СЕКСОТ Цапюка, або чому міська влада активно захищає посіпаку Володимира Дожджаника

Нещодавно журналісти газети «Городской курьер» повідомили про те, що олександрійські громадські активісти знову виявили негаразди в декларації про доходи та майновий стан депутата Олександрійської міської ради, радника Олександрійського міського голови та одного із власників приватної місцевої радіокомпанії «Маяк» Володимира Дожджаника. Як і в попередніх поданих деклараціях, в останній нещодавно поданій декларації за минулий 2016 рік В. Дожджаник знову повідомив неповні та недостовірні дані. В попередніх номерах щотижневика ми дали лише коротке повідомлення про те, що, на думку активістів-викривачів, зокрема голови Кіровоградської обласної громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництві, та козацтва України» С.Горбачова, чиновник і депутат не зазначив у декларації всі свої наявні посади та доходи. Зазвичай такі перевірки достовірності декларування відбуваються не швидко і звернення тривалий час ходять по колу відповідальних установ. Але доволі несподівано події навколо обґрунтованих підозр громадськості отримали й інший розвиток.

Поки заява про вчинення імовірного корупційного правопорушення десь переходить із папки до папки правоохоронців, активісти не сиділи склавши руки на стіл, і вирішили активізувати це розслідування самотужки.

Складно говорити про те, що правоохоронці бездіють, адже їм і так вистачає справ – криміналітет наразі не спить і продовжує тероризувати місто гучними злочинами.

Щоб прискорити шлях від правопорушення до покарання за його вчинення, викривачі звернулись із інформаційним запитом до міської влади. Що хотіли дізнатись активісти?

Запитання, на перший погляд, зовсім прості і буденні. Більше того, ця інформація мала б міститись на офіційному веб-сайті міськради. Але, оскільки міська влада продовжує систематично порушувати норми законодавства про доступ до публічної інформації і залишається закутком старої радянської системи, тож жителі міста змушені намагатись отримувати інформацію тільки особистими зверненнями.

Отже що хотіли запитати громадські активісти у влади? Як дуже коротко, то у мера запитали:

Перше – на підставі чого були призначені на посаду радник Олександрійського міського голови Володимир Дожджаник та керуючий справами виконкому Володимир Чеботарьов.

Друге – які функції, завдання, обов’язки та повноваження мають ці призначені радник міського голови та керуючий справами виконкому, які нормативні документи регулюють згадані питання.

Третє – чи є посада радника мера оплачуваною, яку суму отримав радник мера на цій посаді з часу свого призначення по 31 грудня 2016 року. Аналогічно і щодо В. Чеботарьова.

Четверте – чи мав якийсь вплив на посадовців міської влади радник мера В.Дожджаник і чи має він статус посадової особи органів місцевого самоврядування. Теж саме і щодо В. Чеботарьова.

От скажіть, що тут запитали такого секретного громадські активісти? Здається, якщо все у цьому питанні добре, то можна було б ще, за звичкою мерії, й спробувати «попіаритись» на цій історії. Ось, мовляв, які лиходії-активісти, підозрюють чесного депутата і поплічників мера у лихих справах. А все ж неправда – дивіться, ми «прозорі»!

Але незабаром з’ясувалось – поплічник-посіпака олександрійського мера Володимир Дожджаник все ж таки, мабуть, має, що приховувати. Саме тому, вочевидь, міська влада вирішила «зашифрувати» В. Дожджаника, зробивши з цього простого радника мера щоякнайменше сексота. Для тих, хто не знайомий чи вже забув совково-радянський сленг, сексот – це скорочення від словосполучення російською мовою «секретный сотрудник».

Крім того, як виявилось, ще більше що приховувати має керуючий справами виконкому міськради Володимир Чеботарьов.

Саме цей чиновник вже неодноразово раніше намагався натягнути на себе суддівську мантію разом із прокурорським наглядом і поліцейськими кайданками. Але цього разу він перевершив навіть самого себе.

Відповіді, які отримали активісти за підписами В. Чеботарьова та О. Богоявленської, не стільки викликають справедливий гнів, скільки здивування і нові питання: «А чи не використовує під час підготовки та підписання документів керуючий справами виконкому міськради якихось сильнодіючих психотропів чи галюциногенів? Та чи не ділиться він цими речовинами з іншими у стінах мерії, наприклад, з секретаркою міськради Оленою Богоявленською, яка чомусь теж вирішила підписати виготовлену під копірку «галюциногенну» відповідь на запит громадськості?» Чому? Ну самі посудіть.

