Олександрійська об’єднана громада: чимало штучної політики, мало раціональності та позитивні зміни

20 травня депутати обласної ради можуть ухвалити доленосне рішення про зміни у перспективний план формування територій громад Кіровоградської області. За новим проектом обласної влади Олександрійська об’єднана громада матиме в собі 44 населених пункти нинішнього району та саме місто Олександрію. Але варто уважно поглянути на перекроєну карту громад, як ми побачимо, що в них є не тільки економічні рішення, але і певна частка суто політичних.

Три громади

Що, власне, пропонується сьогодні Кіровоградською облдержадміністрацією затвердити депутатам обласної ради і таким чином дати старт розглянути цю пропозицію Кабінету Міністрів України? Замість міста обласного значення та селищ і сіл, ми отримаємо на карті нинішнього Олександрійського району три громади – Олександрійську (найбільшу за площею і населенням), значно меншу Новопразьку і східну – Червонокам’янську.

Тим, хто хоч трохи знає місцеву історію, відомо, що всі три населених пункти в різні часи вже мали статус районних центрів за радянської влади, проте двоє останніх його втратили.

Олександрія і 15 сільських та селищних рад району, за пропозицією обласної влади, складуть окрему громаду. В такому разі вона стане чи не найпотужнішою, адже включатиме місто Олександрію – найбільший населений пункт району та Звенигородську, Олександрійську (екс-Димитрове), Головківську, Андріївську, Ізмайлівську, Приютівську, Пантаївську, Новоселівську (екс-Комінтернівську), Бандурівську, Войнівську, Косівську, Костянтинівську, Лікарівську, Недогарківську, Протопопівську сільські та селищні ради.

Кілометри і хвилини

Зробимо простий аналіз, наскільки відповідає вимогам методики формування спроможних громад така нова Олександрійська територіальна громада. У методиці мало конкретних показників, проте декілька чітких критеріїв все ж існує: відстань до центру громади – не більше 20 кілометрів, а прибуття для надання швидкої медичної допомоги та пожежної допомоги не має перевищувати 30 хвилин. Крім того, звісно, необхідно центру громади мати всю належну інфраструктуру та наявність фінансового забезпечення і кадрових ресурсів.

Якщо поглянути на карту спроектованої обласною владою громади, то одразу впадає в око невідповідність двом важливим критеріям – доступності до центра громади. Наприклад, Косівка знаходиться за 22 кілометри від Олександрії, а шлях туди займе не менше 36 хвилин. Для того, щоб доїхати до південної межі громади – Головківки треба витратити біля 33 хвилин (через селище Олександрійське) або 25 хвилин через Дніпропетровську трасу. До Недогарок – 23 кілометри і 29 хвилин автошляху. Але ж в складі цих сільських рад є і села, відстань до яких ще більша. Наприклад, село Бутівське Костянтинівської сільради, відстань до якого від нашого міста понад 30 км.

Але не тільки ці невідповідності викликають запитання. Є інший цікавий момент. Сусідня Новопразька громада – це лише селище Нова Прага, села Шарівка і Світлопілля. Всі ці населені пункти один від одного рукою подати – 15-20 кілометрів, однак об’єднувати лише їх у таку малу громаду не зовсім логічно. Наприклад, на межі доступності є, наприклад, та сама Головківка, а разом з нею і селище Олександрійське (екс-Димитрове), які в проекті обласної влади віднесли і так до потужної Олександрійської територіальної громади. Логічніше було б зробити їх східною частиною Новопразької громади, а от Протопопівка цілком могла б стати ще однією громадою району, вирішивши проблему невідповідності Методиці півночі району. От дивіться – навколо віддалені від Олександрії села: Бутівське, Костянтинівка, Косівка, Бандурівка, Лікарівка. Зрештою більшість населених пунктів тут тяжіє до північного напрямку і до Олександрії вони не мають прямого відношення та взагалі не вписуються у норми Методики, або перебувають на грані. Тож може дійсно було б краще не підходити у питанні формування громад методом циркуля, а включити логіку, відповідність закону, економічну доцільність та дійсне щире занепокоєння за долю громадян, яких, не дай боже, треба буде терміново доставити до лікарні або рятувати від пожежі? Ще одна частина Олександрійської громади виглядає сумнівною у необхідності збереження сталих зв’язків з Олександрією – це Ізмайлівська сільська рада. Там до Нового Стародуба – буквально декілька кілометрів і до Балахівки, яку, до речі, планують зробити окремою громадою у складі Петрівського району, – теж недалекий світ.

