10 топ-подій 2016 року: розвал коаліції, зниклий пам’ятник, ріка життя та інше

Напередодні Нового року, журналісти Олександрійської медіа-групи (місцевої газети «Городской курьер», телебачення «Контакт-ЛТД» та сайту «Олександрійські новини») визначили топ-10 подій, які варто згадати як визначальні чи яскраві події року, що минає.

1. Розвал коаліції і хитка більшість мера

Без сумніву топ-новиною політичного життя міста є розвал демократичної коаліції в Олександрійській міській раді. Пік загострення взаємовідносин і досить жорстких звинувачень був саме на початку 2016 року. Саме тоді перші сесії міської ради відбувались у відверто конфліктному режимі, а більшість з політичних сил демократичного табору, що була номінально сформована, як противага нинішньому меру та його виконавчій команді, намагалася перебрати повноваження управління містом на себе. Зрештою війна за перемогу, яку фактично отримали на виборах незалежні від мера партії та депутати, була ними тактично програна. Нова, хоча і хитка, промерська більшість з’явилась тоді, коли фракція партії «Батьківщина» та два депутати від УКРОПу раптово зрадили своїх колег та змінили вектор коаліційності і пошуку компромісів реформування застарілої неефективної місцевої політичної системи управління Олександрією на крісла у виконавчій владі та посади на комунальному ринку. Згодом хитка промерська більшість ще трохи укріпилась, коли до колабораціоністів приєднались і декілька міських депутатів від Радикальної партії. За позитивне голосування щодо формування нового промерського виконкому були роздані крісла заступника мера та секретаря ради, посада начальника відділу внутрішньої політики міськради, а перебіжчикам-укропівцям дали заробіток на одному із «найтемніших» за своєю економікою комунальних підприємств – центральному ринку. Більшість дійсно дуже хитка, адже кількість депутатських «штиків», що ладні бігти за мером і виконувати всі його забаганки в обмін на подорожі до сонячної Іспанії та особисті преференції, ледве сягає потрібної половини кількості міськради. До того ж не все так гладко і в особистих стосунках серед нинішніх прихильників мера, адже деякі радикали на дух не переносять деяких представників «Батьківщини». Напроти, сьогодні ряди тих, хто опинився фактично в опозиції до чинної виконавчої влади міста та особисто мера, стали щільнішими. З фракції «Солідарності» та «Самопомочі» ніхто з депутатів не поспішає переходити у провладні вертикалі. Не виключено, що реванш може бути навіть ближче, ніж комусь здається. Наприклад, та ж міська організація партії «Укроп» знову заявила, що сплив час з року депутатських повноважень і оскільки діяльність укропівців-перебіжчиків, що зрадили партійні принципи та довіру виборців, викликає певні сумніви, то варто їм здати мандати. До речі, партійці можуть ініціювати і відкликання депутатів. Відтепер така процедура є і вона досить реалістична. Тим більше, що треба буде лише збір певної кількості підписів олександрійців із зазначенням їх офіційних даних, рішення територіальної комісії та ухвала керівного органу партії. Голосування виборців за пропозицію відкликання депутата по закону не вимагається. Тож, якщо промерська більшість позбавиться цих двох депутатів, у мера можуть виникнути певні проблеми із формуванням нової більшості. Та зрештою чи залишаться під стягом мера за таких обставин й інші нинішні «підтримувачі» – теж є питанням. Як пішли «наліво», так підуть і «направо» чи на 180 градусів. Тож наступний рік може бути набагато цікавішим і результативнішим ніж попередній у формуванні нової політичної еліти міста.

2. Зниклий пам’ятник вождю

Зникнення бронзового пам’ятника біля привокзальної площі міста і інформація про те, що співробітники залізниці продали його скупникам кольорового металобрухту, стали, якщо не топ-новиною, то прикметною ознакою моральності нинішнього суспільства. З одного боку художньої цінності бронзова статура вождя світового пролетаріату в тісних обіймах із червоноармійцем не мала. З іншої – різниця вартості укладених угод щодо придбання та продажу пам’ятника, за інформацією журналістів, склала 15 тисяч гривень. Якщо це дійсно так, то от вам вартість справжнього ставлення до майна та спадщини громади. Таким чином, замість створення музею, де можна було б розмістити всі ці залишки минулої епохи та досліджувати історію, яка безсумнівно мала не тільки негативні, а й позитивні сторони, все було знищено і розтрощено. І частина вини у цьому не тільки на радикально настроєних людях, що знесли ці символи минулої епохи, але й на міській владі, яка чомусь не наважилась демонтувати ці пам’ятники, а дала їх фактично знищити.

