Роботи В.М. Никифорова в публікаціях та виданнях

Роботи Никифорова В.М. в публікаціях та виданнях

Досліджуючи історію краю, ми рідко замислюємось над тим, звідки ж взято ті, чи інші вже відомі джерела. Інколи доводиться дуже довго шукати певні дані, сумуючи за тим, що не дійшли до нас раніше опубліковані матеріали з того, чи іншого питання. І в цьому плані нам, олександрійцям, поталанило. Не кожен населений пункт може похвалитися тим, що в далекі часи жила людина, яка, поряд зі своїм основним служінням, поставила за мету донести до майбутніх поколінь те, що йому вдалося дізнатися з історії рідного краю. Ще в ХІХ столітті майже всі роботи В. Никифорова були опубліковані. Та за радянських часів, зважаючи на те, що він був священиком, вони майже не використовувалися в дослідженнях з ідеологічних міркувань. А якщо ними і користувалися, то вже в друкованих виданнях посилань на праці не було.

І тому ще в кінці минулого століття мало хто з олександрійських краєзнавців знав про В.М. Никифорова. Першою згадкою про цю унікальну людину була публікація нарису «Перший краєзнавець Олександрійщини» Наталії Бракер, написаного нею ще в 1931 році, про життя та роботи В. Никифорова. Опублікований він був в заснованому тодішнім завідуючим відділом краєзнавства та рідкісної книги Кіровоградської обласної наукової бібліотеки Олександром Чудновим історико-краєзнавчому додатку до обласної газети «Народне слово» – «Єлисавет» в листопаді 1992 року.
В Олександрії перша розповідь про нашого земляка за моїм авторством з’явилась в газеті «Вільне слово» в 1996 році. Скоро цю естафету підхопила Ольга Божко і почалися дійсно фундаментальні дослідження життя, діяльності та творчості В.М. Никифорова.

З повним правом ми можемо вважати, що саме олександрійським краєзнавцям вдалося майже повністю віднайти опубліковані раніше в різних виданнях роботи Никифорова і скопіювати їх. І зробила це О.М. Божко, працюючи в архівах та бібліотеках Кіровограда, Одеси, Дніпропетровська. Саме вона склала і найповнішу на сьогоднішній день бібліографію робіт самого В. Никифорова.

Прижиттєві публікації та видання

Вважається, що першою роботою молодого священика, яка побачила світ, був «Исторический, статистический и этнографический очерк уездного города Александрии», опублікований в додатку до губернської газети «Херсонские губернские ведомости» у вересні 1858 р. На жаль, тоді автора цієї публікації чомусь було не вказано. Та В. Голобородько довів, що автором нарису був В. Никифоров.

Наступна публікація трапилась аж в 1873 році. Це було «Описание прихода, принадлежащего соборной Успенской церкви уездного города Александрии Херсонской губернии». Опублікована в «Прибавлениях к Херсонским епархиальным ведомостям».
У 1876 році в кількох номерах «Прибавлений к Херсонским епархиальным ведомостям» з’явилася перша частина монументальної роботи священика «Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии». Минуло ще два роки і в 1878 році побачила світ друга частина нарису. Про те, що робота над нарисом продовжувалася до самого часу опублікування, свідчать дані за 1877 р., згадані автором в його кінці.

В тих же «Прибавлениях» за 1877 р. можна було прочитати нову публікацію олександрійського священика – «Речь, сказанная гласным Александрийского земства пред приводом их к присяге».
Про різнобічність інтересів В. Никифорова свідчить і невелика замітка «Лазарет, устроенный для раненых Александрийским комитетом общества красного креста, в деревне Приютовке», опублікована 1877 року також в «Прибавлениях к Херсонским епархиальным ведомостям».

Наступною за хронологією йде публікація в «Прибавлениях» за 1881 рік замітки «Нечто о штунде. (Разговор с Иваном Григорьевичем Рябошапкою)». Про неї рідко згадується в роботах про Никифорова, але вона актуальна і зараз.

Багатьом дослідникам історії нашого краю відома дуже цікава публікація в журналі «Киевская старина» за 1885 рік статті Никифорова «Кураковский договор козаков с поляками 1625 года». На неї дуже часто посилаються, особливо історики, що вивчали і вивчають козацтво. Про неї знав і академік Д. Яворницький, цитуючи та посилаючись на неї в своїх роботах.

