Героїзм олександрійців: визволення міста

Героїзм олександрійців: визволення міста

Давно відгриміли останні залпи Великої Вітчизняної. Далеко залишилися фронтові дороги. Час стирає з лиця землі її пекуч рани – позаростали травою траншеї, на місцях боїв квітнуть сади. Вже правнуки героїв оберігають спокій країни, приходять до обелісків, щоб вклонитися героям, які захистили рідну землю від фашизму. Та час безсилий перед пам’яттю…

Багато лиха за свій вік від всіляких чужинців зазнала наша багатостраждальна Олександрійська земля, але фашистська навала перевершила всіх. В 1941 р. мирну працю жителів м. Олександрії перервав віроломний напад військ фашистської Німеччини.

З перших днів війни до лав народного ополчення записалось 4388 чоловік, з них 1090 жінок. 6 серпня 1941 р. Олександрія була повністю окупована гітлерівськими військами. На боротьбу проти лютого ворога піднялися відважні Олександрійці.

Війська 5 – ї гвардійської армії генерал – лейтенанта О.С. Жадова і генерал-полковника П.А. Ротмістрова форсували Славутич і, закріпившись в районі сіл Дереївка – Куцеволівка, приготувалися до наступу на Олександрію.

Основні сили армій були зосереджені на рубежі Куцеволівка – Калужино, які в середині жовтня перейшли в наступ у напрямку сіл Попельнасте, Червона Кам’янка. 21 жовтня 110 – та гвардійська стрілецька дивізія в тяжких боях досягла рубежу Чечеліївка – Петрово і закріпились на річці Інгулець.

В першій половині листопада армійська розвідка донесла, що ворог на підступах до м.Олександрії, на захід від села Куколівки, спішно створює сильний укріплений район, що розташовувався між курганом 166,5.

Тут же був створений штурмовий загін із комсомольців. 18 листопада німці кинули на штурм кургана чотири «Тигри», декілька бронетранспортерів і ще два батальйона піхоти. Зав’язався жорстокий бій. Курган 166,5 і висоту 173 заволокло димом.

Вже 21 листопада ворог не витримав наступу наших батальйонів і почав відступати. Щоб відвести загрозу прориву на Олександрію і Знам’янку, вороже командування вживало термінові заходи. З’явилася 11 – та танкова дивізія та інші частини, почалися нові жорстокі бої, учасниками яких здебільшого були танки і літаки.

Скільки мужності і справжнього патріотизму проявили воїни на підступах до м. Олександрії. Наші танки просувалися зигзагами, короткими ривками, зупинялись, стріляли і знову ривки вперед.

28 листопада воїни на чолі з генералом О.С. Жуковим перейшли в рішучий наступ і завдали нищівного контрудару фашистам в напрямку села Бандурівки. Довкола горіли десятки танків, диким виттям падали палаючі ворожі літаки, стогнала артилерія. Здавалося, в район Бандурівки перемістилося справжнє пекло.

Вороже командування зрозуміло, що прорахувалося і негайно перекидає сюди свої танкові, артилерійські і авіаційні з’єднання. Розгорнулися ще більш запеклі бої: могутній удар артилерії, навальна атака піхоти і танків, у ході якого нашим дивізіям лише в нічному бою вдалося прорвати міцні укріплення ворога. Від тяжкого удару противник відступав на захід.

А в цей час зі сходу до Олександрії підійшов 34 стрілецький полк 13 – гвардійської дивізії,
а з північного сходу – артилерійський полк 9 – ї гвардійської повітряно – десантної дивізії.

Почали обстрілювати залізничну станцію. Наші гвардійські частини виявили високу стійкість, організованість і хоробро йшли в бій. Ворог люто огризався і кидався
в контратаки.

4 грудня 1943 р. з’явилися нові, більш напружені бої безпосередньо за Олександрію.Місто штурмували танкісти 18 – го танкового корпусу та полки 110 – ї, 13 – ї гвардійських і 214 – ї стрілецької дивізій при підтримці 111 – ї стрілецької, 6 – ї та 9 – ї гвардійськиї повітряно – десантних дивізій та інші частини. Фашисти відбивалися із шаленою люттю.

