Контр-адмірал Михайло Байсак з Олександрійщини

13 квітня — 95 років тому (1921 року) народився в селі Овнянка Олександрійського району (нині село Щасливе) контр-адмірал, військовий діяч, письменник, почесний громадянин села Щасливе Михайло Григорович Байсак. Помер 6 квітня 2007 року.

Михайло Григорович Байсак народився 13 квітня 1921 року в мальовничому куточку нашого степового краю – селі Овнянка, тепер у складі села Щасливого Олександрійського району Кіровоградської області.

Навчався у місцевій школі. В тяжкі роки голодомору сім’я переїздить до села Зелене, потім до районного центру – Петрового. Під час навчання в середній школі захоплювався малюванням, фотографією, радіосправою. По закінченні школи працював в Петрівському райкомі комсомолу. Наприкінці 1940 року був призваний на Чорноморський флот в школу зброї, де його застала війна. З жовтня 1941 року по липень 1942 року М. Г. Байсак в званні політрука бере активну участь в героїчній обороні Севастополя в складі частин морської піхоти, потім – обороні Кавказу, міста Новоросійська. Не раз водив морських піхотинців в атаки, часто сам лягав до кулемета і розстрілював ворога. Ось що писала фронтова газета “За Родину”: “Якось треба було розвідати сили ворога в районі хутора N. Замполітрука Михайло Байсак добровільно взявся піти в розвідку. Очолив групу із п’яти бійців, проник в розташування ворога і зібрав цінні відомості. Фашисти виявили розвідників. Замісник політрука, вступив і успішно завершив бій, без втрат вийшов з оточення”.

Особливу мужність і відвагу молодий політрук виявив в найкритичніші дні оборони Севастополя, коли війська Червоної Армії під шаленим натиском переважаючих сил фашистів залишали місто. 29 червня 1942 року з групою матросів вступив в нерівний бій з ворожим десантом в районі Графської пристані, де з кулемета знищив більше 50 гітлерівців.

30 червня 1942 року на мисі Херсонес Михайло Байсак сформував із розрізнених груп роту автоматників. Моряки під його командуванням протягом двох діб стримували натиск переважаючих сил ворога в районі Козачої Бухти. Севастопольську землю він залишив в числі останніх її захисників. Вийшов в море з 12 бійцями на невеликому нашвидку збитому плотику. Налетіли ворожі літаки. Море збурилося від вибухів бомб. Лише в ніч на 4 липня виявили у відкритому морі одинокий пліт. На ньому залишилося тільки троє моряків. Тяжко пораненого, в непритомному стані, Михайла Байсака підняли на борт катера і доставили в Новоросійськ.

Про те, як воював наш славний земляк, написано в книгах Василя Кучера “Голод”, Іллі Азарова “Непереможені”, Бориса Борисова “Севастопольці не здаються”, в серії Воєнвидавництва “Герої та подвиги”. Як член спілки журналістів, М. Г. Байсак написав три документальних повісті, опублікував більше трьох тисяч нарисів, розповідей, а також спогад про героїчну оборону Севастополя. За повість “Матроси йдуть по землі” йому присвоєно почесне звання лауреата премії ім. Фадєєва.

Більше 30 років Михайло Григорович віддав службі на флоті. За мужність і відвагу в роки Великої Вітчизняної війни і бездоганну службу в Збройних Силах нагороджений орденами Червоного Прапора, Богдана Хмельницького III ступеня, Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, 30 медалями, в тому числі “За бойові заслуги”.

Михайло Григорович відомий як активний пропагандист героїчних бойових традицій, багато років продовжував пошуки героїв, що полягли смертю хоробрих в дні героїчної Севастопольської епопеї.

Вийшовши у 1968 році у відставку, М. Г. Байсак активно включився у ветеранську роботу. Він був головою ради учасників героїчної оборони і визволення Севастополя, першим заступником голови Севастопольської міської ради ветеранів України, членом ради старійшин міста. Ім’я М. Г. Байсака занесено до книги “Солдати XX століття” до розділу “200 видатних діячів сучасності — учасників Великої Вітчизняної Війни”.

Указом Президента України 22 червня 2000 року М. Г. Байсаку присвоєно військове звання – контр-адмірал.

Нашому славному земляку було б сьогодні 95 років. Навіть в поважному віці, як і в роки своєї фронтової юності, він був таким же енергійним, діяльним і життєрадісним, щедрим душею і невтомним в будь-якій справі, за яку брався.

М. Г. Байсак із династії військових моряків. Його дід і батько служили на Балтиці. Нині служать на флоті сини і онуки. Мріяв дожити до того дня, коли і правнук одягне форму військового моряка.

Іван Погорілий, голова ради ветеранів села Щасливе

Далі буде…