Що спільного між краєзнавством, коханням та альтруїзмом

Не знаю як ви, а я люблю читати останні томи у великих зібраннях творів видатних авторів, де публікуються начерки шедеврів та замітки видатних вчених, письменників чи філософів. У цих стислих коротких, майже конспектних викладах , концентрована мудрість, прихований для стороннього глядача хід думок талановитої, геніальної людини. Ти немов поринаєш у таємну кімнату, де ще тільки йде дослідження, де роздум генія шукає і апробовує різні варіанти, намагається віднайти остаточний шлях до істини. Процес не просто цікавий, а невимовно захоплюючий.

Мотиватор для краєзнавця

І ось переді мною рядки рукописів Анатолія Кохана – олександрійського краєзнавця, лікаря і журналіста. Зазираючи до творчої лабораторії Анатолія Ілліча, натрапляєш на численні крилаті вислови, цитати, виписки.

Доречно нагадати, що більшість своїх досліджень А.Кохан робив тоді, коли не тільки про цифрові фотоапарати ніхто нічого не знав, але й навіть ніхто ще й не бачив. Якщо ж і бачив, то це були недосяжні для звичайних дослідників технічні дива. Тож все це була зазвичай робота насправді ручна: переписування з оригіналу до блокнотів і на окремі аркуші паперу. І, можливо тому, навіть на папці, де складав свої матеріали А.Кохан, є рядки відомого російського поета Баратинського. Це, як би сказали нині, своєрідний “мотиватор” для дослідника:

Не бойся едких осуждений,

Но упоительных похвал:

Не раз в чаду их мощный гений

Сном расслабленья засыпал.

Те, що розум дослідника був на висоті і не засинав у примарному тлі солодких висловлювань маємо пряме підтвердження, коли досліджуємо рукописи видатного олександрійця.

 Почерк щедрої і розумної людини

Для початку не про рукописи, а про сам почерк автора, який вже є цікавим об’єктом дослідження. Особистий почерк, як відомо, розповідає багато про людину та її характер. Почеркознавчі експертизи — це нині справжня наука. Ось про що вона говорить щодо А.Кохана, якщо не зазирати у глибини почеркознавства.

Широкий, нахилений вправо почерк Анатолія Ілліча майже на кожному рукописному листку. Кажуть, що такі великі букви говорять про відвертість людини, яка, без сумніву, була притаманна А.Кохану. Нахилені вправо букви свідчать про людину, яка може захоплюватись справою, яка має динамічне мислення. І тут теж стовідсоткове співпадання із реальністю.

А ще – широке написання букв говорить про щедру, навіть у чомусь занадто, натуру людини. І це – теж правда. Ось вони – рукописи дослідника перед моїми очима у всій своїй таємничості і неповторності.

Рукописи, які варто прочитати

Неодноразово говорили ми про те, що А.Кохан — людина енциклопедичних знань і спрямувань. І кожного разу, торкаючись дослідження творів А. Кохана, дізнаєшся щось нове і раніше не згадуване, або забуте. От і цього разу про нові несподіванки та відкриття, що дарує спадщина краєзнавця.

В архіві А.Кохана я віднайшов дві праці, які подані у рукописному варіанті під заголовками «Содержание и сущность краеведения» та «Научные основы краеведения». Написані російською мовою і тим самим широким, душевним почерком. Це, власне, не суцільний текст, а конспект, імовірно, лекцій, якихось чергових заміток для спілкування з зацікавленими у краєзнавстві городянами.

Тексти невеликі — не більше 10 сторінок кожен, але дуже цікаві за змістом і доповнюють один одного. Не дивлячись на популярність викладу, вони містять чимало суто наукових концепцій, побудовані за науковою логікою та можуть слугувати цікавим доробком автора у царині краєзнавства.

Краєзнавство — це…

Отже звернемо увагу на цікаві думки, тези, що висуває кандидат медичних наук, краєзнавець-дослідник Анатолій Кохан. Одна з головних тез, що сповіщається вже на першій сторінці рукопису «Содержание и сущность краеведения» формулює відношення А. Кохана до цієї справи по суті: «Краевед – не профессия, а увлечение, потребность души».

