Мер та Олександрійська міськрада: що попереду – глухий кут, компроміс чи перевибори?

В Олександрії політична ситуація зайшла у глухий кут: мер не хоче, депутати не можуть. Класик революційного жанру стверджував – за таких обставин якраз і спалахує революція. На минулих місцевих виборах нинішній мер попри те, що виграв виборчі перегони, фактично отримав відверту поразку, адже в депутатському корпусі залишилось лише два депутати минулого скликання з його оточення. Тому одразу по оголошенні результатів виборів чимало городян сподівалось на зміни. Все повинно змінитись і влада теж. Так говорили керівники місцевих осередків політичних сил, що тепер представляють більшість нової міськради. Але що сталось? Де ж зміни? Все застигло на старті і в мерії досі сидять всі ті ж, хто раніше управляв містом.

Без емоцій

В чому ж проблема? Чергова (чи позачергова) сесія міської ради 7 скликання вкотре підкреслила – якщо між мером та депутатами немає згоди, то каші, як кажуть, не звариш. 3 вечора 3 листопада 2015 року по день виходу у світ цієї статті минає вже третій місяць, як місто опинилось у підвішеному стані. Результати виборів офіційно оголошено, але мерія ніяк не змінюється. Депутати ніяк не спроможуться переконати мера (хоча мають більшість) у тому, що таки варто розпочати перезавантаження виконавчої влади. Тож ні нового складу виконкому, ні нових заступників мера досі нема. Всі напрацювання депутатського корпусу йдуть у корзину, бо під рішеннями депутатів мер навідріз відмовляється ставити свій підпис. Наразі є тільки негативні висновки юридичного управління міськради під депутатськими напрацюваннями та інформаційне протистояння.

Давати оцінку цьому протистоянню в площині закону, який і повинен розсудити сторони, ми не будемо. Це справа суду, а не журналістів. Ми ж спробуємо дати відповідь на головні питання – чому і що ж далі? Версія, запропонована раніше і як мантра постійно повторювана досі: «мер хороший, ми з ним будемо співпрацювати», зараз відверто не діє. Можна провести сотні зустрічей, але навіщо і про що говорити? Всі ці розмови, як бачимо, вже три місяці не рухають питання з мертвої точки. Посиділи, побалакали, розійшлися і… заплакали?

За межею інформаційної війни, розгорнутої проти депутатів мером і його оточенням, та відповідно протидії і безкомпромісності депутатів, має бути об’єктивна оцінка подій. І ми спробуємо без емоцій розібратись у тому, що ж відбувається та які це матиме наслідки.

Глухий кут?

Протистояння мера та депутатської більшості багато хто вже завчасно вирішив на користь міської ради, адже у депутатів найбільший козир – дві третини голосів, якими можна долати непідписання мером рішень міської ради та навіть достроково відправити його у відставку. Звісно не просто так, а за недоліки, допущені помилки і порушення. Так, це реальний механізм, але в фахових, професійних руках юридично-підготовленої команди, яка має стратегію і заздалегідь розробляє тактику. Це складний і тривалий шлях, який майже щодня потребує уваги професіоналів, в першу чергу юристів. Чи спроможна, готова і може витримати такий тривалий тиск нова команда депутатів міської ради? Чи не спіткнеться сама десь під час ухвалення тих чи інших рішень?

На ці питання однозначну ствердну відповідь з огляду на останні події навряд чи можна дати. Не видно поки що ні стратегії, ні тактики, ні юридичної фаховості, ні готовності тривалого складного шляху протистояння з мером. З боку більшості депутатів демонструється миролюбність і спроба пошуку компромісів, в свою чергу яких з боку мера і його оточення схоже не передбачається. Мерія доволі просто формулює алгоритм своїх дій: або вірні Степану Цапюку заступники залишаться на своїх місцях, або – ніякого виконкому і ніякого компромісу немає взагалі. Єдина поступка, яка є сьогодні – це новий обраний секретар міської ради. Але це більше не поступка, а просто констатація факту про те, що депутати мають право обрати відповідно до закону секретаря ради самостійно і без подань мера.

