Нові назви вулиць Олександрії: повернення до історичної пам’яті

13 листопада відбулося перше засідання міської робочої групи по реалізації положень «антитоталітарних» законів в Олександрії. Автор рядків, як один з представників цієї робочої групи, відчув на собі ту кількість міфів, які оточують тему відновлення справедливого топонімічного ландшафту міста. Перше, що здивувало – чимала кількість членів робочої групи до закону і не доторкались або намагаються читати його вибірково і приписують всілякі нісенітниці процесу позбавлення від імперсько-ідеологізованих назв. Громадськість спробувала по-своєму поглянути на те, як можна побачити нову карту міста із новими орієнтирами.

Так як і вимагає закон, громадські інституції і серед них Незалежна громадська рада міста Олександрії, пропонує не створювати стерильно чисте історичне середовище, а раціонально, законно впроваджувати нові назви.

Однак треба одразу зауважити декілька важливих речей. Все те, що пов’язано у назвах вулиць, площ і інших міських об’єктах з літературою і мистецтвом, в тому числі і російським, перейменовуватись не буде. Вулиця імені Пушкіна звісно залишиться, так само як і все те, що пов’язано з мистецтвом. Але не плутати із тоталітарною ідеологією.

Друге важливе зауваження, яке чомусь теж не помітила більшість людей, що остерігаються перейменувань – пам’ять про визволення від нацистів, фашистів та інших поневолювачів буде збережена. Більше того, тепер це питання висвітлює окремий закон, а не побіжна згадка у деяких законодавчих актах. Тож імена бійців Червоної Армії, що захищали рідний край від ворогів, нікуди не зникнуть.

Третє важливе зауваження. Якщо назва містить у собі історичне підґрунтя, то вона вже, відповідно до місцевого рішення, повинна бути однією з найважливіших серед конкурсних пропозицій на перейменування.

Існує і чимало інших зауважень, які після детального вивчення законодавства знімають облуду з очей і дають відповіді на численні запитання громадян, які бояться втратити частку історії, яка відображена у назвах їх рідних вулиць.

А тепер повернемось до власне того, які напрацювання є у робочої групи щодо перейменувань. Підкреслимо – напрацювання, пропозиції, які не є остаточним варіантом і які депутати міської ради можуть кардинально змінити, або, навпаки, частково прислухаючись до тих чи інших аргументів, підтримати.

Олександрійські мікрорайони, наскрізь ідеологізовані, нині теж пропонується перейменувати. Відзначимо, що справжні назви цих частин міста далеко не всі олександрійці знають. Але насправді вони є і в офіційній документації використовуються.

Ленінський мікрорайон згідно з його географічним розташуванням пропонується перейменувати в Центральний. Щодо головної площі міста, яка також носить ім’я Леніна, члени робочої групи рішення ухвалити не змогли. Серед запропонованих варіантів були площа Соборності або Соборна, яка, до речі, разом із пропозицією перейменувати центральний проспект з однойменною ленінською назвою на проспект Соборності, набрала найбільшу кількість голосів членів робочої групи. Однак остаточного рішення досягти не вдалось.

Мікрорайон Кіровський нині пропонують перейменувати в Покровський, відповідно площу Кірова – в Покровську площу, до якої також має увійти і нині позначений на картах шматочок міста як бульвар 60 років СРСР. Пояснення тут просте – на цій площі раніше був один з найбільших храмів міста, який зруйнувала більшовистська влада – Покровський. До речі, один з торгівельних майданчиків поруч із площею вже називається Покровським, а пропозицію цю свого часу вніс краєзнавець Анатолій Кохан, підкреслюючи її історичність і намагаючись її відродити через приватну ініціативу.

Дещо дивно відзначили назву нинішнього мікрорайону «Куйбишевського» – 15-й мікрорайон. Це, до речі, назва сектору міста, на який свого часу більшовистська влада розділила місто і який був своєрідною зоною, де треба було діяти за правилами новоспеченої влади – аналог примусових колективних господарств. Тому назва має пряме відношення до тоталітарного минулого і навряд чи буде сприйнята на серйозному рівні експертами.

Жовтневий мікрорайон імовірно отримає назву Байдаківський, оскільки поруч – колишній населений пункт і розріз із такою назвою. Першотравневий мікрорайон може залишити стару назву, хоча пропозиція щодо назви Старе місто імовірно теж заслуговує на увагу, адже саме у цьому мікрорайоні зосереджені архітектурні перлини місцевого значення, тут знаходиться серце Олександрії XIX-XX століття. Не визначилися члени робочої групи щодо назв для мікрорайонів «Чкаловський» та «Радянський».

