались з владою – чому саме такі кольори обрали, чому саме шаблі з’явились на гербі? Пропонувались різні ідеї, але перемогли саме ці символи.

Говорили і про те, що обвиті галуззям шаблі на гербі – це геть не геральдично, не за традиціями герботворення. Але до чого здорова логіка – це ж нами придумані символи, це ми так вигадали і нам це подобається!

Вже тоді, мабуть, з’явилась любов до магічних символьних ритуалів, бо на гербі міста виник хрест. Саме так – солярний, сонячний символ. Хоча у авторів герба, які ідейно спрямовували художників, вистачило глузду не вигадувати щось гламурне, а просто повторити лапчастий хрест козацької доби. Але, як виявилось, історія на цьому не закінчилась і до символів, взятих із сонячного життєдайного кола, знову повернуться.

Фарби, квіти, кольори

Згадаємо лише останні та найяскравіші моменти, в яких чітко проглядається зацікавленість виконкомівських жіночок до магічних ритуалів, які схожі на бабусині казочки та легенди, проте мають цілком визначену символіку та прозоре сприйняття сучасниками.

Декілька років поспіль мерія переймається перефарбовуванням шкіл, витрачанням бюджетних коштів на облаштування квітників з квітами чудернацької форми і сортів, облаштуванням за якимсь новим дизайном місцевого палацу урочистих подій, що теж є ритуальним приміщенням. До речі, квіти і фарби – теж елементи ритуалів. Адже подарунок квітів дівчині на побаченні чи квіти, що принесені на поховання людини, – це насправді магічні дії, які більшістю людей такими не сприймаються, хоча вони мають давню, доісторичну традицію.

Плани на площу?

Але повернемось до дій олександрійської влади. Врешті-решт міські посадовці взялися за облицювання плиткою центральної площі Олександрії, місця, де не так давно був пам’ятник Леніну – божеству комуністів, тіло якого досі не покинуло цей світ. Ми вже говорили, що ця територія має дуже оригінальний історичний зміст, адже саме тут свого часу був Успенський собор і саме тут на намоленому місці більшовики встановили пам’ятник своєму ідолу. Саме до цього місця, де вже сотні років відбуваються найважливіші події міста, вони намагались притягнути увагу городян. І тепер, коли пам’ятник більшовистському вождю зруйновано, виникло чимало різних ідей щодо упорядкування цієї території. Планували там побудувати, наприклад, каплицю. Від цієї ідеї відмовились, напевно, не тільки через дороговартісність, але й тому, що мерія не полишає ідеї перекрити рух на площі. Власне, таке рішення вже ухвалено і воно от-от почне діяти. Є і непідтверджена офіційно думка про те, що тут можуть влаштовувати такі собі комерційно-вигідні, торгівельно-пивні посидєлки. Такі ідеї під гаслом реконструкції площі вже намагались впровадити та свого часу центральну площу міста вже перекривали. Але під тиском громадськості мерія відмовилась від дивних планів. Тепер, схоже, іде нова хвиля реалізації цих ідей.

Хто подав ідею

А ось що пише про нові символи на центральній площі міста у своїй сторінці в соцмережі мер Олександрії Степан Цапюк: «Ідея візерунку належить моєму першому заступнику Давиденко Людмилі Вадимівні, яка з 2002 року, разом з депутатами працюючи над новим гербом міста, вивчала геральдику та слов’янську символіку, візерунки та кольори, притаманні нашому регіону. У результаті вийшов візерунок, що відтворює індивідуальність території (кольори гербу Олександрії) та пов’язує у собі могутні слов’янські символи, здатні захистити людину. Це восьмикутна квітка – знак Сонця, ромби, що символізують засіяне поле, родючість і чоловічу силу, та хвилясті лінії – символ води і безперервного руху. Зелений колір означає оптимізм та успіх, жовтий – достаток і багатство, червоний – удачу, а білий – здоров’я, чорний – захист від нечистої сили.

Маю надію, що орнамент, викладений на головній площі, стане знаковим і матиме оберегову для міста силу. Запрошую усіх олександрійців і гостей міста ходити через оберіг, а особливо молодят, аби народжуваність у нашому місті зростала».

Що це за символ?

У цьому описі мера містяться відповіді на багато питань. В тому числі про те, на що так схожий малюнок на центральний площі міста, який спочатку здається елементом якогось старовинного килима (до речі, дуже давнього сакрального мистецтва українців). Цей символ мер сором’язливо називає знаком Сонця. Причому слово Сонце він пише з великої літери. І не дарма, адже древні слов’яни уособлювали Сонце, як окремого бога – Дажбога. Тобто слова Сонце і Дажбог для язичників є синонімами. Так само для слов’янського, точніше руського язичництва, як і для багатьох інших ранніх індоєвропейських вірувань, характерним є уособлення сонця у вигляді свастики. Саме так, в ті часи свастика, яка є, власне, зображенням сонця (той самий солярний символ), несла в собі позитивну суть. Свастика фігурує на численних гончарних виробах, архітектурних елементах князівських часів. Цей символ складався з хреста, у якого є загнуті кінці в один або декілька боків. Саме так тлумачать свастику науковці. Оскільки ця тема дуже чутлива і можуть виникнути звинувачення в нашій упередженості, ми звернемось до джерел і процитуємо, щоб ні в кого не виникало сумнівів.