Після останньої сесії, яку мер закрив навіть без розгляду проектів рішень, обидві сторони зробили серйозні заяви. Як мер, так і депутати, повідомили, що подали позови до суду з питання законності дій один одного. От, скажете, і вихід – як суд вкаже, так і зробимо? Не будемо наївними. Ви хоча б раз стикалися з тим, що таке оскаржити в суді дії чи бездіяльність органу влади, посадової особи або визнати незаконним рішення міської ради? Знаєте скільки ці суди можуть тривати? Місяці, а іноді – роки. Не варто забувати і про інший аргумент: у кожної політичної сили є власні інструменти тиску на конкурентів і тому навіть після рішення суду на користь будь-якої сторони навряд чи всі законослухняно схилять голови і будуть спостерігати, як об них намагатимуться витирати ноги. То тоді що, поки не завершиться суд і не вгамуються внутріпартійні пристрасті, все так і залишиться у глухому куті? Схоже на те, що дійсно так. Принаймні виглядає так, що сформувати нову владу не вдасться: ні політичної, ні організаційної спроможності для цього не вистачає. До того ж ті, хто обіцяв взяти на себе відповідальність за перезавантаження міської влади і безпосередню особисту участь у цьому процесі, схоже, як кажуть, просто тоді балабонили.

Обіцяне – не обов’язково виконане

Тут варто пригадати початок всієї цієї виборчої кампанії. Офіційні особи місцевих осередків політичних партій цілком свідомо дали політичні гарантії. Першу і для багатьох трохи несподівану у своїй безапеляційності – призначення на посаду секретаря нової міської ради представника «Батьківщини» Олени Богоявленської. Результат партій на виборах тоді ще ніхто не знав, проте ця обіцянка була спрямована на те, щоб завчасно об’єднати виборців та показати компромісність і коаліційність майбутньої влади. Ця обіцянка була виконана, а політична угода, підписана «БПП Солідарність» та «Батьківщиною», стала реальністю. Рідкісне, до речі, явище у місцевому політикумі. Друга цікава гарантія пролунала 31 жовтня 2015 року на прес-конференції, ініційованій лідерами міського та районного осередків партії «БПП Солідарність» вже за результатами виборів. Тоді Андрій Коломійцев заявив, що, на його думку, цілком логічним підсумком, виходячи з результатів волевиявлення жителів міста, буде його подальша робота на новій посаді – першого заступника Олександрійського міського голови, квота якої за політичними домовленостями була закріплена за «БПП Солідарність».

І що ж трапилось далі? А далі процес відбувався якось занадто спокійно. Точніше майже не відбувався, і міська рада дуже повільно почала входити у свої права, немов все вже давно розписано і розставлено по своїх місцях. В ході цього уповільненого руху А. Коломійцев забув про свою обіцянку виборцям і взагалі зник з переліку кандидатур на посаду ні першого заступника мера, ні просто заступника.

Замість нього в кулуарах «БПП «Солідарність» спочатку з’явилась ідея призначити на посаду першого заступника міського голови особу, яка, попри свій молодий вік, встигла отримати декілька судимостей, правда без реального запроторення за грати. Хоча що тут такого, дехто може сказати, ще донедавна в Україні був цілий президент, що двічі притягувався до кримінальної відповідальності. Однак за зауваженням колег по більшості від цієї ідеї в місцевому «БПП Солідарність» швидко відмовились. Слідом на цю ж посаду «БПП Солідарність» висунула альтернативу своїй молоді – досвідченого екс-керівника місцевого заводу і екс-заступника мера, проте невдаху виборчого процесу, якому двічі відмовили в реєстрації кандидатом в мери, пенсіонера Станіслава Гришка. Але й тут нова несподіванка – після узгоджень і позитивних голосувань на засіданнях підготовчої депутатської групи та підготовки проекту рішення міської ради в самий останній момент чи то С. Гришко відмовився, чи то керівники «БПП Солідарність» передумали. В поданні і проекті рішення за авторством А. Коломійцева несподівано з’являється кандидатура екс-міліціонера Володимира Гаморі, хоча в партійних кулуарах говорять, що це суто технічна тимчасова кандидатура. Нібито реальний кандидат від «БПП Солідарність» – екс-керівник району Віталій Згама, якому потрібен деякий час аби владнати свої комерційні справи, в зв’язку з чим він не готовий одразу зайняти посаду першого заступника мера.