На першому засіданні визначились, що вулиця Артема отримає назву «вулиця Бориса Нечерди» на честь земляка, лауреата Шевченківської премії, письменника і поета, який розпочинав своє життя та здобув освіту саме в місті і саме у тій школі, яка знаходиться на цій вулиці. Вулиця Вільгельма Піка може стати вулицею Військовою, вулиця Дзержинського – вулицею Захисників України, вулиця Димитрова – вулицею Яблуневою, вулиця Карла Лібкнехта – вулицею Григорія Сокальського (це, до речі, один з найдіяльніших міських голів на початку минулого століття, який, до того ж, був відомим лікарем), вулиця Карла Маркса – вулицею Сторожівською (один з історичних населених пунктів Олександрії), вулиця Крупської – вулицею Виноградною, вулицю Колгоспну пропонують залишити із старою назвою. Щодо згаданої позиції, то це в черговий раз підтверджує стереотипність мислення, оскільки поняття «колгосп», тоб-то  колективне господарство, схоже за значенням, з поняттями «акціонерне товариство» чи «приватне підприємство». Тож тоді цілком зрозумілою і логічною може бути назва якоїсь іншої вулиці на кшталт «відкритоакціонерна» чи «приватнопідприємницька» або «комунально-приватно-державна». Абсурдність таких назв, які передають форму господарювання і не позначають реальні образи, реальні географічні чи історичні об’єкти, стає тепер зрозумілішою. Тож не виключено, що депутати нової міської ради і до цієї пропозиції прислухаються.

Вулицю Комінтерна пропонують перейменувати на вулицю Сергія Бульдовича.

17 листопада, вже на другому засіданні робочої групи, запропоновано ще п’ять перейменувань. Жваву дискусію у членів робочої групи викликало питання щодо можливості присвоєння олександрійським вулицям імен кожного окремого загиблого у зоні АТО військовослужбовця з Олександрії. Як альтернативу було запропоновано перейменувати одну із центральних вулиць міста на честь усіх загиблих олександрійських Героїв.

В якості винятку, члени робочої групи не рекомендуватимуть міській раді перейменовувати вулицю партійного діяча та письменника Корнійчука, діяльність якого скоріше можна віднести до сфери культури.

Вулиця Ленінського Комсомолу може бути перейменована на вулицю Михайла Бачинського – відомого українського історика, який народився в Олександрії і став жертвою сталінського терору, до речі, дослідника історії і нашого краю в тому числі.

Вулицю Луначарського запропоновано перейменувати на вулицю Сергія Кравченка – бортмеханіка вертольота Мі-8, який проросійські бойовики збили у 2014 році неподалік Слов’янська.

Вулиця Піонерська імовірно отримає назву Іванівська (це її історична назва), а вул. Примакова стане Таврійською (також первісна назва). 18 листопада робоча група продовжила свою роботу і проголосувала більшістю голосів за такі пропозиції.

Пропонується, щоб вулиця Ульянова називалась вулицею Веселковою (поруч відома місцина із підстанцією з назвою «Радуга», що в перекладі на українську – «веселка»), вулиця Труховської-Ванеєвої — вулицею Абрикосовою, вулиця Тольятті буде приєднана до вулиці Героїв Сталінграда, вулиця Семашка — вулицею Ярмарковою (повернуто історичну назву), вулиця Свердлова – вулицею Бульварною (повернуто історичну назву), вулиця Сакко і Ванцетті — вулицею Кам’яною (повернуто історичну назву), вулиця 70 років Жовтня — вулицею 70 років Перемоги, вулиця 40 років Жовтня — вулицею Василя Сухомлинського (поруч із педагогічним коледжем, що називається іменем видатного педагога і земляка Василя Сухомлинського, чиє життя пов’язане з Олександрією), вулиця 20 років Жовтня — вулицею Івана Чиркіна (він – засновник школи, названої на його ім’я, колишня школа № 4, будинок якої споруджено коштом олександрійського земства на початку XX століття і вважається місцевою пам’яткою культурної спадщини), вулиця Пролетарська – вулицею Свято-Миколаївською (на честь найстарішої з відомих нам споруд Олександрії — Свято-Миколаївської церкви, що розміщувалась на місці нинішньої школи № 2, історична назва вулиці — Миколаївська), вулиця Паризької Комуни — вулицею отамана Григор’єва (на честь отамана Григор’єва, який був борцем за Незалежність України, підняв повстання проти диктатури радянської влади), вулицю Анрі Барбюса — вулицею Ріковою (повернуто історичну назву).

Щодо назв інших вулиць, члени робочої групи згоди не дійшли, зокрема щодо назв вулиць Червоного Козацтва, Чапаєва, Фурманова, Фрунзе, Радянської, Революціонерів Воробйових та деяких інших.

На засіданні пролунала також пропозиція назвати одну з вулиць Героїв Чорнобиля на честь олександрійців, які ліквідували наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Також була оприлюднена пропозиція щодо найменування однієї з вулиць ім’ям видатного олександрійського краєзнавця та священика Василя Нікіфорова і видатного олександрійського лікаря Юрія Осмоловського.

До речі, вулицю Калініна, що не має власної історичної назви, пропонують найменувати іменем Анатолія Кохана, видатного олександрійця, який жив у будинку на перехресті вулиць 50 років Жовтня та Калініна.

Наостанок декілька зауважень. Три засідання робочої групи показують наскільки ще складно віднайти компромісу у суспільстві, наскільки різні ми всі за своїми поглядами та наскільки ми різні за кількістю отриманої інформації про нашу спільну олександрійську і загальноукраїнську історію. Однак деякі відверто антитоталітарні пропозиції, які позбавляють місто облуди окупаційної псевдоромантики, голосувались різними людьми і більшістю голосів. Тож ми маємо шанс на відновлення історичної пам’яті міста, у якого є своя історія, свої герої та своє майбутнє.

Віктор Голобородько