Окреме питання – це Червонокам’янська громада. На цій східній території Олександрійського району не має крупного населеного пункту крім власне Червоної Кам’янки. Проте чому саме така велика протяжність? Там і раніше, і зараз від, наприклад, Попельнастого доїхати до районного центру – це все одно, що у обласний центр подорожувати. Але і тепер до центру громади буде не надто близько.

Всі ці суперечливі та інші питання виникають майже одразу під час навіть не надто ретельного аналізу запропонованого Кіровоградською ОДА варіанту реформування адміністративно-територіального устрою нинішнього району і міста. І схоже, що ця невідповідність визначених законодавством критеріїв – не випадковість.

Контрзаходи

Спроба ухвалити таке рішення через обласну раду і оприлюднення відповідного проекту цілком зрозуміло викликало занепокоєння Олександрійської міської влади. Мер і виконком терміново скликали громадські слухання. Дивно, але на них чомусь не було жодного з представників обласної влади, яка виступає ініціатором такого нового громадоутворення. Ще більш незрозумілим це виглядає тому, що діючий губернатор Кіровоградщини Сергій Кузьменко та двоє його заступників: Сергій Коваленко та Андрій Коломійцев є представниками Олександрії і могли б поспілкуватись з олександрійцями, адже вони краще за інших повинні знати, чому саме так, а не інакше пропонується переформатувати адміністративно-територіальний устрій краю. Чи то для цього їм потрібно було персональне запрошення, чи то вони просто не захотіли приїхати додому? А можливо, це просто небажання брати участь у заході, куди по рознарядці скликали комунальників та інших підлеглих меру людей. А можливо, що справжня причина відсутності спілкування – це елементарна неможливість фахово пояснити публічно запропоновані зміни, і тим більше їх якісне і зрозуміле для більшості пересічних громадян обґрунтування.

За відсутності представників обласної держадміністрації (до речі, про слухання оголосили заздалегідь і прибути на них було не так вже й складно) головну скрипку у слуханнях звісно грали мер і його супровід. Вони самі або через своїх представників намагались переконати, що децентралізація це дуже погано, а в такому варіанті – так це взагалі проблема. Перший заступник міського голови Людмила Давиденко зазначила, що таке реформування потрібне лише для проведення позачергових виборів і позбавлення Олександрії «самостійності». Хоча цієї «самостійності», принаймні в бюджетному фінансуванні, вже і так давно немає. Нагадаємо – наше місто вже давно за чинною податковою системою більше ніж наполовину дотаційне, тобто отримує більше грошей від держави, ніж самостійно заробляє. А от теза щодо імовірних позачергових виборів – це цілком справедливе зауваження. Згадаємо, що не так давно саме про імовірний варіант виходу із політичної кризи у міській раді шляхом проведення позачергових виборів після сформування нової громади говорив лідер місцевої «Солідарності» Андрій Коломійцев. Але якщо зараз обласна влада, нехай і не фахово, але все ж демонструє бажання швидше почати процес формування громад, то міська влада чомусь тепер побоюється нових виборів. Ще донедавна риторика з вуст олександрійського мера і його найближчого оточення була прямо протилежною – він відкрито виступав за позачергові вибори. Тепер же, виявляється, все змінилось до навпаки. Що ж так злякало міську владу і що так стимулює обласну? Спробуємо розібратись.

