Привиди публічності в Олександрії

Привиди публічності в Олександрії

Суперкомерційне та суперсекретне підприємство «Житлогосп» почало спеціалізуватись ще на одному виді послуг: знищенні привидів публічності в нашому місті.

Оголошена депутатами та підтримана міським головою політика перетворення Олександрії на місто європейського зразка, схоже, сьогодні тільки декларується. Як кажуть, до Європи нам у ментальному плані, як до Києва рачки. Чому такі невтішні висновки? Ось найсвіжіший приклад, як відверто ігнорується новітнє законодавство України, що повинно було зблизити владу та громаду і як намагаються під фіговим листком «комерційності» та «важливості» приховати звітність про використання коштів комунальних підприємств.

Не так давно на одному з громадських заходів пролунала інформація про передачу колишнім комунальним підприємством «Олександрійський центральний ринок» нинішньому комунальному підприємству «Житлогосп» 185 тисяч гривень. Все це стосується того самого ринку, який, кажуть, є збитковим. А тепер перераховані гроші використали на побудову майданчиків.

Один із громадських лідерів окреслив цей випадок, як черговий приклад діяльності міської «злочинної влади». Влада ж, нагадаємо, говорила про те, що допомогли у встановленні майданчиків благодійники, а от громадські лідери натякають на «оббирання» коммунального підприємства та використання коштів у «ручному режимі».

Так це чи ні – окреме питання і не є, власне, проблемою нашої статті. Ми ж хочемо розповісти вам про те, як ми спробували дізнатись офіційну інформацію з цього питання і як почали «викручувати руки» нашим запитам.

Спочатку ми спробували запитати про це в усному діалозі. Проте відповіді не отримали. Дізнаватись про правдивість чи неправдивість наведеної інформації довелось через письмовий запит.

В ньому ми обґрунтували свої вимоги та просили надати інформацію про наступне:
– Чи надавалась КП «Олександрійський центральний ринок» поворотна або безповоротна фінансова допомога комунальному підприємству «Житлогосп»?
– Якщо надавалась така допомога, то в якій сумі та на яких умовах, який термін повернення та термін перерахування суми допомоги?

Також ми просили надати належним чином завірену копію договору на надання вказаної фінансової допомоги, що передбачено законодавством. А також копію розпорядчого документу, відповідно до якого було прийнято рішення про надання такої допомоги.

Здавалось би, нічого страшного і дивного у цих запитах немає – громадяни хочуть знати, як розпоряджаються коштами комунальних підприємств та на що вони витрачаються. Однак отримана нами відповідь була, здається, написана керівником суперсекретного та дуже комерціалізованого підприємства.

На початку відповіді відмітили, що наш запит розглянули уважно, але зазначили, що комунальне підприємство не є суб’єктом владних повноважень (в чому, власне, сумніватись і не варто було), а тому має власну комерційну інформацію. Далі в тексті будується така ось цікава юридично-логічна конструкція:

«Ваш запит стосується інформації щодо господарської діяльності двох суб’єктів господарювання і відноситься до конфіденційної інформації. Наказом по підприємству від 06.08.2010 року № 4 «Про захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації» відомості про укладені угоди, договори (контракти), в тому числі про їх умови та особливості, а також відомості про замовлення і пропозиції, що отримані та опрацьовуються та відомості про боргові зобов’язання підприємства, а також кредити, що йому надаються, їх умови та особливості становлять комерційну таємницю підприємства і не підлягають розголошенню. Розголошення конфіденційної інформації може завдати шкоди господарській діяльності КП «Житлогосп».

Наприкінці нам вже відверто заявляють – ви інформації з цього питання не отримаєте, бо вам у доступі до цієї інформації відмовлено. Підпис – директор КП «Житлогосп» Георгій Волков.

Щиро здивувавшись таким трактуванням законодавства, ми все-таки перевірили власні знання закону та своїх прав. І юристи нам підтвердили – вимоги щодо оприлюднення вказаної інформації – законні. Законні хоча б тому, що комунальне підприємство створене громадою і підконтрольне міській раді, яку обрали громадяни міста.