Вочевидь, на запитання, якими поцікавились громадські активісти, керуючий справами поставив собі завдання не надавати жодної більш-менш конкретної відповіді. Ну це зрозуміло, кому ж захочеться надавати відносно себе інформацію. Хоча, імовірно, таку задачу йому могли довести і його керівники. Так чи інакше, але В. Чеботарьов вирішив просто вигадати будь-який спосіб, аби ухилитися від виконання закону. І він не знайшов нічого кращого, як відмовити в наданні інформації не тільки відносно В. Дожджаника, а й відносно себе. Просто диву даєшся, до чого знахабніли міські чиновники Олександрії. У мера спитали про його підлеглого, а той чи його заступник доручив готувати відповідь саме цьому ж підлеглому. Ну, звісно, відповідь про самого себе підготували «потрібну». Звісно, свій підпис під цією відповіддю з відмовою в наданні інформації, в тому числі відносно самого себе, не поцурався поставити.

А щоб хоч чимось обґрунтувати свої протиправні дії, просто вигадав звинувачення на адресу громадської Спілки шахтарів Олександрії у, так би мовити, спільній діяльності з «днр» та «лнр». В основу цього «співробітництва» громадських активістів Олександрії із зазначеними терористичними організаціями ОРДЛО В. Чеботарьов поклав нібито «прописку» громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництві, та козацтва України» у Донецьку. Звідки це було взято, з яких таємних закутків і після вживання яких «речовин», вочевидь, ми не дізнаємось, але саме на цій вигаданій підставі у наданні конкретної відповіді на запити було відмовлено.

Існує й інший варіант причин такої недолугої відповіді мерії. Напевно, керуючий справами виконкому міськради В. Чеботарьов вже забув, що Олександрія ще якихось п’ятнадцять років тому була шахтарським містом і на місці нині сяючого неоновими вогнями реклами торгівельного центру «Гранд-плаза» розташовувався гігант міської економіки – холдинг «Олександріявугілля». А можливо і не забув, а просто не хоче навіть пригадувати, що саме з «легкої» руки його нинішнього патрона Степана Цапюка, за часів його другого «пришестя» до владного керма Олександрії, цьому гіганту економіки цілого краю підрізали крила. Та так підрізали, що той увійшов у круте піке: за декілька років вугільний комплекс просто щезнув з виробничої та економічної карти нашої країни. Саме тому, напевно, згадування в назві громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництві, та козацтва України» такої професії, як шахтар, у В. Чеботарьова асоціюється лише з Донецьком, але ж ніяк не з Олександрією. За такої логіки чиновника, можна було б провести й паралель громадської організації олександрійців з шахтарями Великобританії, а звідти – до бойовиків Ірландської республіканської армії. Чому б ні?

Зрозуміло, що це все просто типове для міської влади Олександрії знущання над законом, бо ні керуючому справами виконкому, ні іншому чиновнику не надано право визначати правомірність чи неправомірність діяльності громадського об’єднання гірників. Навіть якби воно і було б зареєстровано у Донецьку, адже Донецьк – це українське місто, яке зараз тимчасово неконтрольоване легітимною владою України. Проте, можливо, В. Чеботарьов іншої думки. Якщо так, то нас це навіть і не здивує.

І на додачу. Автори публікації ознайомились з офіційною випискою з реєстру щодо місцезнаходження юридичної особи – громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництві, та козацтва України», яку очолює С. Горбачов. Так от ця спілка, як мала, так і має юридичну адресу в Олександрії. Це підтверджують і витяги з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і Свідоцтво про державну реєстрацію, до речі, підписане С. Цапюком.

Гадаєте, В. Чеботарьов цього не знав? Навіть якщо і припустити таке, то вся ця інформація є доступною керуючому справами виконкому і за бажання, не виходячи з кабінету, він міг дуже просто про це довідатись, якщо в нього виникли б з цього приводу якісь сумніви. Більш того, посилаючись у відповіді на реєстрацію юридичної адреси в м. Донецьку, він просто зобов’язаний був перевірити це. Але, схоже, все не зовсім так, як здається на перший погляд.

Імовірно, із призначенням радника мера та особливо із його декларуванням дійсно є негаразди. І спроба надати таку відповідь – це просто затягування часу для того, щоб спровадити справу в смітник. Бо якщо це правда, зокрема про недостовірні данні, то міський депутат та радник мера отримає протокол про корупційне правопорушення. А за ним – імовірне позбавлення посади, зникне, імовірно, у нього і можливість на певний термін знову балотуватись на політичну посаду.

Не секрет, що сьогодні В. Дожджаник грає роль такого собі «силового лобі» мерії. Перший заступник міського голови Л. Давиденко не настілки контрольована мером, щоб повністю підпадати під його вплив. Що вигадає перша заступниця наступного ранку іноді здогадатись не може навіть мер. Її несподівані заяви та миролюбне відношення до, мовляв, ворогуючих сторін вже не один раз кидало зерно сум’яття у ряди мерії. Які, до речі, сьогодні дуже нерівні і далекі від міцності.