Підводні камені?

Перше, що спадає на думку, – за такої конфігурації Олександрійської громади на виборах у кандидата, який наближений до провладної «Солідарності» чи лояльний до нинішнього губернатора області, виникають додаткові голоси «за» для перемоги у виборчій кампанії за посаду тепер вже голови нової громади. Якщо це так, тоді чинний мер Олександрії може позбутися посади, а враховуючи напружені відносини мера і певної кількості депутатів, це означатиме зміну влади. Тоді і депутатський корпус, і виконавча влада будуть сконцентровані в інших руках. Саме цього мабуть і побоюється нинішній виконком і Степан Цапюк. І ці побоювання небезпідставні. Звісно, якщо мер зі своєю командою не зможуть сформувати якісну контрпропозицію для виборців нової громади.

Другий важливий чинник – межі Олександрійського району ніхто змінювати бажання не має, а це, в свою чергу, означає, що треба якось вмістити у нинішніх межах сформовану досить своєрідно територію району. Якщо східна частина району у політичному контексті виглядає менш цікавою, то от саме Олександрія – навпаки. А тут так зручно для контраргументів діюча міська влада не бажає віддавати до іншої громади селище Олександрійське (екс-Димитрове). А раз так, тоді за методикою обов’язкового спільного межування вся Головківська сільрада, всередині земель якої і розташоване селище Олександрійське, мусить увійти до нової Олександрійської територіальної громади. Такі самі справи і з Пантаївкою, яка в межах Бандурівської сільради, та щоб дістатись до неї з Олександрії потрібно їхати ще і землями Войнівської та Новоселівської (екс-Комінтернівської) сільради. Тож якщо підходити до цього питання з точки зору концентрації максимальної кількості лояльних виборців на одній території до тієї чи іншої влади, то межі нової громади зрозуміло виглядають сформованими за відверто політичними ознаками.

Є і третя цікава сторона цього проекту. Втрачаючи здоровий глузд у політичному протистоянні, порозуміння між опонентами і, як наслідок, взагалі бажання сформувати нову громаду, ми можемо втратити і шанс отримати додаткове фінансування та будемо лише спостерігати за процесом передачі коштів на розвиток іншим громадам. Тож на кого спрацює такий проект? На користь громадянам? На користь звичайним жителям міста та району? Схоже на те, що за політичним змаганням нинішньої обласної влади з владою міста інтереси простих людей не враховують взагалі, або якщо і враховують, то настільки, наскільки це не суперечить інтересам політиків та посадовців. Хоча без сумніву, порівняно з попередньою нежиттєздатною ідеєю «один район – одна громада», це – все ж таки рух уперед. Кволий, недолугий, але рух у перед, який ще потрібно суттєво підсилити. Саме тому можливо сьогодні, напередодні ухвалення рішення облради, треба або терміново вносити зміни в запропонований проект, або поки що не ухвалювати ніякого рішення, яке може лише нашкодити громадам Олександрійщини.

Реакція та альтернативна думка незалежної громадськості

Коли готувався до виходу у світ випуск газети, громадські активісти міста Олександрії висловили власну думку і бачення з питання процесів децентралізації на Олександрійщині та проекту рішення Кіровоградської обласної ради, яким пропонується місто Олександрію об’єднати з 44 селами району, а решту території Олександрійського району розділити ще між двома територіальними громадами з центрами у Червоній Кам’янці та Новій Празі.

Такий варіант формування громад, на переконання громадськості, не відповідає ні нормам законодавства про децентралізацію, ні інтересам жителів Олександрійщини, а сам процес формування нових територіальних одиниць вилився у чергове банальне політично-заангажоване протистояння між двома «таборами» олександрійців, що з однієї сторони представляють обласну владу в команді губернатора Кіровоградщини Сергія Кузьменка, а з іншої – команду олександрійського мера Степана Цапюка.