Уточнює своє відношення до краєзнавства А.Кохан у іншому згадуваному рукописі «Научные основы краеведения»: «Краеведение – не только личное увлечение человека, это важное общественно-полезное дело и дело научное. При краеведческих исследованиях накапливаются материалы, способствующие развитию края, его экономики, культуры, науки».

Як треба вивчати край?

А.Кохан пропонує власну схему дослідження історії під час краєзнавчої роботи.

Ось «Пам’ятка краєзнавчої роботи», розроблена А.Коханом і яка є дуже цінним документом для вивчення його творчої спадщини:

“История города, села, улицы

История народного оборудования, транспорта

История техники

История театра, библиотеки

Природа края

Животный мир

История малых рек

Названия улиц

Топонимика

История почты, связи

Аптеки, народная медицина

Лекарственные растения

Лучшие люди (писатели, художники, артисты)

История угольных предприятий

Легенды

История печати

Партизаны, герои гражданской войны

Червоное казачество

Ордена славы

Пребывание знаменитых людей»

Невеличкий ліричний відступ. Зверніть увагу на цікаву деталь: кого вважає кращими людьми міста А.Кохан? Це здається просто неймовірною сміливістю у часи Радянського Союзу, але він перелічив творчу інтелігенцію і геть не згадав партійних функціонерів чи чиновників. Як це не схоже на день сучасний!

Але повернемось до теми нашої розмови. А.Кохан не тільки декларує зазначений ним шлях у дослідженні історії краю. Як свідчить його багаторічна праця на ниві краєзнавства, він практично повністю виконав визначений ним план дослідження історії Олександрії. І зробив це вдало, адже, наприклад, книжка «Александрия. Путеводитель», стала популярним викладом сторінок минулого, географії, сучасної історії краю та виконала покладену на неї автором місію – популяризації знань про рідний край.

Три постулати Кохана

Дуже цікавим є розділ у цих рукописних статтях-лекціях щодо методології краєзнавчих досліджень. Три простих, однак дієвих постулати виводить А. Кохан у «Научных основах краеведения» для дослідників краю:

“1. Чтобы узнать новое, надо хорошо знать старое. Перечитать все, что можно найти по теме. Путеводители, статьи в газетах, журналах, сборники.

2. Систематизация материалов. Папки, досье, вырезки. Писать на одной стороне листа.

3. Обработка: статья, лекция. Работа в архивах — путеводитель по архиву. МБА, фотокопии, ксерокопии”.

Деталізуючи хід думок краєзнавця, А. Кохан вказує на найголовніші способи дослідження, яке він рекомендує починати зі збирання досьє по тематиці («Содержание и сущность краеведения»). Туди можна додати вирізки з газет, записи бесід, власні думки, запитання з теми. Не забуває згадати А.Кохан і про необхідність ведення особистої картотеки публікацій.

Також А. Кохан вважав необхідним елементом краєзнавчого дослідження пошук та публікацію старих і нових фотографій, адже, на його думку, минуле та сучасне мусить бути відображене у фото, для порівняння.

Без любові – ніяк

А. Кохан вважає, що праця краєзнавця цілком доступна кожному, хто уважно дослухається до історії, яка, за висловом автора, “окружает нас” і це все у мемуарах, документах та фотографіях.

Отже, що потрібно для того, щоб бути краєзнавцем?, – запитує А.Кохан і дає відповідь: “Ничего, кроме — любить свой край, свой город, его прошлое, его настоящее и работать для будущего. Краеведение многолико, разнообразно. Для каждого найдется дело по душе”. Звісно, краєзнавець-майстер дещо спрощує ситуацію, хоча по суті він говорить головну важливу річ — той, хто хоче доторкнутися до невичерпного джерела краєзнавчих досліджень, буде затягнутий у вир пошуків. Головне – не втратити смак до цього, не втратити любов до рідного краю. Це і дає наснагу у вивченні. Можливо, надаючи саме таке спрощення ситуації, А.Кохан дає також і шанс тим, хто не вірить у власні сили та намагається почати досліджувати минуле краю.