Тож Володимир Дожджаник, як прожект мера, дуже згодився б. До цього спроби В. Дожджаника хоч якось зачепитись за місцевий політичний олімп залишались невдалими. Справа у тому, що діяльність радника мера локальна і навіть з отриманням якогось статусу (якого конкретно незрозуміло, бо текстів відповідних розпоряджень ніхто так і не відкрив), він так і залишається невідомим нікому дрібним чиновником мерії. Не надає великої пізнаваності йому і тривале депутатство в міськраді та очолювання осередків політичних партій-одноденок.

Що може відбутись далі та чому грає «дурочку» місцева влада? Поки що вона активно захищає свого посіпаку з метою утримати його подовше біля себе. Напевно, заради того, щоб він виконав свою роль «місцевої лякалки» і незабаром, коли відбудуться нові вибори до мерії, знову був залишений, так би мовити, «друзями» і ворогами на узбіччі політичного життя.

Але сьогодні посіпака має залишатись, бо він владі поки що потрібний.

Проте все ж у цій історії найцікавіше інше – як і скільки коштів насправді отримав депутат-чиновник В. Дожджаник. Бо тоді стає зрозумілим, звідки він отримав гроші (насправді заробив чесним підприємництвом, чи з ним просто поділились бюджетним пирогом), на які він купує дорогий одяг, майже кожного дня обідає у недешевих міських кафе-ресторанах, їздить на недешевому авто і володіє чималою кількістю нерухомості, яка то зникає, то з’являється у нього у власності. Як то, наприклад, колишній кінотеатр на Покровській площі, який В. Дожджаник «призабув» зазначити у своїх деклараціях, проте заявив, що це його співвласність, у місцевих ЗМІ під час власного передвиборчого піару.

Ще цікавіше було б отримати справжню інформацію і про те, чи сприяв він, як радник міського голови та міський депутат в отриманні рідною йому радіокомпанією «Маяк» грошей з міського бюджету. І чи насправді повідомив він про наявний у нього в зв’язку з цим конфлікт інтересів, як того вимагає закон. Адже В. Дожджаник є депутатом міськради та радником Олександрійського міського голови і одночасно є директором приватної ТРК «Маяк». Про те, що гроші періодично з’являються на рахунках цієї радіокомпанії саме з міського бюджету, сумнівів немає. Цю інформацію міська влада вимушена за законом публікувати у відкритих джерелах.

Насправді все це і так зрозуміло. Для цього достатньо подивитись хоча б, наприклад, на текст договору за № 002 про фінансування приватної радіокомпанії «Маяк» за надання нею послуг із «висвітлення інформації» для олександрійської мерії. От саме тут на поверхню випливає і справжня причина відмови в наданні інформації громадським активістам. Здогадуєтесь, хто підписав цей договір? Від імені Управління справами Олександрійської міської ради – керуючий справами виконкому Володимир Чеботарьов! А від імені ТРК «Маяк» – Володимир Дожджаник! Це може бути смішно, якби не було так сумно. Адже дуже схоже на те, що бюджетні кошти потрапили в такий собі постійний коловорот власного піару влади за кошти громади. І ця схема, де задіяні керуючий справами виконкому та в одному обличчі депутат – радник мера – директор приватної ТРК, дуже схожа на корупційну. Бо чиновники міської влади напряму фінансують комерційну компанію, що належить їх колезі по роботі, отримуючи за це власний піар. Сам же В. Дожджаник від такого співробітництва з мерією отримує неабиякий подвійний чи навіть потрійний зиск. Як власник та директор ТРК «Маяк» він отримує матеріальну вигоду від фінансування своєї  радіокомпанії мерією Олександрії, адже, як свідчить його декларація, він та його дружина отримали від ТРК «Маяк» за минули рік чималі кошти, як у вигляді заробітної плати, так і матеріальної допомоги. А от як депутат міської ради та радник Олександрійського міського голови, тобто одночасно як представник і законотворчої, і виконавчої влади міста, В. Дожджаник отримує власний піар на хвилях свого ж радіо. При цьому, замітьте, не за свої кровні кошти, а за кошти громади. І учасники цієї схеми «прикривають» один одного. Влада захищає від надання інформації про імовірне корупційне правопорушення, а радіокомпанія захищає владу від її зміни, транслюючи замовні владою матеріали. До речі, відповідно до договору, ці замовні матеріали транслюються тільки за вказівкою міської влади. Дозволимо собі невелике відхилення від теми, адже це ціла логічна конструкція, яка задекларована договором. Насправді – це просто шедевр від провладних авторів цензурних місцевих обмежень і звучить він от так: «Запуск в ефір незатверджених замовником матеріалів не допускається».

От коло і замкнулось. Залишається лише сподіватись, що цей колообіг корупційних ризиків буде нарешті розірвано правоохоронцями.

Ілюстрація – 5.ua