Закон прямо вказує, що ні за яких обставин не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Крім того, посилання працівників комунального підприємства на якийсь наказ по підприємству взагалі не зрозуміло навіщо наведено як аргумент. Адже жоден наказ не має права підміняти дію Закону і саме норми закону повинні бути найголовнішими у всіх інших актах і рішеннях влади різних рівнів. Про це спеціально написано у законі про доступ до публічної інформації.

Аргумент щодо завдання шкоди господарській діяльності КП «Житлогосп» в разі оприлюднення такої інформації можна віднести хіба що до якихось фантазій автора відповіді. Адже чим може завдати шкоди оприлюднення інформації про законне використання законно отриманих грошей?

Сподіваючись, що вся ця дивна відповідь, завірена підписом директора, насправді написана кимось із не надто обізнаних у сучасному законодавстві співробітників. Тому написали новий запит і попросили розглянути цей запит особисто директора, як керівника, що має значний досвід роботи у правоохоронних органах, в тому числі на керівних посадах. Отже ми сподівались, що людина, яка знається як професіонал на законодавстві, швидко розбереться із суттю питання і надасть нам вичерпну відповідь.

Та не так сталось, як гадалось. Відповідь, що датована 25 листопада, ще більш казуїстична: в ній КП «Житлогосп» зауважує, що розгляд повторних запитів на доступ до публічної інформації… не врегульовано чинним законодавством, тому спеціаліст комунального підприємства використав для підготовки відповіді «аналогію закону» і вирішив чомусь вказати на те, що це вже не запит, а якесь звернення громадян. А отже його розглядати повторно не треба, коли вже дали «по суті» відповідь.

Цікава деталь. Відтепер, біля підпису директора підприємства з’явилось прізвище виконавця відповіді. Можливо сам директор не забажав нести остаточну відповідальність за вказані «відписки»? Накопичення абсурдних відповідей наштовхують на дійсно сумні висновки.

По-перше: місцеві керівники не знають норми законодавства про доступ до публічної інформації або не бажають виконувати цей закон.

По-друге: «привиди» демократії та доступності влади до громади одразу розтануть з першими рядками відповідей на звернення. І це реалії сьогоднішнього дня Олександрії.

По-третє. У громадян на сьогодні відсутня повна та достовірна інформація про роботу комунального підприємства. Місцеві керівники звикли до того, що їх підприємство – засекречена структура, а не відкрита для громади організація, створена для вирішення проблем городян.

І останнє. Хотілось би вказати на те, що сьогодні законодавство досить жорстко регулює такі речі, як формальні відповіді на інформаційні запити. Судова перспектива скарг на такі відповіді і на такі дії може завершитись адміністративною, а можливо і кримінальною відповідальністю, або вартувати керівнику чи його підлеглому посади.

Наприклад, один із комунальних керманичів вже залишився без посади в місті, а один – в районі. І все через «необережне» поводження із законодавством. Ми не бажаємо таких «необережностей» іншим чиновникам, проте чи варто переходити громаді та владі у площину «юридичних війн»? Чи варто захаращувати місцеві суди цими суто паперовими справами? Чи врешті громада отримає гарантоване право мати відповіді щодо розпорядження комунальним майном без зайвих клопотів у судах, прокуратурі чи інших державних каральних органах?

Сьогодні ж неоднозначні відповіді з цих питань тільки розхитують впевненість у місцевій владі. Хотілось, щоб це були тільки неправильні припущення автора статті. Але поки що реалії дня сьогоднішнього говорять про інше – комунальна служба зачиняється від громадян багатометровим паперовим парканом. Якщо ви маєте, що розповісти про те, яку ви маєте практику спілкування із владою та знаєте, як знищують «привидів» доступності влади до громади – розповідайте нам у своїх зверненнях. Ми спробуємо вас підтримати та допомогти спільно реалізувати право громади знати про те, як нами керують від імені олександрійців.

Віктор Голобородько