Після нас хоч потоп, або великий розпродаж громади від олександрійської влади

Олександрійська влада приготувалась, мабуть, до свого стрибка у щасливе майбутнє. В Олександрії оголошено про наміри влади продати цілий перелік комунального майна, яке є рентабельним та може навіть приносити громаді прибуток. Під егідою ощадливості та потреби в коштах, влада хоче приватизувати те, до чого руки у неї не завжди доходили, або раніше громада давала таким намірам відсіч.

Книгарню без боргів продадуть

Проект рішення Олександрійської міської ради до чергової сесії під промовистою назвою «Щодо переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації у 2014 році» викликав у багатьох міських депутатів заледве не шоковий стан.

Уявіть собі – влада запропонувала до продажу перелік з 39 нежитлових приміщень комунальної власності, які планується продати вже до кінця року. Причому мотивація щодо продажу цих об’єктів викликає щонайменше сумніви у прозорості такої приватизації.

Перше, що одразу викликає бурхливу реакцію городян – влада планує приватизувати приміщення книгарні на центральній площі міста. Цей магазин під назвою «Книжковий світ» є насправді рентабельним підприємством. Про це свідчать звіти про  фінансову діяльність підприємства. Зарплатних боргів, боргів до фондів та з податків комунальне підприємство не має. Однак попри те, що влада ще навіть не ліквідувала книжкове підприємство (хоча підстав і для цього у неї не має), але вже вирішила продати приміщення самого магазину. До речі, іншу книгарню, що працює зі зростаючими збитками, навпаки, залишають працювати чи, точніше, напрацьовувати борги і надалі. Тож питання, вочевидь, не в рентабельності та не в економічній діяльності комунального підприємства. А, скоріше за все, в рентабельності приміщення книгарні та бажанні когось вдало і задешево придбати у цей скрутний час комунальну нерухомість у самому серці міста.

Дорога зятева аптека

Ще цікавішим є пункт про приватизацію приміщення колишньої аптеки № 150 по проспекту Леніна, 87, та центрального офісу колишньої комунальної аптечної мережі, що на площі Леніна, 7. До аптечного комунального бізнесу завжди не рівно дихала перший заступник міського голови Людмила Давиденко. Саме аптечна справа завжди викликала у неї неабиякий інтерес, а тому цей її інтерес систематично супроводжувався численними скандалами з аптекарями та підприємцями.

Вочевидь, саме тому комунальне приміщення, відоме усім городянам, як колишня аптека № 150, яке віднедавна орендує зять Давиденко, тепер хочуть продати. І, зауважте, не усім бажаючим через аукціон. А шляхом викупу саме зятем Л.Давиденко, харківським підприємцем Андрієм Білоусом.

І чи не для налагодження мережі приватного «давиденківсько-сімейного» бізнесу виставляють на продаж і інше приміщення комунальної аптеки на центральній площі нашого міста?

На «комуналці» – хрест

Оригінальним приватизаційним рішенням влади є виставлення на продаж приміщень колишніх ЖЕКів. Якщо це відбудеться, то Олександрія отримає третю і, мабуть, останню хвилю приватизації житлово-комунального господарства. Після того, як продадуть навіть приміщення офісів ЖЕКів, в тому числі і ті, що раніше успішно використовувались комунальниками для діяльності підприємств, говорити про якесь комунальне господарство в місті стане, вочевидь, недоречно. Практично його не залишиться навіть номінально.

Як свідчить практика – те, що мусить залишатись в управлінні міської влади, – це саме житлово-комунальне господарство. Мова, до речі, щоб читачі розуміли, йде про приміщення ЖЕКів № 2, № 6 та інші.

Імовірно майбутня діяльність міста в умовах зими не входить до планів міської влади. Тоді дійсно можна зрозуміти таке рішення.

«Агромашівська» афера

Серед приватизаційних об’єктів – і майно колишнього заводу «Агромаш». Про це слід зауважити окремо. Афера, яка з самого початку мала ознаки привласнення майна, нині, як така, визнана навіть судовим рішенням.

Але влада вперто продовжує «штампувати» купу рішень, які, скажімо відверто, є нелегітимними і в разі серйозного їх аналізу судом чи правоохоронцями ймовірно будуть скасовані. З чим тоді залишаться власники? Гордіїв вузол «Агромашу» має давню історію, однак методи розв’язання цієї проблеми мають бути законними, а не схожими на дії рейдерів. Врешті, як може влада продавати те, що судом визнане як не її майно, чи принаймні судовий процес ще має продовження? Зрозуміти логіку влади складно. Так само як і те, що будуть робити власники цієї нерухомості, коли чиновники у кабінетах зміняться?

Оптова база – з молотка

Оптова база по вул. Титова, де за радянських часів зберігали овочі для багатьох магазинів міста, так само запланована владою до продажу. І знову потребу у цьому кроці ніхто не пояснює. Частину бази вже, до речі, приватизували. Проте залишки комунального майна, яке можна було б вигідно здавати в оренду підприємцям та отримувати з цього прибуток, можуть продати знову ж таки фірмі, яка орендувала цей комплекс. Ця ж фірма відома в Олександрії не своїми підприємницькими досягненнями чи меценатством, а лише родинними зв’язками своїх засновників з усією чиновницькою армією нинішнього владного олімпу міськради, включаючи самого мера та його нинішніх і колишніх заступників. Отже невдовзі оптової бази у комунальній власності не залишиться.

Влада говорить, що навести лад у цьому господарстві вона не в змозі. Інша справа, що ніхто не говорить про заміну керівників міста, які довели чи через некомпетентність, чи через змову комунальне майно до жахливого стану.

До речі, саме мер мусить слідкувати за цим. Хоча, звісно, коли йому це робити – він полюбляє більше на політичних заходах бувати і мріяти про владу щаблями вище.

Після нас хоч потоп

З усього згаданого переліку майна, що виставляється нині владою на продаж, як мінімум 2/3 продавати не варто. Про це вам може сказати будь-який підприємець, адже у кризові часи ніхто свідомий нерухомості не позбавляється, бо вона коштує задешево. Є і друга важлива обставина – ми мусимо думати про завтрашній день міста, в якому є потреба у приміщеннях для комунальників, є потреба у книгарнях, є потреба в аптеках для городян, потреба у розвитку орендних відносин, що повинні приносити прибуток міському бюджету.

Але започаткований міською владою великий розпродаж комунального майна наштовхує на думку, що чиновники вже мислять лише одним днем. Аби встигнути продати все, що можна продати, до того, як прийдеться спакувати валізи. Після нас хоч потоп, головне, щоб комфортніше жити потім, як доведеться спуститися з владного олімпу.

Для громади ж головне зараз, щоб вона змогла зупинити цей нахабний грабунок під прикриттям вкрадливих, але не щирих слів чиновників міста.