Людмила Бадіон: я хочу відродити наше місто і вірю в олександрійців!

Людмила Бадіон – чуйна жінка та турботлива мати, громадський активіст, заступник голови обласної громадської організації «Закон і правопорядок». Сьогодні, вона, як і багато інших громадських лідерів нашого міста, йде на вибори як кандидат у депутати міської ради від партії «Солідарність».

– Людмило Дмитрівна, чому ви вирішили балотуватись до міської ради?

– Я люблю Олександрію, яка для мене вже давно стала рідною. Я люблю Україну, мікрорайон «Перемога», який можна зробити чарівним куточком для життя і праці олександрійців. В той же час я незгодна з тим, що багато нинішніх депутатів міської ради зробили її лише місцем для приватного відпочинку, вони забули про свої округи, забули про виборців. У міській раді треба не про власні інтереси турбуватись, а вирішувати нагальні проблеми Олександрії. Я маю досвід участі у виборчих кампаніях, хоча раніше в депутати особисто не балотувалась, роботи у політичній партії, керівництві громадських об’єднань. Мої друзі і колеги – це справжні патріоти рідного краю і тому готові віддати свій час, свої сили землякам-олександрійцям.

– Що ж на вашу думку повинен зробити депутат?

– Я балотуюсь в міські депутати від одного з округів на мікрорайоні «Перемога», що в народі іменують «Забалка». Тут є багато проблем з вивезенням сміття, безпритульними тваринами, роботою комунальників, знищенням амброзії та санації старих дерев. Здається декілька хвилин до центра мікрорайону, але навіть немає нормального інтернет-зв’язку. Все це, здається, звичайні речі, які хоч і не зовсім добре, але якось вирішуються в центрі міста, а на віддаленому мікрорайоні їх якби не помічають. І тут іноді треба не стільки втручання влади у конкретні справи, а просто сприяння, допомога. Але її немає. Ви спитайте у людей, хто зараз міський депутат від цього округу? Мало хто знає навіть його прізвище, не те що в обличчя. Це говорить про те, що люди зневірились у нинішній владі, втратили з нею зв’язок. А чому? А тому, що міський депутат не в політичні ігри повинен гратись, не тільки з гаслами ходити, не тільки один раз на рік якісь заходи організовувати, а кожного дня спілкуватись з виборцями, з простими людьми. Якщо буде цей зв’язок, буде діалог, тоді у людей стане повертатись довіра до влади. Саме на довірі ми будуємо нашу громадську діяльність у «Законі і правопорядку», у Незалежній громадській раді Олександрії. Без цього ми, різні за поглядами люди, давно вже б розійшлись у різні сторони, посварились.

– Але це складно щодня спілкуватись з людьми, отримувати їх звернення, реагувати на них. Простіше створити систему приймалень…

– Якщо важко – нехай не балотуються в депутати. Ніхто нікого ж не примушує. Кожен кандидат пише особисто заяву, у якій він ставить підпис. Це – особисте бажання і особиста відповідальність перед людьми, тому для мене нічого складного немає, наприклад, у щоденному спілкуванні, адже я один з лідерів громадської організації, до якої люди звертаються іноді практично щодня. Тому, кому важко – нехай займається власними справами. А громадськість повинна йти до ради і змінювати місто на краще.

– Можете назвати якісь конкретні пропозиції змін, що мають відбутися на вашому окрузі та в Олександрії в цілому?

– Перше – контроль громади за використанням комунального майна та землі, відкритість приватизації і конкурсів використання майна чи коштів бюджету. Це можна організувати навіть опублікуванням простих звітів. Але простих та доступних за формою і змістом.

Друге – відновлення освітлення вулиць «Перемоги». Це потрібно не тільки для того, щоб було комфортно їздити вулицями, але й задля безпеки громадян та зменшення рівня злочинності.

Третє – відновлення нормального автобусного сполучення між мікрорайоном і центром міста. Сьогодні у вихідні дні, навіть у ранкові часи нормально доїхати до міста неможливо. Люди на це скаржаться, пишуть звернення, а результату немає. Сьогодні тільки заможна людина може дозволити собі пересуватись на таксі. А як іншим доїхати до лікарні, школи, в управління соцзахисту?

Це ті речі, які треба робити невідкладно. Крім того треба організувати регулярний вивіз сміття, системне знищення амброзії, належне реагування на звернення щодо спилювання аварійних дерев. І багато чого іншого, що заважає нормально жити. Я говорю про звичайні побутові речі, а не про якісь масштабні проекти.

– Але як швидко можна запровадити ці рішення?

– Я вважаю, що для цього треба політична воля нової міської влади на чолі з новим міським головою. Все інше – технічні деталі, правила, норми, які треба виконати. Іноді, щоб кардинально змінити ситуацію треба просто проявити характер, діяти в інтересах людей.

Але все це можливо тоді, коли виборці будуть ставити проблемні питання перед депутатами, вимагати виконання їх раціональних пропозицій. Ми бачимо, що ті, хто хотів відсидітись вдома у тому ж Донбасі, гірко поплатились за свою пасивну чи нейтральну позицію. Що тепер там? Війна, розруха, страждання. А могло все повернутись в інше русло, якби люди зайняли активну життєву позицію і не дали зрадникам захоплювати владу. Кожному з нас не подобаються певні конкретні політики, але до чого тут Батьківщина? Як можна її зрадити? Я вважаю, що в місті треба розвивати патріотичний рух. Треба нашим чиновникам не тільки у вишиванках ходити, а думати і діяти як патріоти.

Я от можу простий приклад привести. Я та моя знайома доглядаємо дерева біля пам’ятника жертвам Голодоморів. А от комунальники до цього пам’ятного знаку не поспішають. Здогадуюсь чому, бо міський голова взагалі жодного разу біля цього святого для багатьох олександрійців місця не був. А він ходить у вишиванці, іноді навіть говорить, що за Україну. Але чи правда це? Чи не приховує він у серці зовсім інші наміри і думки? Є великі сумніви. Чого варто те, що Степана Цапюка журналісти викрили у поширенні в соціальних мережах інтернету новин терористів з «днр», де йому такі ж псевдо-патріоти лайкали, що ці новини вельми їм до вподоби.

Я спілкуюсь з людьми і на російській, і на українській мові, я по-справжньому люблю нашу Україну, її культуру, звичаї, мову. Я вважаю, що якщо олександрійці у сім’ях будуть виховувати дітей з повагою до рідного краю, Батьківщини, у нас ніколи не повториться війна з жодною країною. Бо можна перемогти армію, але народ перемогти неможливо.

– З яким настроєм ви йдете на вибори?

– Бойовим. Часу на роздуми олександрійцям майже вже не залишилось. Або ми почнемо щось змінювати у нашому місті, або Олександрія назавжди заросте амброзією та бур’янами. Я хочу відродити наше місто. І вірю в олександрійців!