Олександрійську депутатку-перукарку визнали винною у корупції через власну жадібність

Комерсантка має в оренді приміщення і там заснувала собі невеликий бізнес. Вона стає депутатом міської ради. І тепер, замість звичайної щоденної роботи для заробітку на прожиття, з’являються потенційні можливості простягнути руки до «нічиєї», тобто комунальної власності. Корупційна схема доростає до верхівки. Нитка тягнеться від простого депутата до очільника політичної сили, в яку входить депутатка. Цей керівник політичної групи є одночасно і прихильником мера та офіційним радником міського голови. І остання ланка ланцюжка – міський голова, що легко і невимушено, без будь-яких застережень підписує рішення міської ради, за яким корупційний ланцюжок має своє логічне завершення. Гроші на місці – вигода є, а платити не треба. Навпаки – тільки зиск. А все за звичайний депутатський мандат та декілька «мученицьких» днів на сесіях та у комісіях. Такі «муки» можна і потерпіти, та отримати бажаний результат.

Сумнівна декларація

Судова справа по корупційному правопорушенню депутатки Олександрійської міської ради Олени Бондаренко стала відома журналістам газети цілком випадково. Хоча ми вже цікавились цією особистістю, але з інших мотивів. Поряд з іншими депутатами панянка Бондаренко, що має за плечима ПТУ-шну освіту з кваліфікацією «перукар-модельєр», виявилась нездатною надати правдоподібну декларацію: її статки були настільки малими, що вона ніколи б не могла придбати стільки нерухомості, скільки вона купила у декларований рік.

Нагадаємо коротко цю історію, яка тепер, очевидно, має продовження. Навесні 2017 року газета писала про те, що депутатка Олександрійської міської ради Олена Бондаренко придбала нерухомості у 5 разів більше, ніж може дозволити її скромний річний дохід.

У декларації депутатки зазначено, що за 2016 рік вона отримала дохід від підприємництва у розмірі 5085 грн. і пенсії у розмірі 11388 грн. Ці скромні доходи, які разом склали 16473 грн., якимось дивом дозволили їй 4 серпня 2016 року придбати комерційну власність в Олександрії за 87182 грн.

Крім того, депутатка має у власності приватну квартиру та якимось чином за ці ж гроші утримує автівку «Шевролет «Ablо» SF69Y». Варто уточнити, що, імовірно, декларантка мала на увазі авто марки «Шевроле» із маркуванням Chevrolet Aveo SF69Y саме 2007 року випуску, як і зазначена у декларації автівка.

СБУ і пам’ять депутатки

Після весняної публікації ми продовжували моніторинг роботи депутатського корпусу. І саме тоді, суто випадково, з’явилась інформація про порушену Службою безпеки України справу проти Олени Бондаренко. Але за плином часу довга судова тяганина нічим не завершувалась. Але нещодавно стало відомо про те, що судовий розгляд підтвердив наші попередні здогадки – депутатка Олена Бондаренко має проблеми із законом і не тільки подає сумнівні декларації, але і є корупціонером.

Протокол про корупційне правопорушення на депутатку складали співробітники Служби безпеки України. Складені матеріали справи розглядались міськрайонним судом, а потім Апеляційним судом Кіровоградської області. І перша і остання інстанції встановили, що депутатка порушила закон.

А суть корупційної складової діяльності «обранниці» народу дуже проста. Вона особисто подала заяву про те, що не буде голосувати за рішення щодо приватизації приміщення, де знаходиться її бізнес. Проте на сесії склалась така ситуація, що голосів могло не вистачати і її голос міг бути вирішальним. Щоб не упустити вигоди, депутатка забула про все: і про можливість покарання за корупційний вчинок і за те, що прибирати до рук комунальну власність своїми ж руками якось навіть з етичної точки зору не дуже правильно. Але все це вилетіло з голови геть як тільки виникла загроза піймати облизня. Тож Олена Бондаренко проголосувала за приватизацію приміщення.

Хто захищає – той долю має?

Цікаво, що у захист депутатки пішли деякі інші «товариші»-депутати, які відверто збрехали під присягою. Але цікавим є ще і те, що на свій захист депутатка, яка має обмаль доходів, змогла найняти одного з кваліфікованих адвокатів обласного центру. А ще прикметним є те, що суд не міг одразу отримати протокол сесії міської ради. Вся ця протидія суду та слідству була явно на користь депутатці, яка уникла реального штрафу та позбавлення депутатського мандату, адже терміни розгляду справи затягнулись і тепер вона є фактично винною у корупційному правопорушенні, але покарати її неможливо.

Спитаєте хто ж так активно протидіяв? А звісно ті ж люди, які не реєструють проекти рішень міської ради депутатам, які бігають на погодження дій до мера і секретаря ради. Серед тих, хто конкретно міг протидіяти і які не могли не знати про цю історію із депутаткою – начальник управління забезпечення діяльності міської ради Людмила Фуртак і секретарка міської ради Олена Богоявленська, міський голова Степан Цапюк і керуючий справами виконкому Володимир Чеботарьов. Без їх дій чи бездіяльності не могло статись так, що тільки після запиту апеляційного суду у матеріалах справи з’явився завірений протокол сесії, де вказано про голосування депутатів. Мабуть, всі ці згадані чиновники до останнього думали давати чи не давати за підписами й печатками документи, в яких є негативна інформація про одного із корупціонерів-депутатів. Але оскільки був відеозапис та пояснення свідків, чиновники вирішили не бавитись із судом і все ж надали несфальсифікований протокол. Страх переміг цього разу. Схоже, тільки такий метод – страху – діє на місцевих чиновників. Щодо інших мотивацій, у них явно присутні гроші й приватний інтерес.

Що вигадують корупціонери, щоб уникнути кари?

І ще одна важлива деталь. Ви здивуєтесь, але, схоже, у місцевих корупціонерів святого у душах немає ні краплини. Ось який аргумент було висунуто депутаткою-корупціонеркою: «У судовому засіданні… вину не визнала та вказала, що вона працювала у цьому підвалі давно та бажала його приватизувати у зв’язку з пам’яттю померлої доньки. Участі у голосуванні не брала». Складно ще щось додати. Щоб уникнути відповідальності, депутатка не погребувала використати для захисту та морально-психологічного тиску на суд навіть такі мотиви як смерть найріднішої людини та відверту брехню. Мабуть, розуміючи, що така аргументація буде незрозумілою для апеляційного суду, в хід пішли зовсім інші аргументи: приміщення влада не могла ремонтувати й на це грошей не було, тому це може бути тільки моєю власністю, бо я приміщення використовувала 15 років. А ще було вигадано купу типових відмовок злочинців: не бачив, не має право, не знаю, не брала участь. Що ще додаси? А тільки те, що наступного разу олександрійцям варто уважніше придивитись до людей, що ідуть у міську раду під прапором міської організації партії «Сила людей», яку очолює в Олександрії нинішній радник мера та депутат Володимир Дожджаник. Бо наступного разу обирати депутатів може вже і не треба буде, бо все місто приватизують самі собі?