Відкрите звернення

Пропозиція «БПП Солідарність» на посаду першого заступника мера кандидатури В. Гаморі неабияк збурила громадськість міста та партнерів «БПП Солідарність» по депутатській більшості в міськраді, оскільки ця особа теж має брудні плями в своєму житті, що пов’язані з судом офіцерської честі та позбавленням служби у правоохоронних органах. Детальніше про це активісти 11 громадських організацій та об’єднань міста повідомили у своєму відкритому зверненні, адресованому керівникам «БПП Солідарність» обласного та загальноукраїнського рівня. Його текст був оприлюднений у місцевих інтернет-виданнях, в т.ч. і на нашому інтернет-порталі.

Попри таку негативну позицію громадськості та партнерів по депутатській більшості керівники місцевої «БПП Солідарність» А. Коломійцев та С. Коваленко все одно наполягають на кандидатурі саме В. Гаморі, аргументувавши це квотою посади за «БПП Солідарність» і відповідальністю за запропонованого кандидата на майбутнє. Отже стало зрозумілим – дотримуватись своїх обіцянок виборцям Андрій Коломійцев вже намірів не має, він не буде працювати на посаді першого заступника міського голови і брати безпосередню відповідальність за діяльність виконавчої влади міста вже не бажає. А хто ж тоді буде першим заступником міського голови і хто буде щоденно працювати з міськими проблемами? І з чим пов’язана така відмова від недавніх амбіцій місцевого керівника «БПП Солідарність»? Все виявилось банальним – А. Коломійцев з недавнього часу вже стажується на посаді заступника губернатора. Тому посада першого заступника мера Олександрії йому вже, напевно, і не цікава. З огляду на це та все інше зазначене нами, складається враження, що не тільки посада першого заступника мера вже нецікава, але й взагалі робота міської ради вже не настільки цікава, як здавалось ще донедавна. Адже як можна пропонувати на ключову посаду фінансиста, куратора всієї виконавчої вертикалі міської влади осіб, що не тільки не є якимись значимими фігурами в місті, а й навпаки – їх минуле має гучні вкраплення відвертого криміналу і проявів корупції?

Політичне рішення

Проаналізувавши сказане, приходимо до цікавого висновку: в цій ситуації розв’язок можна знайти за межами регламенту, законодавчих конструкцій та прямої логіки. Він лежить у суто політичній площині, бажанні і проявленні політичної волі.

За обставин жорсткого протистояння мера та депутатської більшості, непідписання мером рішень міської ради та постійної необхідності подолання його вето, чи не найпростішим варіантом виходу з глухого політичного кута є призначення позачергових виборів як міської ради, так і міського голови одночасно. З точки зору закону така варіація можлива. Приклади розпуску як ради, так і дострокового припинення повноважень мерів, вже були в Україні і траплялось це неодноразово. Причини теж були схожі – мер на поступки не йшов, а депутати не могли подолати кризу і знайти потрібні аргументи. Звісно, це теорія. Проте чи може вона стати реальністю в Олександрії? Новообрані міські депутати з цього питання висловились по-різному.

Чи можуть бути дострокові вибори?

Спочатку процитуємо Олександрійського міського голову Степана Цапюка з сайту міськради: «Олександрійці не повинні бути заручниками конфлікту, тому один із шляхів вирішення ситуації, яка склалася сьогодні – перевибори міського голови та депутатів міської ради». Аналогічну думку він висловив і на одному з місцевих телеканалів: «Я лично сегодня согласен, чтобы провести выборы по-новому в Александрии».

Людмила Давиденко, перший заступник мера Олександрії і депутат обласної ради від «Опозиційного блоку» має таку ж саму позицію. У своєму коментарі журналістам нашого видання вона зазначила, що було б справедливо провести і позачергові вибори міського голови, і депутатів міської ради. Підставою для цього вона вважає відсутність компромісу. На думку Л. Давиденко, швидше відбудуться перевибори, ніж будуть рішення судів.

Секретар міської ради Олена Богоявленська, яка є представником партії «Батьківщина», на сесії міської ради повідомила про те, що ні вона, ні її політична сила не боїться позачергових виборів: «І повірте мені, якщо ситуація складеться іти на перевибори – я не боюсь перевиборів». Коментуючи ситуацію для журналістів нашого видання, О. Богоявленська підкреслила, що за політичними непорозуміннями ми не маємо права забувати за вирішення поточних актуальних проблем міста, зокрема питання пільгових перевезень, передачі на фінансування міста профтехучилищ та багатьох інших бюджетних проблем. Корисніше, на думку представника цієї політичної сили, було б знайти спільну мову міському голові з депутатами та прийняти спільне рішення.

