Ольга Коріненко: Різні політичні погляди не заважають приймати рішення в інтересах простих людей, народу

За звичними стереотипами ми вважаємо — очільниками і лідерами у житті, зокрема у владних коридорах, мають бути чоловіки. Але Ольга Коріненко вже не перший рік обіймає непросту посаду, яку зазвичай вважали суто чоловічою — голова районної ради. Вона вдало поєднує в собі роль керівника районного парламенту із складною політичною конфігурацією, а також людини, що вміє підтримувати себе у чудовій фізичній формі, доглядати за пасікою. Ще у кабінеті Ольги Коріненко багато квітів і, звісно, улюблених орхідей. Крім того, вона наполеглива людина і яскрава особистість, але почнемо, звісно, із роботи і тих самих стереотипів, які, на думку Ольги Коріненко, вже зруйновані професійною практичною роботою жінок на владних посадах.

– Ви обіймаєте посаду, яка називається «голова районної ради». Її здебільшого вважають чоловічою. Чи впевнено себе почуваєте, чи вдається керувати цим непростим колективом, який називається «районна рада»? 

– Скажу, що так, дійсно, існує така думка, що головою може бути чоловік і це чоловіча посада, хоча на сьогоднішній день навіть по Кіровоградській області 50 на 50. Тобто 50 відсотків — це очільники — жінки, а інші 50 відсотків — очільники-чоловіки. Почну з того, що в районній раді, як депутат, я вже друге скликання, тому і саму роботу ради дещо знаю, і як працюють депутати теж. Я кілька років була начальником відділу освіти, тому скажу так: не нове те, що треба очолювати установу, нове те, що розширились масштаби відповідальності, масштаби взаємодії з населенням, ну і, звичайно, різні напрямки роботи також розширились. Але така посада, нова робота і нове завдання тільки додають натхнення і сили рухатися вперед, і ти відчуваєш себе ще сильнішою.

– Районна рада – це, взагалі, дуже різні депутати, так? Це люди з різними думками, вони представляють різні території, у них там абсолютно різні проблеми. Завжди говорять про те, що й політичні інтереси у кожного свої. Чи є якась така межа, за якою вже усі ці політичні інтереси прибираються, і депутати голосують спільно? Що може об’єднати людей?

– Дійсно, в районній раді депутати, особливо цього скликання, дуже різні. Багато з них проживають на території міста, і на початку роботи сесії цього скликання вони мало знали про проблеми села, але дуже добре те, що більшість депутатів районної ради – це керівники сільгосппідприємств, керівники своєї фірми, які знають, як заробляються і як витрачаються гроші. Мені, мабуть, по життю щастить працювати в більшості з чоловіками, які йдуть назустріч, розуміються на багатьох питаннях, і мені вдається з цими людьми знаходити спільні шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми, того чи іншого питання. На сьогоднішній день хочу сказати, що попри такі різні політичні та соціальні погляди, наш депутатський корпус згуртований і розуміє, чому вони сюди прийшли, які проблеми району і як їх вирішувати. І не було ще в нас такого на засіданнях районної ради, щоб не підтримали якісь певні пропозиції, плани, рішення і пішли всупереч потребам жителів, всупереч населенню нашого району. 

– Тобто, компромісу вдається досягати?

– Так, компроміс вдається, і кожен розуміє, що ми, перш за все, працюємо на благо наших виборців, на благо нашого району.

– Можна сказати, що депутати найближче до людей, вони такі ж самі жителі району, як і всі інші. У вас з ними прямий зв’язок. Як ви вважаєте, що взагалі є найбільшою проблемою жителів району? Це, можливо, якісь комунальні чи соціальні питання? Що найбільше хвилює людей, з чим вони звертаються?

– З тих питань, які порушувалися на сесії, у міжсесійний період, на особистому прийомі, перш за все – це соціальні послуги, соціальний напрямок життя. В основному людей хвилює питання автобусних перевезень, житлово-комунальні проблеми, водопостачання, стан доріг.

