Нардеп Кузьменко вважає, що Олександрія достойна мера – порушника закону

Народний депутат України від олександрійського виборчого округу Сергій Кузьменко вважає, що дострокове припинення Степаном Цапюком повноважень міського голови може відбутися тільки тоді, коли мер сам напише заяву за власним бажанням, або буде про це рішення місцевого референдуму, або мер перестане бути громадянином України, або міська рада вирішить відправити його у відставку. І, не зважаючи на систематичне порушення ним законів, утиски прав і свобод городян, доведених рішеннями судових органів різних інстанцій, олександрійцям доведеться терпіти мера, як мінімум до наступних виборів. Бо інших законних підстав дострокового припинення повноважень очільника Олександрії народний обранець С. Кузьменко просто не вбачає.

Нагадаємо, ще 10 червня С. Кузьменка запитали про те, чи підтримує він позицію громадських організацій міста та керівництва обласної адміністрації щодо дострокового припинення повноважень Степана Цапюка? Чи засуджує нардеп протиправні дії мерії, в тому числі щодо недотримання норм законодавства, які вже встановлені судом? І чи буде С. Кузьменко голосувати за постанову щодо дострокового припинення повноважень Олександрійського міського голови?

Як зазначив Сергій Кузьменко у своїй відповіді на відкритий лист Незалежної громадської ради Олександрії, нібито «чинним законодавством не передбачено прийняття Верховною радою України постанов щодо дострокового припинення повноважень міських голів».

Закон є закон

Насправді ж закон говорить про зовсім інше. І «ґрунтовна» відповідь нардепа спростовується дуже легко, варто лише дочитати до кінця закон «Про місцеве самоврядування в Україні», чого, імовірно, не зробив чи просто не бажає робити С. Кузьменко. Навіть не треба читати весь текст закону, а лише його статтю 79. У  частині п’ятій цієї статті дослівно говориться наступне:

«За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори міського голови».

Більше того, закон прямо вказує на те, що саме парламент мусить бути контролером виконання законів міською владою. Чому ж нардеп так вперто не бачить відповідної статті закону та тлумачить законодавство на власний, вигідний, розсуд? Чому він «прикриває» С. Цапюка та  уникає прямих оцінок його протиправних дій та рішень, обрікаючи городян ще більше ніж на рік протиправно терпіти знущання міської влади?

Своїх не здають?

Перше, що спадає на думку: імовірно народний обранець вже не надто опікується проблемами округу та нашого міста зокрема. Уявіть собі народного депутата України, якого обрала більшість городян, і який таким дивним чином реагує на звернення лідерів громадськості міста. Це схоже на політичне самогубство. Але, можливо, нардеп вже погодився з імовірною втратою частини свого «електорату»?

Є і інша можлива причина саме такого вчинку. Оскільки, як кажуть, хай і негідник, але все ж таки свій, а своїх не здають. Нехай і не таких вже і «своїх», таких, що навіть донедавна були лютими ворогами, оскільки боролись за одне місце в парламенті. Але ж «своїх» за партійними принципами, колег по Партії регіонів. Недаремно ж С. Кузьменко клопотав про повернення до лав Партії регіонів Степана Цапюка. Саме це рішення фактично врятувало тоді на посаді діючого Олександрійського міського голову. Зрозуміло, що це клопотання нардепа було не за покликом душі, а продуктом суто партійної прагматичності. Краще хай такий мер, ніж інший, або ніякого. Нехай і підступний, але такий, що зробить усе, навіть протизаконне, аби вислужитися. Адже Партії регіонів потрібно було забезпечувати майбутні вибори президента України, брати участь у яких, як всім відомо, збирався нинішній утікач Віктор Янукович. Тому заради майбутніх виборчих партійних досягнень на кін і були поставлені законність в місті та права олександрійців. Ними просто пожертвували на втіху С. Цапюку.

Те, що мер та народний обранець чимось дуже серйозно пов’язані, можуть свідчити і особисті спроби Сергія Кузьменка у лютому цьогоріч видворити за двері міськради лідерів громадськості міста, які прийшли до Степана Цапюка з вимогою його відставки. Знову підтвердження про те, що «свій»?

Таким же підтвердженням, що своїх не здають, може бути знову ж таки та сама партійна прагматичність, тільки вже не по лінії ПР, а у новому політичному проекті колишніх регіоналів під назвою «Партія розвитку України» (ПРУ). Не секрет, що цим проектом опікуються колишні перші особи осередку Партії регіонів Кіровоградщини та очільники нашої області Сергій Ларін і Олександр Шаталов. В Олександрії відповідальним за втілення у життя ПРУ визначено секретаря міської ради Геннадія Лоцмана, а фактично ж, поки що неофіційно, його бонзу Степана Цапюка. Цілком імовірно, що у цьому новому політичному проекті під назвою «ПРУ» може знайтися місце і для Сергія Кузьменка, що розпрощався з Партією регіонів, адже його з Сергієм Ларіним зв’язують давні стосунки.