Для прикладу візьмемо «Словарь международной символики и емблематики», виданий в 2001 році, не у нас, а в московскому видавництві «Международные отношения» – досить серйозне, як розумієте, видавництво. «Свастика – санкритское наименование символического знака, изображающего крюковой крест. Знак этот был связан с культом Солнца у многих народов и встречается уже в эпоху верхнего палеолита и еще чаще – в эпоху неолита, ранее всего в Азии». Далі автор досить популярно і достовірно розповідає, що свастика з промінням сонця, яке йде зліва направо, стала символом Сходу, який не сприймався греками, тобто Заходом, де змінили напрямок руху свастики, підкреслюючи тим самим негативне відношення до своїх політичних і економічних ворогів. Після античних часів про свастику забули. І тільки на початку 20 століття про неї згадали, несподівано і сумнозвісно. Німеччина потребувала нового символу, який і створили, витягши з пилу недоведені теорії про наявність цього символу виключно у арійської раси. Це сталося у 1923 році, тоді цей символ перетворився на емблему «пивного путчу», з якого розгорілось полум’я перевороту в Німеччині і врешті становлення Третього Рейху з усіма відомими жахливими для людства наслідками. Свастику нацисти окрилили міфами, нашпигували пропагандистським ореолом та запропонували, як об’єднувальний імперський знак.

Після Другої світової війни цей символ був викреслений з усіх офіційних гербів та символів, деякі країни запровадили кримінальне переслідування за пропаганду та використання нацистських символів, в тому числі символів Третього рейху. До речі, в Україні теж діє нещодавно ухвалена офіційна заборона на використання таких символів і є окрема стаття Кримінального кодексу (436-1), яка передбачає відповідальність за  виготовлення, поширення, а також публічне використання такої символіки, втім як і комуністичної. Але це до слова.

Свастика на площі?

Але чи дійсно на центральній площі Олександрії різнокольорова тротуарна плитка викладена у формі свастики? Ось дивіться самі та порівнюйте. Чи схожі між собою ці символи? Традиційна свастика є односторонньою. Проте може бути свастика з різними варіантами передачі символу, але в ній завжди два обов’язкових елементи – хрест в основі символу та загнуті під прямим кутом кінці. Саме це і зображено на центральній площі – хрест із загнутими під прямим кутом кінцями. Все, як кажуть, по словнику і на базі наукових визначень. Підкреслимо, ми навмисне не цитували українські джерела, щоб не було підозри в упередженості. До речі, сучасні язичники мають у своєму арсеналі такий символ як свастику світоч. Цей символ має свастичні символи, розгорнуті у різні сторони.

Є і багато додаткових аргументів на знак того, що на центральній площі Олександрії саме згаданий нами символ. Про яку дивну восьмикутну квітку сонця йде мова в повідомленні мера? Саме квіткою сонця, зображеною у вигляді малюнку свастики, вважали слов’яни цей символ. Тож мова йде про опис саме свастики. Підкреслимо, слов’янська міфологія не вносить у цей символ того негативного значення, яке заклали в нього нацисти в Німеччині, Іспанії, Італії та інших країнах, що пішли єдиним фронтом проти іншої цивілізації. Тож формально нічого поганого з точки зору найдавнішої традиційної, язичницької міфології, місцеві можновладці і не зробили. Але мова про інше.

Знову влада, знову магія

Навряд чи хто з читачів газети проти встановлення національних чи слов’янських мотивів у вигляді символів на центральній площі. Але якщо це відверто язичницький символ (хоча і це не біда, адже є серед нас люди різних вірувань), то як тоді розуміти прихильність мера до православної церкви і навіть отримання нагород від церковних діячів? Навіщо тоді цей символ там з’явився? Щоб вносити розкол у суспільство? Щоб замість обрання якогось нейтрального, об’єднуючого символу забити кілок у мирне співіснування різних людей, різних релігійних поглядів? Чи щоб показати свою зверхність над іншими? Можливо і так, але не виключено, що головна мета місцевих провладних окультистів полягає в іншому.

Наприкінці кривавого царювання імператорських родин російської імперії, як власне і імперії австро-угорської чи інших схожих держав, починають активізуватись різноманітні маги, чародії та інші різновиди окультних течій. Віра людей у традиційні духовні орієнтири хитається. В церкву ходила і родина останнього російського імператора, однак пристрасть до окультизму у неї була настільки великою, що різноманітні сеанси такого «мистецтва» стали заледве не регулярними. Влада втрачала свій вплив через нелогічність дій, їй перестали вірити і вона не змогла спиратись навіть на офіцерів власної армії. Саме вони одними з перших зрадили імперію та не прийшли на допомогу нечисленному петербурзькому гарнізону. Потяг із підкріпленням просто зупинили, спостерігаючи за тим, як помирає у конвульсіях наддержава, що вигодувала та дала привілейоване становище тим, хто її зраджував.

Щось схоже відбувається і нині в Олександрії. Логіка подій підказує – управляти містом влада нормально не здатна, бо навіть скласти елементарний нормальний план життєдіяльності міста на декілька років вперед вона не в змозі. Численні скандали як супроводжували владу, так супроводжують і нині. Корупційні зв’язки чиновників мерії вказують на те, що довіряти їм ніхто, крім вузького кола прихильників (чи вигодонабувачів оборудок), вже не може. Тож і з’являються різноманітні, так звані, обереги, чародійні речі, магічні хрести і навіть свастики. Чого тільки не зробиш заради того, щоб зберегти владу, вплив і доступ до бюджетних коштів. До речі, від кого так зібрався оборонятись мер, вказуючи на захисні символи у новому візерунку. Чи не від тих, хто хоче змінити владу в Олександрії. Мерія мабуть не дуже розуміє, що магія магією, а революція може прийти не через слабкість замовлянь чи чаклунів, а через нездатність розумно управляти містом.