3. Права журналістів порушують системно

Олександрія – як була, так і залишилась містом, де системно порушуються права журналістів. Саме такий висновок можна зробити із винесеної у 2016 році Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом остаточної постанови щодо положень скандально відомого «Положення про порядок акредитації представників засобів масової інформації при Олександрійській міській раді». Цей нікчемний документ, створений на догоду меру, який досить нервово сприймає критику дій та ухвалених міською владою рішень, запровадили 2012 року. Саме з цього часу довелось витратити купу зусиль на скасування цього рішення. Текст судового рішення містить настільки ретельні і розширені роз’яснення, що воно зараз може слугувати методичкою для тих, хто вирішив боротися за права журналістів та свободу слова. Але мусимо сказати – у 2016 році рішення суду мерією фактично не виконувалось, а скасовані судом положення продовжили реалізовуватись. Скажете забули? Багато клопотів у мера? Все навпаки – він просто боїться відкрито визнати свою політичну та юридичну короткозорість і недолугість своїх помічників, що склали цей «документ».

4. Олександрійські вулиці повернули собі історичні та отримали нові назви

Те, чого не могли домогтися десятки років місцеві краєзнавці, політики, громадські діячі, стало реальністю лише під загрозою про законодавчу відповідальність мера. Пакет антитоталітарних законів, із реалізацією яких мерія затягувала стільки, як тільки могла, таки примусив мера в останню мить, як кажуть, на колінах, підписати власне розпорядження щодо перейменування вулиць, площ, проспектів, провулків та інших об’єктів міста. У цьому розпорядженні одразу було виявлено цілу купу помилок. Деякі назви з’явились чи з особистих міркувань мера, чи з міркувань його помічників. Але, не дивлячись на викривлене представлення більшості пропозицій громадськості, які пройшли схвалення спеціальною робочою групою, вулиці міста нарешті очистились від відверто непотрібних, зайвих назв, які були не тільки далекі від історії міста, але й бездушними за визначенням. Адже, яке має відношення батько червоного більшовистського терору Яків Свердлов до старовинної олександрійської вулиці під назвою Бульварна? Або дійсно, чому сквер перед колишнім театром не називався Театральним? Отож це дійсно важлива подія, що матиме відлуння десятки років. Хоча олександрійці до цих пір звикають до нових назв та часто-густо і новини, і офіційні документи пишуть із подвійними назвами: нова та стара. В практику уживання стійко ввійшла лише назва головної магістралі міста – проспекту Соборного. До інших – поки що звикають.

5. Стратегія, яка виявилась мильною бульбашкою

Мерія вирішила задати «сильний» старт перед майбутніми виборами, а мер згадав старі радянські часи, коли все було за п’ятирічками і керівною лінією партії, тому, вочевидь, й вигадав створення такої собі стратегії розвитку міста до 2030 року. Врешті все це завершилось одним – створенням документу, за що приватній фірмі зі столиці заплатили величезну купу грошей з міського бюджету, та визначенням обмеженого кола «друзів» цієї стратегії, які вже почали курсувати світом за бюджетний кошт. Вони, мовляв, «навчалися» за кордоном, як реалізовувати цю стратегію! Текст стратегії журналісти разом з фахівцями розклали, як кажуть, по поличкам і розкритикували її. Проте мерія все одно «протягла» її, хоча в ній є купа помилок, маса, як суто логічних, так і фактичних недоліків. Але, імовірно, для міської влади це і не важливо. Головне – закордонні відрядження та «розпил» бюджетних коштів.

6. Олександрійська «Ріка життя»

Олександрійці подолали більше 1000 кілометрів пішою ходою по руслу Дніпра. Ідейний батько цієї експедиції Сергій Сердюк, відомий як громадський діяч та небайдужа до громадського руху людина в Олександрії, разом із однодумцями реалізував цю ідею. Вона здавалась багатьом суто фантастичною. Свою багатоденну подорож олександрійці присвятили 25-річчю Незалежності України і змогли не тільки об’єднати людей із різних міст та областей, але й нагадати про красу української природи, показати можливості людини створити невелике диво власними руками та за допомогою тих, хто був небайдужий до креативних ідей.

7. Український язичницький орнамент на центральній площі

Минула епоха пішла в історію. Символи змінились. І це вже стає фактом. Але ж як це відбувається та наскільки правильно відбуваються ці зміни – питання майже риторичне. Замість калюжі на місці постаменту від поваленого пам’ятника Леніну на центральній площі влада виклала різнокольоровий орнамент з тротуарної плитки. Є різні думки щодо ефектності такого кроку і його реалізації, проте факт – замість ідеології тоталітарного суспільства отримали символ, що відображає сакральну культуру слов’янських народів. Ретельний аналіз символів виявив у них дуже давні обереги, про які, імовірно, організатори такої реконструкції навіть і не здогадувались. Проте факт залишається фактом – реконструкція відбулась, зміна символів теж. Показовим є те, що громада поки що не спроможна згуртуватись навколо відродження на центральному майдані міста собору, знесеного радянською владою. Імовірно, головна причина цього не тільки через відсутність бажання чи релігійної консолідації. Головне – спроможність винайти мільйони гривень на спорудження храму, який свого часу знесли без тіні сумління ті, хто поставив на його місці пам’ятник Леніну.

