210 років тому Олександрія стала центром, що об’єднав чимало громад центральної України

16 березня, 210 років тому, у 1806 році поселення Усиківка отримує назву Олександрія та вперше статус повітового міста Херсонської губернії новоутвореного повіту з назвою “Олександрійський”. Ця подія має виняткове значення для всієї історії міста, сіл і селищ нинішнього Олександрійського району, оскільки саме тоді було визначено населений пункт, який став адміністративним, політичним, економічним і культурним центром території, що нині є територією сучасного Олександрійського району та декількох інших адміністративно-територіальних утворень Кіровоградської області.

Про утворення Олександрійського повіту (уривок з узагальнюючої праці про Херсонську губернію у перекладі українською мовою)

Указом 15 травня 1803 наказано губернське управління перенести… в Херсон, а тому й губернію іменувати Херсонська. Наступні адміністративні перетворення стосувалися лише внутрішнього розмежування краю: так по новим штатам губернії, 16 березня 1806 року, число її повітів збільшено до п’яти, утворенням повіту Олександрійського, при цьому повітовим його містом призначено с. Бечеї або Усівку, вдруге названу Олександрією замість Крилова, якому повернуто колишнє його ім’я.

 Джерело. Херсонская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года / ред. Л. Майков. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. – Санкт-Петербург, 1868. – С. 1, 2, 24, 25, 54, 55, 63, 64.

Випалювання вугілля, гончарство і садівництво у Олександрійському повіті (уривок із статті «Промисли та ремесла сільського населення Херсонської губернії…»)

В Олександрійському повіті переважна більшість населення, після закінчення польових робіт, переходила чи не до основного зимового промислу – випалювання вугілля. Наприклад, в містечку Дмитрівка вугільним промислом займалося більше 100 дворів. Вугілля дмитрівських селян було відоме на базарах міст Єлисаветграда, Олександрії, Нової Праги; його продавали в Аджамці, Новгородці, Кривому Розі, Ново-Українці та інших великих селах. Дрова для випалювання вугілля постачали з Чорного лісу (казенний) та «Вольної Чути» Філіппових і Аврамових, що займав 2 965 десятин. Вугільний промисел був значною допомогою для селян, які мали великі сім’ї і володіли незначною кількістю землі, недостатньої для прогодування… Центрами гончарства в повіті були Новогеоргіївськ, Скубіївка, Талова Балка, с. Мошорине. Гончарством, яке давало непоганий заробіток і мало попит в сусідніх повітах і навіть губерніях (Катеринославській, Таврійській), займалася значна частина населення Олександрійського повіту…

В місцях, віддалених від моря (Ананьївський, Олександрійський, Єлисаветградський повіти), вирощували яблуні, груші, сливи, вишні.

Л.Чорна

 Джерело. Чорна Л. М. Промисли та ремесла сільського населення Херсонської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Л. М. Чорна // Чорноморський літопис : науковий журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2014. – Вип. 9. – С.110-118

Олександрійський повіт за часів його утворення (уривок з праці «Нариси Олександрійського повіту…» у перекладі українською мовою)

Разом, у п’яти волостях і містечку Петриківці у 1806 році, нараховувалось 18482 душ чоловічої статі. Крім казенних селищ (слобід від слова «свобода»), до складу Олександрійського повіту, у тому ж 1806, входили наступні поміщицькі села: Богоявленськ (Радьківка), Василівка (Секретарівка), Краснопіль (Ефимівка), Пантазіївка, Бандурівка, Миронівка (Переводчикова), Білецьківка, Войнівка (Коновальское), Поповичевка (Лістухіна), Байдаковка, Шамівка, Світлопіль (Трандафілова), Онуфріївка, Попівка, Миколаївка (Водяна), Лісанево-Душенкевичева, Олександрівка (Текеліївка), Ревівка, Талова Балка, Браїлівка, Олександрівка (Авраменкова, або Мала Аврамівка), Березівка (Бжеського, Брицький, Кончінова, Орлая) і Макариха.

Таким чином, Олександрійський повіт, в 1806 році, складався з одного міста, трьох містечок, 32-х казенних і 23-х поміщицьких сіл…

На початку нинішнього дев’ятнадцятого століття намісництва перейменовані в губернії: Херсонську, Катеринославську і Таврійську. У цей час межі Олександрійського повіту змінилися, а центр його знову перенесений в казенне селище «Усівка», якому пожалували знову рівень повітового міста, з колишньою назвою «Олександрія». Це сталося 20 вересня 1806. Колишня Олександрія, що на правій стороні річки Тясмина, повернуто в первісний свій стан, містечко Крилів (Новогеоргієвськ). У 1806 році Олександрійський повіт складався з наступних населених місць, а саме: I. Верблюзької волості: Верблюжка, Чечеліївка, Петрове, Спасове, Бокове (Карабилова), Варварівка, Вершинокам’янка. II. Червонокам’янської волості: Червонокам’янка, Зибка, Куколівка, Аврамівка (Овнянка, Новостародуб), Головківка (Бешка), Протопопівка (Вараждін), Косівка (Глаговац). III. Олександрійська волость: Крилов (Новогеоргієвськ), Таборище, Крюків, Кам’янопотоцьке, Павлиш, Золотарівка, Садове (Садки). IV. Іванківцевська волость: Іванківці (Мержановка), Галаганівка, Стецівка (Шолмоша), Калантаїв, Андрусовка (Чонград), Глинськ, Нікольське. V. Плосківська волость: Диківка (Самбір), Дмитрівка, Плоске, Вершац (Нестерівка), Ухівка, Янов.

Василій Нікіфоров

 Джерело. Никифоров В. Н. Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии / В. Н. Никифоров // Херсонские епархиальные ведомости. – 1876. – № 22, 15 ноября; прибавлен. – С. 394 – 410; № 23, 1 декабря; прибавления – С. 427 – 460; № 24, 15 декабря; прибавления – С. 165 – 202; 1878. – № 18, 15 сентября; прибавления. – С. 535 – 539; № 19, 1 октября; прибавления. – С. 568-579; № 20, 15 октября; прибавления. – С. 603 – 615.