– Як вдається взаємодіяти з депутатами з цих питань?

– Ви правильно сказали, що депутати – це люди, які знають проблеми села зсередини, тому для вирішення питання, для його вивчення необхідно тісно співпрацювати з сільським чи селищним головою. Питання, які хвилюють людей, і які порушують депутати, ми, звичайно, обговорюємо з сільськими та селищними головами, і тільки такими спільними діями намагаємося їх вирішити.

– Тобто, всі разом – депутати, виконавча влада?

– Я говорю так: «Влада, рада і громада». Дуже добре, що бізнес іде назустріч, що в нас є порозуміння і співпраця із сільськими та селищними головами, а також є такі взаємодії: депутати районного рівня і депутати сільської і селищної ради, сільські, селищні голови і бізнес. Усі знаходять компроміс, взаєморозуміння і шляхи для вирішення питань. Ми говорили про депутатів, але я хочу сказати, що у нас дуже тісна співпраця і взаєморозуміння із районною державною адміністрацією, що також досить важливо в реалізації усіх наших планів. Я ще раз повторюсь, що, мабуть, мені по життю щастить зустрічати людей, які розуміють, які підтримують і допоможуть в усіх задумах і починаннях, і так ми йдемо в одному русі, як одна – єдина команда.

– До речі, об’єднані територіальні громади фактично формують тільки свої органи влади, вони ще тільки роблять перші кроки. Наскільки допомагаєте, і взагалі наскільки тісно спілкуєтесь?

– Незважаючи на те, що створені громади, ми один район і одна команда. Дійсно, на сьогоднішній день ми допомагаємо об’єднаним територіальним громадам як матеріально, так і морально. Ми вважаємо, що маємо піклуватись про розвиток новостворених громад. Сьогодні, розуміючи, що сформувати весь штат, який би виконував усі функції районної державної адміністрації і районної ради — це буде дуже великий штат і дуже багато коштів — ми допомагаємо у адмініструванні, управлінні. Не потрібно роздувати цей штат, коли кошти можна направити на соціальні питання громади. Ми на сьогодні створюємо комунальні установи. Така комунальна установа вже є при відділі освіти. Ця установа за необхідності надає послуги об’єднаним територіальним громадам, тобто укладаються договори і в межах договору прописується, які саме послуги хочуть отримати об’єднані громади: чи це бухгалтерські послуги, чи методична робота, чи господарські питання. Далі в нас терцентр — також будемо затверджувати статут комунальної установи. Вони також можуть укладати договори з об’єднаними територіальними громадами на надання певних послуг. Я думаю, що таким чином для об’єднаних громад краще, бо вони економлять кошти і спираються на досвід спеціалістів. 

– Тим більше, проблеми ще й зі спеціалістами, тому що фахівців теж десь треба знайти…

– Так. І друге питання — той самий відділ освіти. Тут команда, яка вже знає всі проблеми загальноосвітніх шкіл, дошкільних навчальних закладів, і вони надають фахову допомогу цим громадам.

– Наскільки я знаю, вам вдалося побувати в інших країнах, де є своя система органів місцевого самоврядування, і реформування теж відбувалося. Що б хотілося запозичити звідти такого, що, на вашу думку, було б корисно і для Олександрійського району, і можливо, для всієї Кіровоградщини? 

– Те, що мені найбільше сподобалося в інших країнах, де ми бували і зустрічалися з представниками місцевого самоврядування, і я думаю, що на сьогодні це дуже має велике значення – це залучення інвестицій і підтримка проектного фінансування. У західних країнах, у тій самій Польщі, дуже багато залучають інвестицій. Для того, щоб їх залучити, треба написати проект, потім його захистити, обговорити з депутатами, так як роблять наші західні сусіди. На сьогоднішній день у нас в районі недостатньо залучається інвестицій в реальний сектор економіки. Але в  останні роки, інвестиції спрямовуються в соціальну сферу…

– Це державні кошти?

