Обереги під сволоком

ОБЕРЕГИ ПІД СВОЛОКОМ

Зима і весна 2010 року в Попельнастому стали порою цілеспрямованих пошуків і цікавихнумізматичних знахідок.Шестикласник Анатолій Ворожко, проявивши неабияку наполегливість та фізичний гарт, оглянув майже три десятки напівзруйнованих хат. В семи з них під сволоками він виявив давні монети-обереги: 1870, 1872, 1875,1885, 1894, 1924 років випуску.Стан збереження монет – чудовий, бо там майже герметичнее пакування.

Монети з під сволока… Як відомо, сволок спирається на могутній опорний стовб, вмурований в стіну між двома вікнами. Перед тим, як навічно опустити сволок в опорному вертикальному стовпі, найчастіше видовбували лунку, вкладали в неї монету. Кажуть люди, щоб хата й родина багаті були.

Для чого туди ж вкладали шматок скла – поки що нез`ясовано, але, безумовно, наявність цих предметів – свідчить про язичницькі елементи у світогляд українців.Вірування, що подібне притягне подібне (так звана симпатична магія), “гроші до грошей ідуть” прослідковується в уявленнях людей до наших днів. Зокрема у весільному обряді: обсипання молодих дрібними монетами, зерном і цукерками, має за мету, (на думку віруючих), привернути до нової сім`ї багатство, плодючість та солодке, щасливе життя.

Та повернемось до знахідок під сволоком. Отже, будуючи хату туди вкладали гроші… Потім сволоком, як кількасоткілограмовою кришкою, накривали монету і вона там “спала” сотні літ . Чула все, що відбувалося в хаті, від перших дитячих плачів і щасливого сміху до лайок, любощів та побутових розмов. Недалеко від цього схову, у сволок вгвинчували кільце для дитячої колиски та вирізьблювали хрест-оберіг . Так ця “троіця” освячувала хатуЗмінювалось декілька поколінь, про оберіг забували, а того, хто вкладав монету, давно вже немаєна цім світі…

І тільки після того, як хата стає непридатна для життя, і її лишають, розбирають на дрова або руйнують, стає можливою зворотня операція – підняти сволок і зазирнути у схованку. Яке ж тоді охоплює вас неймовірне відчуття і передчуття. Не від того, що монета може бути золотою, бо не клали туди золотих монет. А від того, що вона там просто є, або повинна бути. І кожного разу, коли намацуєш її там, радієш від сталості народних традицій.

Знахідка підтверджує звичай ,дає майже фізичне відчуття часуі зв`язку з предками… Невимовне відчуття!

Нагадаємо читачам, що “своло» є не тільки головним конструктивним, а й декоративним елементомихати. На ньому вирізблювали ім`я власника, або дату побудови хати, короткий текст молитви…

Та найчастіше, в давні часи, на брусі зображували сонце, місяць, зорі. А також птахів,квіти, дерево життя, потім – хрести. “Для всіє України типове різьблення на “сволоку”.

Ще два учні Попельнастівсько ЗОШ І-ІІІ ступенів, дев`ятикласники Сергій Хорольський і Олександр Данилко також під сволоками виявили відповідно монети таких років карбування.

Хорольський: 1860, 1887, 1893
1899, 1900, 1903, 1908, 1923.

Данилко: 1874, 1902, 1908.

Схоже, що існував певний звичай, бо найчастіше знаходимо дрібну мідну монету номіналом у дві копійки. Щодо року, позначеного на ній, то є велика ймовірність, що він відповідає часом побудови хати. За свідченням старожилів та їхніми посиланнями на спогади рідні “… баба казали, що як вони ще дівкою були, то хата вже булла стара…”. більшість оглянутих хат мають вік 100 – 150 років. Найдавніша монета, виявлена під сволоком датована 1772 роком.

На вулиці Красній, стоїть цілий ряд хат, в яких люди живуть по цей день. Хати однакові за планом, мають сволоки з оберегами-хрестами та кріпленням для колиски. Одна з таких хат, призначених на розбирання, мала під сволоком сховок, де Кошовецьким Віктором Федоровичем 1963 р.н. виявлено монету 1880 року та шматочок скла. Можна назвати весь ряд хат по вулиці Красній зі сторони клубу – куркульський ряд. Це підтверджують і старожили.

Ці хати майже однакові за розміром. Вражає фото 60-х років однієї з цих хат. Її високий та гострий дах вкритий черепицею. На фото видно різбленний піддашок та різьбленні з дерева наличники на вікнах другого поверху. За радянських часів хата “присіла” і змінила покриття. З черепиці на шифер. Залишки черепиці використані в цьому ж дворі як відмостка хати. На кожній плитці напис: ”Яковлевка Х.Н. Ж.Д. Ф. Корніенко”

Куркульске надбання вже декілька раз спожите і продовжує споживатися. Вже третім поколінням… І знаєте, не соромно, за куркулів. Роботящі і тямущі були люди.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                            В. Жванко