Кілька публікацій священика свідчать про його активну роботу, як представника духовенства в Олександрійській Земській управі. Наприклад, «Заявление в Александрийскую земскую управу представителя от духовенства протоиерея Василия Никифорова» та «Отношение председателя Александрийского уездного отделения Херсонского епархиального училищного совета. Апреля 25 дня 1895 года», опубліковані в «Журналах заседаний Александрийского Уездного Земского Собрания Херсонской губернии майской ХХХІ очередной сессии 1895 года с приложением докладов управы и сметно-ревизионной комиссии», які друкувалися в міській друкарні Ф. Райхельсона.

Як наглядач церковно-приходських шкіл, законовчитель Олександрійського повітового училища, голова повітового відділення єпархіальної училищної ради, В. Никифоров впритул займався освітянською роботою в початкових школах, приймав участь в освяченні нових шкіл. По це свідчить опублікована в «Прибавлениях» за 1899 р. «Речь члена Отделения, протоиерея В. Никифорова: Освящение здания и открытие Новгородковской второклассной церковно-приходской школы, Александрийского уезда, 26 сентября 1899 года».

А вже в грудні того ж року, після того, як Никифоров залишив Олександрію і переїхав в Одесу, в «Прибавлениях з’явилась «Речь о. Василия Никифорова, сказанная по окончании Божественной литургии в семинарском храме 28 ноября 1899 года» при його вступі на посаду духівника зразкової школи при Одеській духовній семінарії.

Окремі публікації свідчать, що В. Никифоров не пропускав мимо уваги й роботи своїх колег-краєзнавців, навіть, якщо це стосувалося сіл сусіднього Єлисаветградського повіту. В 1901 році в «Прибавлениях» з’явилась його «Заметка по поводу статьи «Из летописи Петро-Павловской церкви с. Мигеи Елисаветградского уезда». Остання була першою частиною великої роботи священика Іоана Філіповича «Летопись прихода Петро-Павловской церкви с. Мигея Елисаветградского уезда Херсонской епархии». До речі, в цій роботі І. Філіпович детально описує знаменитий Мігейський метеорит, який впав у селі в 1889 р.

У 1902 році вийшла в Одесі «Памятная книжка для духовенства Херсонской епархии». Сост. Миляновский». В. Никифорову було доручено написати до книги вступну частину – «Сведения относящиеся к истории Херсонской епархии». Василь Миколайович успішно справився з цією відповідальною справою. І сьогодні, для того, щоб уточнити дату заснування тієї, чи іншої церкви колишньої Херсонської єпархії, дізнатися про священиків, які там служили, ми звертаємось до цієї книги.

Ще однією масштабною працею священика стали «Материалы для истории возникновения церквей в Александрийском уезде Херсонской губернии». Задумувалися вони, як поступове оприлюднення тих матеріалів з історії виникнення церков, які вдалося зібрати В. Никифорову. На жаль, ця робота залишилась не закінченою. Та, навіть те, що вдалося оприлюднити, вражає своєю масштабністю та детальним опрацюванням знайдених джерел. Друкувалися ці матеріали в «Записках Императорского Одесского Общества истории и древностей» (тт. 22, 23, 26, 27 – 1900, 1901, 1906, 1907).

Крім того, за дозволом того ж Товариства, було випущено на замовлення Олександрійського та Єлисаветградського земств окремі відбитки «Материалов». Друкувалися вони в тій же друкарні, що і «Записки» Товариства – «Одесса, «Экономическая» типография, Почтовая улица, дом №43». Один з таких відбитків (за 1901 р.) зберігається в нашому музеї. На ньому, навіть, є автографи автора (дарчий напис та деякі поправки від руки). В цій книжці – історія олександрійських церков (без двох останніх сторінок) та вшиті сторінки (по це свідчить їх окрема нумерація) по с. Калантаїв і повітовому місту Єлисаветград. Вже на початку ХХ ст. роботи Никифорова стали раритетними і їх важко було віднайти. В цьому плані, можна сказати, поталанило Олександрійській громадській бібліотеці. В «Первом приложении к Каталогу Александрийской общественной библиотеки», виданому в олександрійській друкарні Ф. Райхельсона в 1895 р. в розділі «Публицистика» згадується і праця В. Никифорова «Очерки Александрийского уезда Херсонсой губернии». Можливо, його книги були і в бібліотеках навчальних закладів та земській бібліотеці.
Загалом Никифорову вдалося надрукувати історії заснування церков (і, одночасно, історію самих поселень) – м. Олександрії, м. Єлисаветград, сіл Калантаїв, Федварь, Мошорино, Протопопівки, Диківки, Дмитровки, Суботців, Сентова, Вершаца, Пантазіївки, Орлової Балки, посаду Нова Прага.