– Так, це державні кошти, ви правильно сказали, але можна залучати й кошти інших держав. Є різні фонди, різні проекти, конкурси. Наша проблема полягає в тому, що ми ще не зовсім уміємо писати ці проекти.

– І доводити їх, аргументувати – це все теж треба вчитися?

– Так. Мені це цікаво, і зараз я сама пробую себе у написанні проектів. Сподіваюся, що в подальшому будемо залучати і громаду району, не тільки сільських і селищних рад чи об’єднаних територіальних громад, а в цілому населення треба залучати до цієї роботи. Чим мені подобається ще досвід західних країн, так це тим, що беруть активну участь жителі в житті їхньої громади. Вони небайдужі і сприймають громаду, як частину свого життя. 

– Як активізувати людей, щоб вони дійсно розуміли, що органи місцевого самоврядування – це не хтось окремий, а це всі вони разом?

– Мені дуже подобається позиція голови Новоукраїнської об’єднаної громади в плані написання проектів, і цим самим залучення населення до життя громади. У них оголошується конкурс, проводиться написання бажаючими проектів, потім масово обговорюють і відбирають найкращий проект для подальшого втілення його в життя. Мені цей досвід дуже подобається і хотілося б, щоб і у нас, на території нашого Олександрійського району, таким чином активно залучали населення до реалізації проектів. 

Як один із прикладів — це затвердження програми роздільного збирання сміття. Вона для того, щоб і прибрати територію, і згуртувати населення навколо цієї проблеми (а ця проблема є на кожній території), і тим самим, можливо, залучити якісь кошти від здачі сміття у бюджет.

– Тобто, ці кошти повернуться цим же людям?

– Так, кошти повернуться на територію і можна буде щось придбати, встановити чи відремонтувати.

– Вдається людей переконати чи поки що складно?

– На сьогоднішній день на рівні депутатів сільської ради вдається переконати, проблема – активізувати населення, щоб вони зрозуміли: те, що робиться в селі, що пропонується – це для них, заради них і задля їхнього блага. 

– У вас інтенсивний графік роботи, знаю і бачив це не раз. Що допомагає відновити сили? Можливо, перегляд кіно, музика чи якесь хобі?

– Ви знаєте, піймала себе на думці, що розумове навантаження, емоційне навантаження, найкраще змінити на фізичне. Наша сім’я, можна сказати, дуже активна і ми не сидимо на місці. Мабуть, саме це надихає підтримувати себе у формі і переключатися із проблем професійного характеру. Вже традиційним для нас стало всією сім’єю щороку їздити кататися на гірських лижах, у нас цим видом спорту займається уся сім’я. Також у минулому році ми всією родиною закінчили курси навчання з дайвінгу, маємо сертифікати, і в минулому році вже випробували себе в ролі дайверів.

– Це майже професійний спорт?

– Так. Я ще люблю парашутний спорт, мене в цьому також підтримує чоловік, тому по можливості ми займаємося і парашутним спортом, підкорюємо небесні простори. У мене вже було чотири стрибки. На сьогоднішній день ми з чоловіком хочемо здобути високий результат у навчанні і займаємося спортивною стрільбою, хоча і кажуть, що це чоловічі інтереси. Але поряд з цим я люблю квіти, люблю займатися садівництвом. У мене також є невеличка пасіка – це моє хобі. Але дуже добре, що в усьому мене підтримує моя сім’я, і звичайно, що і я підтримую її. Наше хобі – це спільне хобі нашої сім’ї.

– Яке для вас найбільше свято? Можливо, Новий рік чи Різдво… Як ви його відзначаєте? Збираєтеся всією сім’єю?

– Будь-які свята – чи то Різдво, чи то Великдень, чи 8 Березня – ми намагаємося святкувати усією сім’єю. Ми традиційно їдемо до батьків, бо кажуть, поки батьки живі, то є спина, за якою можна заховатися і відчути себе дитиною. Тому на всі свята ми їдемо до батьків і святкуємо у великому родинному колі.

Віктор Голобородько.