Телефон мовчить

І наостанок. Дивним чином сформульована відповідь, а точніше проста відписка, на звернення лідерів громадських організацій Незалежної громадської ради Олександрії, що підкріплене більше ніж п’ятдесятьма рішеннями судів, які визнали дії мерії та Степана Цапюка, як міського голови, незаконними, лише підтверджує те, що сам нардеп С. Кузьменко не бажає ніякого діалогу з громадськістю. Мовчить і його мобільний, який він раніше надавав для спілкування з виборцями. Численні спроби поговорити і з ним особисто, і з його помічниками завершувались тим, що телефон вимикався. Не привели ні до чого і намагання громадських активістів поспілкуватись з Сергієм Кузьменком через його громадську приймальню в Олександрії.

Виходить, що народний депутат України від мажоритарного округу, якому віддали свої голоси більше всього саме олександрійці, тепер відмовляється спілкуватись зі своїми виборцями?

До речі, спроби отримати коментар безпосередньо від прес-служби народного депутата завершились тим самим – нас відіслали до листа-відповіді від 23 липня, де, як ми вже говорили, немає жодної конкретної відповіді на прості запитання.

Запитання без відповіді

Чому, врешті, народний обранець не надав чіткої відповіді на жодне з запитань, що ставила перед ним громада?

На думку Олега Панібратенка, голови Незалежної громадської ради Олександрії, громадськість міста вважала і сподівалась, що народний депутат від мажоритарного округу мав би стати і бути моральним та законодавчим орієнтиром для всіх жителів округу, людиною, що є уособленням законності, людиною, навколо якої формується громадянське суспільство. Однак цього не сталося.

«Лідери різних громадських організацій звернулися до Сергія Кузьменка з пропозицією висловити власну позицію, визначитись, за кого народний депутат: за того, хто порушує закон, чи за простих людей і за тих активістів, хто змушує міську владу поважати закони нашої держави. Як бачимо, на жаль, нардеп не зумів перейти ту межу, яку можна назвати кордоном між службою людям та якимись меркантильними чи партійними зобов’язаннями. Народний депутат не готовий висловлювати власну думку з цього питання, бо, вочевидь, чогось боїться. Можливо, у нього страх перед Цапюком або його покровителями? Можливо, страх перед тим, що треба проявити мужність, вчинити по-чоловічому? А, можливо, просто бажання закрити очі на те, як відверто міська влада Олександрії зловживає своїм становищем, як потурає корупції та бандитизму, як ґвалтує законність, не даючи розвиватись громадянському суспільству. Представник народу, якому дали найбільші повноваження, які тільки може отримати громадянин в Україні, в тому числі право приймати і вносити закони на розгляд парламенту, впливати на роботу органів влади, нині сховався від громади, від своїх виборців. Немов страус, що ховає голову у пісок. Впевнений, що виборці будуть тепер враховувати це у своїх рішеннях, в тому числі у визначенні того, хто в майбутньому може представляти їх інтереси у вищому законодавчому органі влади України», – прокоментував Олег Панібратенко відповідь С. Кузьменка Незалежній громадській раді Олександрії.

«Ефективний» депутат

До речі, відомо, що головний «продукт» народного депутата, того, кому платять гроші за роботу у парламенті, це законопроекти та робота у комітетах. 

С. Кузьменко не надто опікувався законодавчою діяльністю, адже, як відомо, він є автором лише 12 законопроектів за весь час своєї роботи у Верховній Раді України.

Більшість цих проектів, наприклад, щодо визнання положень Римського статуту та щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів України, є результатом роботи у «співавторстві» з майже половиною депутатського корпусу парламенту. Є і інші законопроекти, серед яких є чимало актуальних. Наприклад, щодо боротьби з браконьєрством, щодо захисту тварин від насильства та відзначення ювілеїв.

Нескладно прорахувати, що відсоток власної праці народного обранця досить низький. Серед законопроектів нардепа, коли він ще входив до провладної більшості, чимало таких, які мусили б змінити життя, наприклад, олександрійських вугільників. Однак закони ці так і не були прийняті. Тож на що витрачав час нардеп і чого він встиг домогтись для міста та країни в цілому, крім того, що проголосував у Верховній Раді України за «диктаторські закони» від 16 січня 2014 року? Питання практично риторичне.

А от про що можна було б сказати безпомилково, так це про те, що олександрійці  хотіли обрати до Верховної Ради України людину із твердою позицією, людину, що мала б захищати законність, а не приватні інтереси. Може нарешті народний депутат дійсно припинить ховати голову у пісок і висловить власну позицію чітко та безкомпромісно і спробує переконати, що виборці в ньому не помилились?

Газета «Городской курьер»  № 31 (929)  31 липня 2014 р.