Керівник фракції «Опозиційного блоку» у міській раді Анатолій Горошко
заявив після завершення сесії прямо у сесійній залі, що партія, яку він представляє у депутатському корпусі міста, не боїться перевиборів і навіть більше того – піде на них «з високо піднятою головою».

Лідер місцевої «Сили людей», депутат міськради Володимир Дожджаник
в інтерв’ю місцевому телеканалу заявив, що «сьогодні немає компромісу і його не буде, іде пряме з’ясування стосунків двох-трьох людей». У коментарі журналістам газети він додав, що політична сила, яку він представляє, не проти позачергових місцевих виборів, як мера, так і міської ради, оскільки домовленостей швидше всього не буде, а якщо вони і будуть, то навряд чи вони будуть довготривалими. І можуть бути «перемир’ям на місяць» і ці «процеси навряд чи будуть простими і мирними».

Сергій Мельник, який є представником політичної сили «Укроп» в Олександрійській міській раді, не підтримує ідею позачергових виборів ні мера, ні депутатів, бо вважає це недоцільним і від цього нічого не зміниться. А вихід із ситуації треба шукати у компромісі.

Міський депутат Михайло Матвієнко, розповідаючи нам про позицію його партії «Самопоміч», підкреслив, що партія не проти позачергових виборів і не боїться їх проведення, проте не бачить в цьому ніякого практичного результату, адже, на думку депутата, результат виборів від цього не зміниться і ті самі люди будуть представляти олександрійців у міськраді. Політичної кризи депутат у цій ситуації не бачить, він вважає, що мер не бажає йти на компроміс і змінювати, наприклад, першого заступника міського голови. Але це не підстава для позачергових виборів, на які треба витратити мільйони гривень з міського бюджету і мати той самий результат у підсумку.

Сергій Гриценко – лідер міських депутатів від Радикальної партії
вважає, що ці перевибори нічого не дадуть, а час для міста буде втрачено. Місто і так вже починає поступово занурюватись у хаос, а в результаті позачергових виборів ми нічого не отримаємо нового. Можливо, декілька політичних сил підсилять свої позиції, але принципово нічого не зміниться. Якщо ситуація не зміниться, то варіантами виходу із ситуації є або відставка міського голови, або пошук компромісу, підкреслив С. Гриценко.

Керівник місцевої організації партії «Солідарність», депутат міськради Андрій Коломійцев зазначив нам, що не вважає ситуацію в місті політичною кризою і бачить виключно позицію міського голови, який відмовляється працювати на конструктів. На думку А. Коломійцева, міська рада дієздатна, готова працювати для вирішення поточних проблем міста і пропонує міському голові вирішувати складні проблеми, в тому числі щодо пільгових перевезень, фінансування професійно-технічних училищ, внесення змін до бюджету міста та багато інших пропозицій. «Дві третини депутатського корпусу декларують, що готові працювати, що готові внести позитивні зміни у життя міста, – підкреслив А. Коломійцев, – я не хотів би втягувати місто в виборчу кампанію і радив би міському голові знаходити компроміс. І до того ж ми розуміємо, що розподіл політичних сил в міській раді суттєво не зміниться. Тож моя особиста точка зору в тому, що ми готові працювати на конструктів і вирішувати першочергові проблеми».

Чи може дійсно відбутись перезавантаження влади разом із депутатами та мером завдяки позачерговим виборам? Суто юридично, як нам розповіли спеціалісти у юриспруденції, це хоча і не просто, однак можливо, як одночасно, так і кожної з сторін окремо. Наприклад, мер підловить через рішення суду (аналогічно міські депутати підловлять мера) на якихось порушеннях закону, навіть процедурних. А далі тільки певні юридично-технічні моменти і політична воля. І нинішня міська рада може перетворитися на фрагмент в історії міста, так само і терміни перебування діючого мера при владі можуть бути скорочені.