“Народна” історія

Цікаво зазначити, що у згадуваних рукописах А. Кохан вказує на важливу деталь. Він вважає, що в історії важливим є не суто фактологічна прив’язка до дії, до дати. Важливим є “знать не что было и когда было, а как было”. Таким чином А.Кохан звертається до школи істориків-дослідників, що намагаються вивчати не історію великих подій і великих людей, а досліджувати життя звичайної, простої людини, як нині кажуть “повсякденну історію”, що відобразилась на людях, що не обтяжені вирішенням глобальних проблем. Така доступність і тяжіння до народної, побутової історії говорить про цікавий підхід, що намагатиметься демонструвати у більшості своїх книг і А.Кохан. Він виконує власну настанову, і саме тому його книжки цікаво буде читати і через багато років. Бо вони — фрагмент “народної”, а не куртуазно-номенклатурної історії краю.

«Не обожнювати»

Не можу не згадати про ще один рукописний лист, який зберігається у архіві А.Кохана. Ось він, цей листок з промовистою назвою “Д.Чижевський — велет світової науки”. Звичайний листок А4 формату, густо списаний дрібнішими, компактнішими, ніж звичайно, написами. Перша сторона — начерк до статті про видатного земляка — Дмитра Івановича Чижевського. Ось короткі, немов постріли, думки автора, що потім будуть зреалізовані у численних статтях: “Не обожнювати, не робити ікону. Суперечлива постать. Дуже одинока постать. Мав певні дивацтва. Немає ні наукової біографії, ні художнього осмислення його життя і творчості. Він син України, бо до кінця життя любив її. Свій серед чужих, чужий серед своїх.”

Це конспективний виклад думок дуже точно і просто формулює дійсно суперечливу і дійсно мало вивчену ще й досі постать Дмитра Чижевського. І це вже тоді боліло краєзнавцю-досліднику. І це і нині болить нам – сучасникам, що ще багато не зробили для вивчення та популяризації пам’яті видатного земляка.

 «Багатошарові» рукописи

А ще у А.Кохана була цікава звичка не знищувати вже початковий твір, а уточнювати його та комбінувати, немов “граючись” з текстом, вміло маніпулювати словами, абзацами, реченнями, і завдяки цьому досягати максимального ефекту для читача та автора. Як зараз пам’ятаю ці цікаві, незвичні рукописи Анатолія Ілліча, що він заносив особисто чи передавав до редакції. Вони були незвично великі – скомбіновані з різних шматків віддрукованого тексту, який Анатолій Ілліч міг у буквальному розуміння цього слова, розрізати і доклеїти новою думкою чи уточненням, написаним вже від руки на шматку паперу. Так складалися “багатошарові” тексти Кохана, які складно було сплутати з якимись іншими. Вони завжди привертали до себе увагу навіть своїм незвичним виглядом. І, звісно, своїм текстом.

А ще підкреслювали раціональність мислення цієї людини, яка не відкидала створена та намагалась завжди уточнити, модернізувати те, що стало відомим раніше.

Наостанок

В згадуваному чудовому рукописному нарисі «Содержание и сущность краеведения», А. Кохан формулює власний афоризм, який підсумовує роздуми автора щодо краєзнавчих досліджень і який вважаю варто згадати: «В краеведении, как в любви: надо быть альтруистом, тогда оно вознаграждает радостью находок, радостью открытий».

Хіба не погодишся з такою романтичною версією подій?

 Віктор Голобородько

Автор щиро вдячний Розі Соломонівні Кохан за можливість опрацювання та підготовки статей щодо життєвого і творчого шляху А.Кохана, вона люб’язно надала змогу працювати з архівом А.Кохана та надає надзвичайно цінні уточнення та консультації при підготовці статей.