8. Декларації чиновників, суддів, правоохоронців та всіх інших

Власне нічого супернового у тому, що побачили олександрійці після оприлюднення декларацій чиновників та інших представників влади різних рівнів, не було. Однак є багато питань до тих, хто на скромну зарплату отримує якісь незрозумілі шматки землі і має можливість купувати земельні ділянки за сотні тисяч гривень. Кажуть комерція – це добре, але не під прикриттям суддівської мантії чи чиновницького крісла. От тут є чимало питань. Незабаром багато ще нового відкриє суспільству і декларування нижчого рівня, як депутатів, так і чиновників. Мерія може опинитись у незручному становищі, бо одна справа критикувати за фабрики і заводи далекого тобі київського очільника, що паркує автівку на Грушевського, а інша справа – дізнатись про мільйонні статки того, хто прикидався таким собі щирим уболівальником за народ. Конвертація у статок посад мусить зупинитись і це – вимога життя і громадян.

9. Олександрійська об’єднана громада

Перспективна Олександрійська об’єднана громада в 2016 році отримала одразу дві версії. Перша була сформована за баченням місцевої влади без дотримання методики Кабміну щодо формування нових громад. Однак суворі чиновники вищого рівня забракували цей перспективний план, де багато чого дійсно було складено вкрай неохайно і не відповідало самому духу, як законодавства, так і економічних та природних зв’язків територій. Тепер заплановано утворення не однієї, а декількох нових об’єднаних територіальних громад. А кошти до таких новостворених громад будуть йти немалі, держава рекламує та обіцяє піклуватися про ці громади, намагаючись зробити їх максимально успішними. Але, попри це, здорового глузду вистачає лише на обмеженій території Кіровоградщини. До них, на жаль, не відноситься Олександрія, де діюча влада навіть не хоче чути про якісь зміни, приводячи на противагу створенню нових територіальних об’єднань цілу купу власних доводів. Слушні доводи в кожному конкретному випадку, звісно, маються і знайдуться завжди. Але, на нашу думку, далеко не це є головним у спротиві створенню нових територіальних громад. Насправді тих, хто наразі має місцеві владні важелі, дуже лякає те, що ці чиновники можуть взагалі втратити свої посади, а значить владу над людьми і, звісно, гроші. Так чи інакше наразі старт децентралізації вже даний. Нова версія громад, нехай і не досконала, все ж таки була ухвалена обласною радою і запропонована, як модельна версія для розгляду «нагорі», попри те, що «внизу» досі киплять пристрасті. Проте спроба зірвати цей процес уявним «порушенням» прав місцевого самоврядування і намаганнями переухвалити проект перспективного плану через обласну раду ні до чого не призвела. Тож майбутній рік може бути визначальним для нашого міста та району, багатьох інших міст і містечок України. Бо, як свідчать різні законодавчі документи, формування нових територіальних громад мусить завершитись саме у 2017 році, як і повинні відбутись нові місцеві вибори. Тож це може бути поворотним, історичним рішенням, яке сформує на десятки років майбутнє олександрійців.

10. Розслідування про витрачання бюджету в місті Олександрії

Чи не найяскравішим розслідуванням року, що минає, є публікація серії статей, де журналісти газети розповіли про те, на які речі витрачають бюджет міські чиновники разом із мером. І це, на жаль, далеко не найгостріші проблемні питання олександрійців. Замість спрямування коштів на ліки, дороги, освітлення, боротьбу з криміналом міська влада за бюджетні кошти купувала піар-послуги себе, об’єктиви, камери та комп’ютери, щоб не тільки класно виглядати на знімках та відео, а й гарно розповідати про себе «казки» на шпальтах підконтрольних та лояльних до себе ЗМІ. І це тільки початок сумного переліку марнотратства, яке мусить зупинитись. Крім того, зазначимо й інше. Після однієї з наших публікацій договори на постачання комп’ютерної техніки були змінені, чиновники все ж таки звернули увагу на думку громадян і хоча б косметично спрямували свою діяльність у законне русло.

Що нам готує рік новий?

Він, напевно, буде дуже складним, адже війна та кризові явища в економіці – це, на жаль, частина нашого сьогодення. Проте сподіваємось, що він дасть промінь надії на зміни. Все, врешті, залежить саме від нас, від нашого відношення до щоденних проблем та спроб вирішити їх.

Редакція газети «Городской курьер» вітає своїх читачів із наступаючими новорічними та різдвяними святами і бажає у 2017 році всіх гараздів. Нехай топ-новини вже нового, 2017 року, будуть складатись переважно із приємних та несподівано позитивних новин.