Такі думки пролунали на засіданні Незалежної громадської ради міста Олександрії, яке відбулось 17 травня за участі представників громадських організацій, журналістів, фахівців в юриспруденції та небайдужих до цього важливого процесу громадян.

В ході засідання представники громадськості категорично не підтримали варіант утворення Олександрійської об’єднаної територіальної громади за участі 44 населених пунктів, адже він не враховує побажань громадян та суперечить Методиці формування громад, визначеної Кабінетом Міністрів України, через низку населених пунктів, які у складі даної громади просто не умістяться в рекомендовану 20-ти кілометрову зону. Саме тому існує велика ймовірність того, що запропонований обласною владою варіант в Уряді та Верховній Раді України знову можуть «забракувати», як і минулого разу, коли з території Олександрійського району хотіли зробити одну громаду, а Олександрійську міську територіальну громаду залишити у такому ж форматі, як вона існує на даний час. Крім того, заручниками такого формування громад, що не відповідають нормам законодавства про децентралізацію, стають люди, їх  життя та долі.

Найпроблемним питанням у формуванні Олександрійської територіальної громади, на думку активістів, є те, що міська влада прагне залишити у складі своєї громади селища Олександрійське (донедавна – Димитрове) і Пантаївку, хоча вони не мають спільної з містом межі, як того вимагає закон. Виходом із даної ситуації в Незалежній громадській раді Олександрії називають або формування нової міської громади без зазначених селищ, або проведення перемовин із сільськими радами Войнівки, Новоселівки (колишній Комінтерн), Бандурівки та Головківки з пропозиціями приєднатися до Олександрійської територіальної громади, що дозволить об’єднати вищезгадані території в одну громаду без розриву територій. Однак міською владою жодних кроків стосовно формування нової громади у межах діючого закону не робилось. Вона лише висловлює невдоволення пропозиціями обласної влади, не пропонує власних варіантів та фактично нічого у цьому напрямку не робить. А замість активної, плідної дискусії та фахового ретельного аналізу запропонованого проекту з метою усунення його вад чи внесення альтернатив, лише надмірно і штучно політизує процес формування громад, роздаючи звинувачення на адресу опонентів та лише говорячи про їх прагнення якнайшвидше провести в Олександрії позачергові місцеві вибори з метою усунення діючої міської влади від управління містом.

Разом з тим, запропоновані в ОДА варіанти формування інших двох громад Олександрійщини, як і саме міської, Незалежна громадська рада міста Олександрії також не підтримує через невідповідність їх Методиці, вважає вкрай недосконалими і створеними «на швидку руку» без урахування думки жителів сіл і селищ району. Громадські активісти  дуже незадовільно оцінили роботу обласної влади і конкретно першого заступника голови ОДА Сергія Коваленка, що відповідає за даний напрямок. Їм незрозуміло, чому представники Олександрії в облдержадміністрації С. Коваленко та А. Коломійцев не взяли участі в обговоренні даних питань на громадських слуханнях в Олександрії, адже один з них відповідає за даний напрямок, а інший є депутатом Олександрійської міської ради. До зауважень зазначених чиновників ОДА про те, що їх, мовляв, не запросили на ці громадські слухання, активісти поставились доволі скептично.

На переконання учасників засідання, громади в Олександрійському районі повинні формуватись перш за все на умовах добровільності, а тому як міській, так селищним і сільським громадам слід надіслати офіційні звернення із пропозиціями висловити у відповідності до Методики власні побажання об’єднатись чи приєднатись до тієї чи іншої громади, і тільки після цього, неухильно керуючись Методикою формування громад, утворювати нові територіальні об’єднання.

Під час засідання наголошувалось, що, починаючи з наступного року, дотаційні кошти з держбюджету та Фонду регіонального розвитку отримуватимуть лише нові об’єднані територіальні громади, а тому зволікання в даних процесах може залишити Олександрію без фінансування та перспектив на майбутнє.