Остання з опублікованих робіт священика за його життя називається «Деревня Марто-Ивановка, принадлежащая приходу Александрийского Успенского собора». Є два її видання – 1908 і, вже після його смерті, 1912 років. Про неї мені вдалося дізнатися з каталогу Російської Національної бібліотеки, де вона зберігається, як «Оттиск из Херсонских епархиальных ведомостей, 1908, № 12».

Сучасні видання творів В. Никифорова

Вперше сучасну публікацію роботи В. Никифорова почала газета «Єлисавет». У кількох її номерах за 1993 рік було надруковано першу частину «Нарисів Олександрійського повіту Херсонської губернії». Це – єдина його робота на сьогодні, перекладена українською мовою.

Наступною спробою стало репринтне видання за ініціативи Олександрійського Свято-Покровського собору та краєзнавчого музею книги, що зберігається в його фонді, «Метериалы для истории возникновения церквей в Александрийском уезде» – в 2007 р. ВАТ «Олександрійською фабрикою діаграмних паперів», ДП «Друкарня «Діа-плюс» (лише тієї частини, що стосується міста Олександрії). Видання ілюстроване фотографіями колишніх церков міста.

На жаль, крім неопублікованих робіт В. Никифорова ми втратили і його епістолярну спадщину. А вона, за спогадами Н. Бракер, була значною. Збереглися лише два листи (1885 та 1889 рр.), які він відправив Д.І. Яворницькому. Їх повний текст ми можемо прочитати в збірнику «Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького». – Вип. 3: Листи музейних діячів Д. Яворницькому, виданого в Дніпропетровську в 2005 році. Оригінали цих двох листів зберігаються в фонді Д. Яворницького в Дніпропетровському історичному музеї.

У Некролозі на смерть В. Никифорова І. Горонович писав про роботи священика: «Было бы желательно, чтобы они были отпечатаны в особом сборнике…». Саме в наш час його бажання починає здійснюватися.

Справжнім проривом в донесенні до сучасного читача робіт першого краєзнавця Олександрійщини стали ініціативи міської газети «Городской курьер» та її редактора В. Голобородька. Дякуючи його копіткій роботі, на основі зібраних О. Божко копій праць Никифорова, за сприяння П. Пасенчука, спочатку було видано повний текст основної роботи В. Никифорова «Очерк Александрийского уезда Херсонской губернии» (2008 рік). І ця невелика книжечка стала настільки популярною і в Олександрії, і за її межами, що за кілька місяців її наклад повністю розійшовся.
Враховуючи такий інтерес до книги, в тому ж році засновники газети та її редактор вирішили видати її повторно – вже як перший том започаткованої ними бібліотеки газети «Городской курьер». Видання було доповнено ілюстраціями та новими даними з біографії священика.

У названій газеті В. Голобородьком було опубліковано і текст першої праці Никифорова «Исторический, статистический и этнографический очерк уездного города Александрии», який вдалося скопіювати Т. Троцюк в Російській Національній бібліотеці.

Наступного року, порадившись з краєзнавцями міста, які зібрали чималий матеріал по Никифорову, вирішено було до Дня міста надрукувати другий том бібліотеки «Городского курьера» з працями, які стосувались безпосередньо м. Олександрії та його околиць. Мені випала доля редагувати тексти цієї книги. Крім того, написала і примітки до нарису Н. Бракер «Перший краєзнавець Олександрійщини».

Всі ці видання доповнювались публікаціями в них нових біографічних та бібліографічних знахідок, що стосувалися життя та діяльності В. Никифорова (О. Божко), публіцистичних нарисів, в яких давалася розгорнута характеристика робіт краєзнавця, археографічних довідок (В. Голобородько).

Публікації про В. Никифорова

Першим, хто залишив слова вдячності священику і краєзнавцю став його земляк, олександрієць, колишній голова Земської управи І. Горонович. Він же зробив і спробу подати список робіт Никифорова, який останній залишив у одному зі своїх рукописів.

Згадана вище Н. Бракер частково доповнила цей список, вказавши на ще деякі праці, про які вона дізналася з архіву Никифорова. Продовжив цю роботу кіровоградець О. Чуднов. Саме завдяки його старанням, як вже вказувалося вище, з’явились в газеті «Єлисавет» і стаття Н. Бракер, і перша частина «Нарисів» В. Никифорова.

Наступною за часом була стаття Н. Жахалової «Священик і краєзнавець», опублікована в міській газеті «Вільне слово» в 1996 р.

Потім були публікації в газеті «Городской курьер» О. Божко, В. Голобородька, Н. Жахалової, О.М. Чумак, В.В. Чумак та викладача Миколаївського університету О.О. Федорчук.

Н. ЖАХАЛОВА,
зав. відділом Олександрійського краєзнавчого музею