Купальські традиції в Олександрії

Більшість олександрійців, без сумніву, – люди релігійні, чи принаймні говорять про свою причетність до людей, що вірять у Всевишнього. Але традиційна для українців релігія – православна – без сумніву містить у собі чимало перегуків із давньою слов’янською культурою, яка, у свою чергу, була насичена міфологічними сюжетами. Не секрет, що сучасна православна культура в Україні увібрала в себе чимало паралелей із світогляду наших предків. Погано це чи добре – питання дискусійне. Але те, що ці традиції вкорінені у свідомість багатьох і нині залишаються популярними – факт. Хоча більшість з тих, хто повторює деякі ритуали, вже навіть і не знають їх походження і тим більше не усвідомлюють їх значення. Ми не будемо дискутувати щодо спірного питання. Ми спробуємо просто констатувати як факт вірування наших предків і їх забобони, які відображені у наших традиціях, культурі, літературних творах і, звісно, легендах, що зафіксовані у джерелах.

Одне з найгрунтовніших етнографічних джерел щодо обрядів та вірувань давніх олександрійців зафіксовано у працях Василія Нікіфорова, зокрема у його відомій праці «Історичний, статистичний та етнографічний нарис повітового міста Олександрії». Ось як описує річне коло свят краєзнавець:

 «Як тільки відкривається весна, дорослі дівчата співають пісні (веснянки), в святе свято гойдаються на гойдалках; перед 24 червня (тут і далі всі дати за старим стилем – авт.), дня Іоанна Предтечі (Івана Купали) стрибають через вогонь. Зі святами з’єднують вони свої поняття і вірування, і особливо шанують дні: Стрітення Господнє (коли зима з літом зустрічається), Євдокії 1 березня (коли бабак свисне), 40 Святих 9 березня (печуть з тіста жайворонків), 17 березня (теплого Олекси), 23 квітня (Юрія), 10 травня Симона Зилота (цього дня жінки йдуть у поле збирати лікарські трави – зілля…), переполовення (права Середа), Суботу перед П’ятидесятницею (клечана субота), п’ятидесятницю (зелені святки), 8 липня (Прокіп), 24 (Гліба Бориса), 27 (Паликопа), 1 серпня (Маковія), 6 (Спаса), 15 (перша Пречиста), 29 (Головосіки), 8 вересня (Друга Пречиста), 14 вересня («коли священик корчиться»), три Суботи батьківські (Дмитрова, Кузьмина і Михайлова), 4 грудня Варвара (Варвара ночі вирвала, та дня доточила)». Детальний опис свят, що відзначали українці в Олександрії, залишив не тільки місцевий краєзнавець, але й житель тодішнього Єлисаветграда – Володимир Ястребов.

Він деталізує обрядність купальської ночі у Єлисаветградському та Олександрійському повітах.

«Івана Купала (23 червня). Напередодні свята народження Іоанна Хрестителя дівчата стрибають через вогонь у воду у вінках… Дивляться в який бік вінок попрямував – там і одружиться.; якщо вінок залишався на голові – тоді одруження у цьому році не буде, якщо його знесе вітром – то вийде не за власної волі, якщо ж вінок зійде з голови і тихо відпливе далеко, тоді одружиться по коханню і з хорошим чоловіком.

В купальському вінку вважають корисним купати новонароджених і хворих дітей; цей вінок заривають серед баштану, для того, щоб в’язалась гудина. В ніч на Івана Купала кладуть в трубу сокирки і інші трави, від чого вони отримують цілющу силу. Ранком на Івана Купала беруть горщик. Надівають його на качалку, на нього одягають дитячу сорочку, пов’язують її хусткою і прикрашають стрічками; це – «Маринка». Маринку купають у річці, співаючи:

Дівка Маринка воду брала,

Купайла Івана!

На Івана хліб сажала,

А на Петра вибирала.

Горщик кидають у воду, а стрічки забирають собі».

Ось так описує купальські звичаї наших предків видатний дослідник минулого В.Ястребов у своїй фундаментальній праці «Матеріали з етнографії Новоросійського краю». До речі, текст книги щедро цитує живу українську мову і має чимало прикметних приміток, які видають автора як прихильника українських традицій і українського народу.

Залишається додати лише те, що всі ці вірування до практичного життя не мають жодного відношення і скоріше були частиною глибинної філософії народного побуту наших предків, які таким чином намагались пояснити різноманіття та складність оточуючого нас світу.

Хоча вам не видавались дивними неясні і привабливі вогні у лісках і балках купальської ночі? Чи не там ховаються скарби і чари минулих епох, які збереглись лише у оповідях та легендах?

Віктор Голобородько