Гроші з батьків у школах збирають і просять збирати далі

Гроші з батьків у школах збирають і просять збирати далі, а владі пропонують відмінити політичне рішення про заборону батьківських внесків

Публікація про те, що у школах Олександрії за півріччя з батьків збирають до 400 гривень, викликала хвилю обговорень. І у зв’язку з цим у гімназії імені Т. Г. Шевченка зібрали прес-конференцію за участю представників батьківських комітетів з різних класів, педагогів, директора гімназії та журналістів міста.

Педагогічний колектив і члени батьківських комітетів підтвердили інформацію, викладену у публікації, щодо збирання коштів з батьків на потреби школи і класу, але про такі суми, як 400 гривень на півріччя, мова, за їх словами, не йде. Хоча офіційно благодійні внески у міських школах заборонили рішенням виконкому від 17 січня 2013 року.

Голова батьківського комітету 3-В класу Інна Нюренберг підтвердила, що кошти з батьків збираються, але до них не мають причетність ані директор, ані вчителі гімназії. За її словами батьківський комітет сам вирішує скільки і на які потреби необхідно зібрати грошей. Вона не приховує, що батьки щомісяця збирають гроші на миючі засоби, паперові рушники і крейду. На такі потреби класу кожен з батьків витрачає по 10 гривень на місяць. Голова батьківського комітету говорить і про те, що майже у кожному класі знайдуться діти, чиї батьки не в змозі здати гроші на потреби класу, тоді ці кошти розподіляють на усіх інших батьків.

– У нашому класі ми збирали кошти, щоб зробити ремонт. Встановили пластикові вікна, постелили лінолеум, повісили нову дошку, купили плазмовий телевізор. Пластикові вікна нам зробили у кредит і дозволили виплачувати протягом року. На наступний рік ми зробили косметичний ремонт класу і постелили лінолеум, на це збирали по 150 гривень. Торік купили дошку – скидалися по 30 гривень. Цього року придбали плазмовий телевізор, на нього збирали по 100 гривень, – розповідає Тетяна Степаненко, голова батьківського комітету 9 -Б класу.

За словами Тетяни Таран, учителя історії гімназії імені Т. Шевченка, справа у тому, що навчальні заклади отримують недостатнє фінансування, а відміна батьківських внесків в Олександрії була скоріше політичним піаром, аніж обдуманим рішенням.

– Фактично навчальні заклади фінансують так: заробітна плата вчителям і оплата комунальних послуг. По суті навчальні заклади залишені на самофінансування. У минулому році міська влада прийняла рішення, щоб не здавати благодійні внески, але є документ Міністерства освіти, який передбачає і надає право батьківським комітетам надавати допомогу школі. Відповідно, якщо є рішення батьківського комітету про надання певної матеріальної допомоги і це оформлено протокольно – то це не є антизаконно. Якщо міська влада відмінила подібну форму допомоги, то треба було б продумати відповідний механізм фінансування шкіл, адже школа – це живий організм, – говорить Тетяна Таран.

Вчителі зізнаються, що гроші потрібні не тільки на ремонт класів, але і на такі дрібниці, як лампочки, папір та крейду. Адже, наприклад, крейду видають три шматочки на місяць, але фактично вони списуються за три дні. На думку Тетяни Таран вихід із цієї ситуації є, на прикладі шкіл з інших міст України.

– Я часто буваю у відрядженнях і спілкуюся з вчителями з інших міст України. І мені дуже сподобався один механізм – мери міст укладають договори з найближчими господарчими магазинами, які знаходяться біля тої чи іншої школи. Щомісяця на картку завідуючого господарством кладеться сума від тисячі до трьох тисяч гривень, в залежності від того великий чи малий навчальний заклад. І коли у школі щось ламається, кран чи ще щось, ця деталь купується у цьому магазині, а розраховується школа через банк, – розповідає Тетяна Таран.

У нас такої системи немає. І виходить, що проблема недостатнього фінансування навчальних закладів існує і гроші все ж збирають батьки, але це нібито не зовсім законно. За словами Тетяни Таран вчителі теж витрачають свої власні кошти для покращення умов праці та якості навчання. Наприклад деякі вчителі купують плазмові телевізори в свої класи, аби йти у ногу з сучасними технологіями. А вчителі-чоловіки влітку роблять ремонти у класах.

– Я вважаю, що це десь було політичне питання – відміна допомоги школі. Тепер просто потрібно мати мужність його офіційно відмінити. Тому що під оцю схему потрапляють переслідування директорів, – вважає Тетяна Таран.

Після публікації матеріалу про батьківські добровільні внески директору гімназії імені Т. Шевченка Олені Лобунській була винесена догана за те, що у школі здійснюються побори.

– Протягом вже 11 років всі господарські проблеми, які існують у нас в закладі, лягли на мої плечі. На сьогоднішній день, фактично, ми благодійні внески не збирали. Єдина одноразова допомога – це за бажанням батьків обладнати стільчиками актову залу, – говорить Олена Лобунська.

А між тим в гімназії імені Т. Г. Шевченка вже другий рік тече дах. Директор зверталася з цією проблемою до міської влади. Але це питання досі не вирішено. Натомість міська влада встановила паркан та забезпечила школу спортивними тренажерами. Хоча нині в затопленому стані знаходяться три класи і є ймовірність, що від постійної вологи вони вкриються грибком, що може негативно вплинути на здоров’я учнів та вчителів. Директор школи просить міську владу все ж профінансувати ремонт покрівлі даху, а внутрішні проблеми навчального закладу колектив і батьки вирішать вже самі.

За словами директора школи на зустрічі з міським головою, він не заперечив, що підтримує ініціативу батьків робити косметичні чи капітальні ремонти класів за їх кошти, якщо вони мають бажання і фінансову можливість.

Залишається лише додати те, про що чомусь не повідомили на цій прес-конференції. По-перше, сама директор пані О.Лобунська є представником провладної більшості і солідарно голосувала за всі рішення влади, в тому числі розподіл бюджетних коштів, тому звернення її до міської влади фактично це звернення до самої себе виправити свої ж помилки.

І ще одна ремарка: чому досі не створено прозорий механізм збирання коштів на банківський рахунок для звітності за кожний внесок чи благодійний чи інший від батьків? Можливо тоді б звинувачення не лунали, бо система збирання грошей готівкою може завжди викликати запитання щодо прозорості їх використання, навіть якщо ніхто нічого не краде.