До речі, в минулу каденцію Степана Цапюка в посаді Олександрійського міського голови на порушеннях законодавства громадські активісти його «ловили» не один раз, а декілька десятків разів. Мер порушував закон системно та в більшості випадків умисно. Але, попри десятки рішень різних судових інстанцій, що набрали законної сили, неодноразові звернення громадськості з необхідності ініціювання цього питання, політичної волі для дострокового припинення повноважень С. Цапюка чомусь так і не знайшлось, в т.ч. і у діючого губернатора Кіровоградщини Сергія Кузьменка. Схоже її і зараз нема, оскільки місцевий лідер «БПП Солідарність» Андрій Коломійцев, який ототожнює себе саме з командою очільника області С. Кузьменка, нічого про це не говорить. Попри тривале перебування міської ради у фактичному ступорі, він лише продовжує закликати С. Цапюка до знайдення компромісу.

Тут цікаво, до речі, зазначити, що бажання однієї зі сторін конфлікту збирати підписи для проведення чи місцевого референдуму, чи написання якихось звернень в принципі безперспективні. Старий закон, що регулює це питання, фактично не діє, бо побудований на вже недіючих нормах права. Про це є чимала судова практика і роз’яснення Центральної виборчої комісії. Тож підписами тут справі ніяк не зарадиш і ці намагання марні. Що ж можна зробити для владнання ситуації?

Куди підемо?

Владнати протиріччя між депутатами та міським головою можна тільки одним способом – ухваленням як депутатами, так і мером політичного рішення. Можна обговорювати те, яким це рішення мусить бути. Можна обговорювати і те, чи буде це рішення простим. Скоріш за все сторонам доведеться йти не стільки на компроміси, скільки на серйозні політичні чи кадрові жертви, навіть на внутрішньокомандні конфлікти заради вирішення питання діяльності міської ради 7 скликання. Але чекати ще три місяці, півроку чи навіть рік ніхто не буде. На такі дії олександрійські виборці, рядові городяни мандат довіри ні меру, ні депутатам не видавали. Тож чим далі відтерміновується час початку справжньої і постійної роботи нової міської ради, тим менше довіри до влади і тим більше шансів у виборців жорстко спитати з депутатів та мерії за обіцяне. Адже з кожним днем проблем у житті кожного городянина не зменшується, а тільки збільшується.

Сесії – не сесії

Четверта сесія, яка почалась зранку 12 січня, завершилась практично одразу, як і попередні, та ще раз підтвердила відсутність будь-якого компромісу між мером і депутатською більшістю. Ще до початку засідання на трибуну вийшов депутат Микола Смакула, який закликав депутатів не брати участь у подальших засіданнях сесій, бо, на його думку, попередня третя сесія була завершена незаконно і тому він написав відповідні заяви до правоохоронних органів. Депутат Сергій Гриценко підкреслив, що замість запропонованих меру для вирішення бюджетних питань знову йде напруження ситуації, тому він покладає відповідальність за зрив сесії виключно на міського голову. Він також повідомив про те, що депутати більшості не прийшли до сесійної зали, але знаходяться у міській раді, зареєструвались і готові працювати, якщо мер оголосить про продовження третьої сесії, а не про відкриття четвертої.

Врешті після цих заяв депутатські місця, за якими працюють депутати «БПП Солідарність», «Батьківщини», «Самопомочі», «УКРОПу», «Радикальної партії» так і залишались порожніми, оскільки С. Цапюк оголосив про початок саме четвертої сесії. Він повідомив про реєстрацію депутатів і неприйняття рішення щодо формування навіть лічильної комісії та секретаріату сесії. Далі заявив про те, що працювати неможливо і закрив сесію. До речі, на засідання цієї сесії вносилось питання щодо повторного розгляду того самого нового Регламенту роботи міської ради, проти якого виступає нинішня виконавча влада. З трибуни сесії знову пролунала думка про те, що не виключені позачергові вибори і мера, і депутатів, а керуючий справами навіть сформулював, чому це повинно відбутися. В тому числі немов би тому, що тепер депутати вже не тільки можуть, але й повинні були розглянути питання перезатвердження регламенту. Чому це перезатвердження регламенту не відбулось з ініціативи нинішньої депутатської більшості ми можемо лише припустити. За наявною у нас інформацією, у неї просто не вистачало голосів для подолання мерського вето і зроблених ним зауважень до попередньо прийнятого рішення щодо нового регламенту. Хтось з депутатів більшості, вірогідно, був відсутнім у місті і не міг брати участі в сесії.

Тож, як бачимо, останні події в міському політикумі не вносять корективи у попередні висновки і тільки підтверджують тезу про глухий кут, в якому нині перебуває влада Олександрії.

Олександр Нємец