Весь наступний день у місті гриміла канонада. І ось 6 грудня 1943 р., не зважаючи на впертий опір, місто було звільнене від окупантів. Так завершилась окупація, що тривала довгих 28 місяців. Бої продовжувалися, а на землі Олександрійщини назавжди запанував спокій.

Скільки мужності, героїзму, патріотизму виявили воїни в боях за визволення міста гірників. Ніколи не зітреться пам’ять про сміливих та відважних захисників.

Короткий солдатський салют і п’ятикутна зірка над могилою. Такими зірками помічений весь довгий шлях мужнього солдата – визволителя до Перемоги. Вони йшли далі, взявши на свої плечі зброю полеглих – віддавати шану Батьківщині.Дорогою ціною дісталася нам перемога над фашистами.

З 6 серпня 1941 р. по 6 грудня 1943 р. « господарювання» фашистських вандалів були скоєні нечувані злочини і насильства проти мирних жителів міста. Як свідчить «Акт розслідування фашистських злодіянь у м. Олександрія» від 6 березня 1944 р.: «Спалили театр, зірвали кінотеатр, палац піонерів, педагогічну школу, водогін, зруйнували дитячі ясла, зірвали електростанцію, брикетну фабрику, зруйнували та затопили шахту №2, зірвали олійню, вивели з ладу всі учбові заклади міста та пограбували їх майно, будинок поліклініки вивели з ладу, зруйнували залізничну станцію та заводські шляхи.»

В Олександрійському таборі військовополонених, що знаходився не цегельному заводі, за роки окупації по – звірячому було закатовано понад 5,5 тис. чоловік. Взимку, в сльоту і негоду в’язні жили під відкритим небом, роздягнені, босі, голодні, їх били, катували, розстрілювали. Німецькі кати заганяли в сушильню цегельного заводу таку кількість військовополонених, щоб вони душилися від тісноти.

Взимку босих, роздягнених гнали по дорозі, не даючи їсти, били, а виснажених добивали прикладами, забороняючи ховати.

Загальна сума збитків, завданих окупантами місту і району, за підрахунками державної комісії по розслідуванню фашистських злодіянь, склала 1 млрд. 155 млн. 500 тис. крб. у цінах того часу.

Навічно в пам’яті народній залишиться День визволення м. Олександрії від німецько –фашистських загарбників – 6 грудня 1943 р.

Дбаючи про увічнення пам’яті обласною редакційною колегією разом з обласним агентством «Книга Пам`яті України» та Олександрійським міським музеєм Миру продовжується широкомасштабна робота з питань увічнення пам`яті громадян нашої
держави, життя яких спопелило воєнне лихоліття; для створення та випуску протягом 2011-2012 років Книги Пам`яті про учасників Великої Вітчизняної війни, війни з імперіалістичною Японією та Другої Світової війни, які залишилися живими, повернулися з фронту переможцями і брали активну участь у відбудові і розвитку народного господарства колишнього Радянського Союзу.

Вдячна пам’ять поколінь назавжди закарбувала безстрашний подвиг , в якому воєдино злилися мужність воїнів, партизанів і підпільників, героїзм трудівників в тилу. Для нас, олександрійців, День визволення міста – знаменне, велике свято, що стало не лише традицією, а й даниною поваги до мужніх, героїчних воїнів – визволителів Олександрійщини.

Олександрійці свято бережуть пам’ять про громадян, які безстрашно проливали свою кров за рідну Батьківщину.

І досі страшно, як згадаю
Червону смугу виднокраю,
І ті Дніпровські рубежі,
На крок від смертної межі,
І ті Диківськії бої,
Де друзі падали мої,
І ті шалені буровії
На вулицях Олександрії.
(Г.К. Настасьєв)

І. В. Тарасенко, головний
зберігач фондів
За матеріалами
Олександрійського міського
музею Миру