Нерозгадана таємниця Олександрії

Чимало таємниць ховає від нас історія. Одна з них – чому саме так, а не інакше назвали місто Олександрію. Сьогодні, коли починається процес позбавлення українців та всієї України від тоталітарного минулого, все більше приходить розуміння того, що і імперські назви міст і містечок теж є елементом культури, що викликає відчуття душевної холоднечі. Від колонізаторських, загарбницьких найменувань в честь тих, хто рясно полив кров’ю українську землю, хто поклав на олтар власної утопічної, людожерської ідеї мільйони життів треба рухатись у напрямку історично та літературно обґрунтованих, милозвучних українських назв. Нехай ті загарбницько-кровожерливі назви продовжують краще жити у архівах на сторінках документів, ніж спочивати на лаврах народної пам’яті у назвах міст і сіл. Але спочатку треба вірогідно зрозуміти, що власне закодовано у цих назвах. І чи є правдивими звичні для більшості, прості, але не завжди історично вірогідні пояснення назв. Одна з таких таємниць – місто Олександрія.

Олександрія, як відомо, мала до свого остаточного найменування декілька назв. Про це є детальні розвідки різних авторів, в тому числі і автора статті. А ми спробуємо спочатку дослідити точки зору на етимологію (походження) назви міста за різними джерелами і висловити у підсумку власну версію.

До класичної Александрії

Німець Макс Фасмер, товариш у житті і колега у науці українця-емігранта з Олександрії Дмитра Чижевського, пише у своєму класичному етимологічному словнику російської мови дивну, фантастичну на перший погляд версію походження назви міста Олександрія. Він виводить назву Олександрії від давньогрецької Александрії – столиці Птоломеїв в Єгипті, що була заснована у згадку про Александра Македонського. Про останню, до речі, стало відомо завдяки сказанню про Александра, поширеному у XI столітті[1].

[1]Макс Фасмер, Этимологический словарь русского языка, том 1, Москва, Прогресс, 1986, Стр. 70

Зауважимо, Макс Фасмер вказує у своєму словнику досить небагато назв населених пунктів та пояснює етимологію ще меншої кількості з них. Про те, що йде мова саме про Олександрію у нинішній Кіровоградській області, сумнівів немає, бо автор словника чітко вказує на повітове місто у Херсонській губернії.

Але наскільки фантастичною є ця версія?

Фаворит і імператриця

У 1783 році всевладний тоді фаворит самодержиці Російської імперії (принаймні у справах державних) Потьомкін визначає назви для нових просторів імперії і саме за його поданням з’являються Олександрійський повіт та місто Олександрія.

А ось цитата з листа Катерини II Потьомкіну 13 червня того ж 1783 року. Листи, пише імператриця, свого «друга сердечного», від 1 червня з Херсону вона отримала. Тут же вона бідкається про вороже ставлення турків та кримчаків, а також передає 100 000 рублів для потреб нового міста імперії – Херсону. А також просить фаворита не давати кораблям занадто довгі назви і буквально французькою зазначає з питання найменувань наступне: «для того щоб занадто гучне не зробилось обтяжливим, і щоб не було занадто складно відповідати цьому призначенню», хоча потім робить пасаж і дозволяє буквально як завгодно вчинити з найменуванням кораблів: «як бажаєш з іменами». І наприкінці характерна длязі шведським королем у Фрідрісгамі. Король нещодавно зламав руку, отож невідомо як він почуватиметься у дорозі. Однак, як згадує імператриця, Александр Македонський у схожому випадку перед військом не пасував[2].

[2] Екатерина II, Екатерина II и Г.А. Потемкин, Личная переписка 1769-1791, Москва, Директ-медиа, 2010, С. 264

А ось ще один цікавий пасаж вже написаний Потьомкіним імператриці. У одному з листів мова йде про нещодавно захоплений Крим, тобто землі, на які, як вважає Потьомкін, «Александр та Помпеї так би мовити тільки поглядали, а російська імператриця прив’язала до скіпетра». В цих діях Потьомкін вбачає навіть певну містичність[3].

[3] Екатерина II, Екатерина II и Г.А. Потемкин, Личная переписка 1769-1791, Москва, Директ-медиа, 2010, С. 272.

(далі буде)

Віктор Голобородько