Музей – скарбниця духовності народу

МУЗЕЙ – СКАРБНИЦЯ ДУХОВНОСТІ НАРОДУ

Щороку 18 травня відзначається Міжнародний День музею. Небагато людей усвідомлюють, що музей – це справжня скарбниця минувшини та доблесті людської, а музейна справа дуже важлива у сенсі зберігання цінної інформації та досягнень сучасності. Музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, залучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Основними напрямками музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідницька робота, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна та пам’ятко-охоронна справа.

А звідки ж бере свій початок музейна справа?

Історично так склалося, що виникнення музеїв пов’язане з так званою «суспільною музейною потребою», яка з’являється вже в ранні періоди розвитку суспільства. Якщо дослідити, що являло собою «музейне» ставлення до об’єктів навколишнього світу на ранніх етапах, то з’ясується, що його не можна пов’язувати тільки з накопиченням матеріальних цінностей. Зберігали, скоріш за все, ті предмети, які були пам’яттю, своєрідними доказами (документами), що підтверджували соціальний або професійний стан людини у суспільстві. На певному етапі стали зберігати і предмети, пов’язані з релігійними уявленнями та естетичними потребами. Давні цивілізації, спочатку східні, а потім і античні, мали розвинуті колекції музейного типу: давньоєгипетські «будинки життя», колекції Ура (держава шумерів), античні музейони. У середні віки особливо активну роль у зібранні та зберіганні пам’яток відіграли церкви. У монастирях, замках, храмах з’являлися і прамузейні колекції – з творів мистецтв, історичних і наукових цінностей. З епохи Відродження музейні зібрання вже розглядаються як першоджерела науки, які використовуються для освіти і задоволення естетичних потреб: кунсткамери, натуралієнкамери, музеї.

У більш пізні часи музейні зібрання формуються з метою фіксації суспільного історичного досвіду, який передається від покоління до покоління, а музеї відіграють роль хранителів цього досвіду.
Виникнення сучасних музеїв, як спеціальних закладів, датовано другою половиною XVII ст. Саме в цей період, коли в країнах Європи відзначався розквіт науки, мистецтва, літератури, техніки, з’явились різні колекції, що відображали цілий ряд історичних аспектів розвитку суспільства. Перші музеї виникали на основі приватних колекцій, що збиралися однією людиною або представниками різних поколінь однієї родини. Вони були відкриті для публіки і відтворювали смаки та інтереси окремих колекціонерів. Публічні музеї були не чим іншим, як приватним зібранням, яке дозволяли оглядати в певні часи і на певних умовах.

Для залучення відвідувачів у музеях іноді виставляли на показ навіть кістки відомих злочинців. Наступний важливий крок у розвитку музеїв був зроблений у другій половині XVIII ст. У цей період відбувалося становлення ряду суспільних дисциплін одночасно з накопиченням та систематизацією зібрань відповідних джерел. Таким чином, діяльність музею вперше почала набувати наукового характеру. Музеї стали розглядатись як сховища культурно-історичної спадщини, наукових цінностей, технічного досвіду.

В Україні у княжу добу попередниками музеїв були бібліотеки і ризниці церков та монастирів, скарбниці князів, згодом у XVI-XVIII ст. – колекції гетьманів, козацьких старшин, монастирів. Музеї ж як спеціальні заклади почали з’являтися у першій половині XIX ст. Це були переважно археологічні та історико-краєзнавчі музеї.

Протягом ХХ ст. музейна справа в Україні розвивалась, шукала нові методи та підходи в роботі, завдяки чому стали змінюватись і самі музеї. Із сховищ приватних колекцій вони поступово перетворювалися на центри наукових досліджень, а з часом – і просвітницької роботи. Не втрачаючи при цьому своїх попередніх функцій, музеї були визнані як заклади культури та дозвілля. В цей же час складається концепція музею як багатофункціонального закладу, який спроможний різними шляхами слугувати суспільству з урахуванням інтелектуального рівня його членів.
Історія музейної справи – це історія людства. Основним призначенням музеїв є збереження пам’яток минулого для майбутніх поколінь, а розвиток музейної справи є найбільш перспективним напрямком для досягнення цієї мети.

Музеї — один із видів духовної скарбниці нашого народу. Вони відіграють важливу роль у національно-патріотичному вихованні як молоді, так і дорослих, адже кожен відвідувач може прилучитися до історії, відчути її дух, почуття гордості за досягнення попередніх поколінь протягом століть.

У нашому рідному місті Олександрії це можна зробити відвідавши єдиний музей в Україні і один з 15 музеїв у світі – Олександрійський міський музей Миру. Наш музей налагоджує співробітництво з іншими музеями Миру у світі, та став членом спілки «Музеї Миру на планеті», центр якої знаходиться у Японії. Музеї Миру обмінюються інформацією, листуються з метою отримання цінного досвіду музейної справи, нових форм експозиційної, виставкової музейної роботи.

Щиро вітаю усіх колег із професійним святом і бажаю унікальних надходжень до музею, наснаги у просвітницькій роботі та якнайбільше вдячних відвідувачів.

Марина Задесенець, завідуюча відділом історії музею Миру

Фото: Олександрійська міська рада