Питна вода може бути небезпечною

Вживання якісної та безпечної води для пиття є однією з найважливіших запорук збереження здоров’я людини і її довголіття. Але потрібно пам’ятати, що вода може бути одним із факторів передачі небезпечних інфекційних захворювань, в першу чергу кишкових, вірусного гепатиту А, черевного тифу, ротавірусної інфекції, а також хвороб, спільних для людей і тварин, які передаються мишоподібними гризунами – туляремії, лептоспірозу та інших.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 25% населення планети постійно перебуває під загрозою хвороб, пов’язаних зі споживанням недоброякісної питної води.

Показники безпечності та якості питної води регламентуються Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Питна вода повинна відповідати гігієнічним вимогам, а саме: бути безпечною в епідемічному та радіологічному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.

Згідно статистичних даних лише четверта частина сіл України забезпечена водою із централізованих джерел водопостачання, решта сільського населення вживає воду із децентралізованих джерел водопостачання.  

По Кіровоградській області близько половини всього населення вживають воду із громадських та індивідуальних колодязів (свердловин), розташованих на територіях приватних садиб.

В сільських населених пунктах, в житлових секторах міст найбільш поширеним джерелом питного водопостачання є підземні ґрунтові води, які потрапляють до населення найчастіше через шахтні колодязі. Інфікування ґрунтової води може відбутися як у ґрунтовому потоці, так і в шахтних колодязях при потраплянні до них виділень хворих і бактеріоносіїв різними шляхами, а саме: при просочуванні в ґрунтову воду господарсько-фекальних стічних вод, побутових та промислових вод, при потраплянні в колодязі трупів гризунів.

Дезінфекцію колодязів проводять при встановленні бактеріального забруднення води, при виникненні надзвичайних ситуацій (повеней, затопленні територій, в результаті відтаювання снігів, сильних злив), а також обов’язково з профілактичною метою після очищення (ремонту) колодязя, яке бажано проводити 2 рази на рік, але не рідше 1 разу на рік.

Знезараження води у колодязях проводиться передбаченими для цих цілей дезінфекційними засобами, дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров’я України і які внесено у відповідний державний реєстр дезінфекційних засобів.

Існують певні правила щодо облаштування та утримання колодязів:

– не рекомендується облаштовувати колодязь в понижених, заболочених місцях та на ділянках, що затоплюються паводковими водами;

– індивідуальний колодязь слід розміщувати на відстані не менше 20 м, а колодязь громадського користування на відстані не менше 50 м від джерел можливого забруднення (вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, тваринницьких майданчиків та ін.);

– стінки колодязів повинні бути щільними, без щілин, такими, що добре ізолюють колодязь від проникнення поверхневих стоків (дощові і талі води) – зазвичай використовують для цього монолітний залізобетон, бетонні або залізобетонні кільця, а за їх відсутності – кераміку, цеглу, камінь або дерево;

– підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр;

–  дно колодязя слід вкривати фільтруючим шаром гравію (щебеню) товщиною 20-30 см;

–  наземна частина колодязя (оголовок) повинна бути не менше 0,8 м вище поверхні землі;

–  для підйому води з колодязя застосовують насоси, в інших випадках обладнують коловорот                     з міцно прикріпленим «журавлем» і відром загального користування;

–  навколо колодязя повинен бути «замок» із добре утрамбованої глини глибиною 2 м і шириною 2 м з ухилом від колодязя (висота ухилу 0,1 м);

– колодязь повинен бути огороджений, мати кришку, навіс, коловорот з відром загального користування, лавку для відер;

–  не дозволяється набирати воду з громадського колодязя відрами, які населення приносить з дому.

Завідувач Олександрійського міжрайонного відділу

лабораторних досліджень ДУ «Кіровоградський ОЛЦ ДСЕСУ» Марина Первак