«Авантюрин»: сім чудес життя

Сім чудес життя на думку «авантюринівців» є достойними великого мистецтва і саме вони окрилюють людину. Веселку почуттів та яскравий феєрверк емоцій подарував зразковий аматорський хореографічний колектив «Авантюрин» олександрійцям. До речі, «авантюринівці» самі зізналися, що то є за чудеса: бачити, чути, відчувати, говорити, думати, радіти та любити.

Традиційне родинне свято танцю 7 грудня зібрало в найбільшому олександрійському Палаці культури – «Світлопільському» – більше півтисячі прихильників хореографічного мистецтва. І знову – це двогодинний гала-концерт із неймовірними образами, яскравими знахідками та пошуком нових тем.

Чим різниться новий вихід до широкої аудиторії «Авантюрину»? Майстерністю! І це дійсно так, тому що професійність і творчий потенціал вперше, саме у цьому році підтверджено присвоєнням звання «зразковий». Навіть найменшенькі дітки почуваються на сцені невимушено. А старші – демонструють упевненість артистів.

Тут було все: казкові мрії, дитячі спогади, ліричні п’єси, громадянська лірика і фольклор у поєднанні із сучасним прочитанням хореографічного мистецтва. «Авантюрин», як на мене, щоразу і щороку дорослішає. Стає впевненішим і сильнішим як творчо, так і організаційно, немов вихлюпує назовні всю силу творчого потенціалу, який закладено у дитячих серцях. А все це можливе завдяки незмінному «граючому тренеру» колективу, берегині традицій «Авантюрину» Наталії Козинець. Вона сама танцює, піднімає з крісел і комфортного споглядання, ініціалізує до співучасті батьків. Тому на сцені і мами вихованців, які працюють не менше, ніж діти, і найменші «Горошки», як називають цю групу в «Авантюрині». Саме тому колектив виглядає різнобарвно, без акценту на пошуки професійних па. Тут єднають людей, а не тільки виховують таланти. Тут виховують людину, а вже потім, чи разом – професіонала.

Щасти тобі, «Авантюрине»! І вітаємо із відзнакою «За заслуги» пані Наталію. Відзнаку було вручено на сцені за шаленої підтримки всіх, хто взяв участь у гала-концерті. Проте найвищою нагородою є, звісно, сам колектив. Його вихованці вже давно за межами Олександрійщини продовжують нести вічне мистецтво танцю іншим, а хтось, залишаючи хореографію та поринаючи у інші буденні справи, залишає в своєму серці вогонь творчості. І це є найбільшим подарунком для пані Наталії та всього колективу.

Текст і фото Віктор Голобородько