Сергій Сердюк: місто повинно належати мешканцям!

Сергій Сердюк – голова громадської організації «Олександрійці» сьогодні є кандидатом у депутати Олександрійської міської ради. Його висуває партія «Солідарність», в його підтримку виступили громадські активісти.

– Ви тривалий час займаєтесь громадською діяльністю, а тепер політика. Як це пов’язано?

– Громадські активісти йдуть у політику через те, що далеко не завжди думку простих людей влада враховує під час прийняття рішень. Це шкодить як громаді, так і владі. Вони один одного не чують. Громадська організація «Олександрійці» об’єднала жителів, яким не байдуже наше місто. Ми не є членами політичних партій, але у нас є своя активна громадянська позиція, багато кваліфікованих спеціалістів, які могли б запропонувати способи вирішення нагальних питань. Ми брали активну участь в обговоренні питання встановлення справедливих, зважених рівнів ставок єдиного податку, активно намагались довести свою позицію з питання якості роботи комунального господарства, зокрема організації вивезення та утилізації сміття.

Активісти організації брали участь у пікетуванні Адміністрації Президента в підтримку журналістів, ми відстоювали право на свободу слова разом із міськими телевізійниками.

Коли ми побачили, який спротив є у чиновників, як стара система влади влаштовує істеричний опір нашим громадським ініціативам, ми зрозуміли, що оминути політику неможливо. Або ми йдемо у політику, або політики почнуть вирішувати все за нас, за громадськість та простих людей.

– Які можете назвати головні пропозиції, головні ідеї, які пропонуєте реалізувати, якщо станете депутатом міської ради?

– Я пропонуватиму суттєве скорочення кількості чиновників, зокрема керівників, начальників, кураторів і всіх інших людей, які отримують чималу зарплату за те, що просто дають «цінні» вказівки, виголошують промови, розповідають про те, наскільки вони незамінні у своїй справі. Оцінити ефективність чиновника можна не за кількістю, а за ефективністю. Ось, наприклад, є відділ інвестицій. Якщо в Олександрії збільшиться хоч на декілька кількість виробничих фірм, тоді треба таким чиновникам премію навіть давати. А якщо результату ніякого – тоді може цей відділ не потрібен взагалі? Ми не багате місто. У нас немає грошей на утримання зайвих чиновників, які отримують сотні тисяч гривень зарплати за проїдання бюджету.

Ще одна пропозиція, яка, до речі, обговорювалась у колі професійних журналістів: друковане видання міської влади «Вільне слово», на мою думку, повинне перетворитись або у скромний офіційний вісник, або у громадську газету. Бо кольоровий друк піару, тільки позитивних новин і статей про міську владу в наші часи – це величезне марнотратство. Більш того, це друковане видання використовувалось міською владою для зведення рахунків з опонентами, друкувало «бруд» на громадських активістів, було втягнуте в корупційні та інші скандали, в судові процеси, які з тріском програло і як наслідок повинно тепер відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду. А все це з нашої з вами кишені, бо газета – комунальна власність громади міста. Навіть зараз під час виборчої кампанії міська влада не соромиться відкрито використовувати «Вільне слово» як адміністративний ресурс, газета постійно рекламує міських керівників, які знову рвуться до влади в списках «Опозиційного блоку». І все це за гроші громади. Дійшло до того, що цю газету почали безкоштовно роздавати на вулицях, ринках і не тільки.

Але ж для її виготовлення потрібні чималі кошти, чому ми з вами повинні оплачувати зі своєї кишені піар і виборчу агітацію кандидатів від нинішньої міської влади? Та і яка повага буде до газети, якщо її роздають безкоштовно? Люди до задарма отриманого так і відносяться. Навіщо на ці комунальні засоби масової інформації витрачати сотні тисяч гривень, якщо можна видавати скромний бюлетень із публікацією офіційних документів, а також утримувати сайт міської влади. Зекономлені гроші можна віддати на допомогу учасникам Великої Вітчизняної війни, сім’ям учасників АТО, соціально-незахищеним верствам населення чи придбання житла для необхідних нашому місту спеціалістів. Це буде справедливо і раціонально.

Треба, звичайно, займатись по-справжньому і комунальним господарством міста, а не імітувати його реформування. Одного дня ми повинні забути про те, що хтось може гідно турбуватись про наш дім, крім нас самих, бо такого насправді просто не існує. Треба обирати управляючих будинками або створювати об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Потім люди у цих будинках можуть об’єднатися із сусідами і створити асоціацію. Тоді кошти власників квартир будуть витрачатись так, як потрібно людям, а не чиновникам у «Житлогоспі» та мерії. Нова міська рада, звісно, може і повинна матеріально підтримати такі нові форми управління будинками і я сподіваюся, що за згодою новообраних міських депутатів вдасться надати допомогу кожному такому новому товариству на облаштування багатоповерхівок. Може це буде своєрідний конкурс, може на інших умовах будуть виділені та розподілені кошти, але це треба обов’язково реалізувати. Без цього ніяких змін не станеться. Тільки громадськість може підштовхнути владу до активності у вирішенні проблем комунального господарства.

– Чому ж тоді цього не зробили раніше, якщо, на ваш погляд, це краще і з технічної точки зору не складно?

– Влада боїться, що до неї не будуть приходити з проханнями люди, що жителі міста стануть більш вільними від комунальників та чиновників. А життя показує те, що в таких будинках, де знаходять люди розумного господаря, довіряють йому, контролюють використання грошей, і під’їзди не обшарпані, і тепло вмикають не через тиждень після опалювального сезону, і ліфти працюють.

– Що можете конкретно зробити для жителів округу?

– Впевнений у тому, що депутат не має права розносити подарунки виборцям. Якщо він одного разу роздасть за якісь гроші подарунки, то тоді забуде на всі п’ять років, хто вони такі його виборці. Адже з його точки зору він просто купив голоси. Тільки куди тоді підуть із своїми проблемами виборці? Їм так і будуть відповідати: ви продали свій голос за пакунок чи сотню гривень, отже не треба тепер нікому скаржитись. Як хочете так і живіть. Я впевнений у тому, що депутат потрібен для того, щоб оперативно, якісно і грамотно реагувати на звернення виборців, щоб захищав у бюджеті статті на ремонти будинків, на ремонти доріг, фінансування шкіл і лікарень. Це і є головне завдання депутата, а не одноразові незаконні роздачі коштів чи подарунків. Тому ставлю перед собою мету працювати з людьми, втілювати їх розумне бачення вирішення проблем у рішеннях міської ради, контролювати їх виконання. Без цього змінити життя людей на краще не можна.

– Сьогодні багато людей не вірять політикам.

– Це можна змінити тільки одним способом – довірити владу таким людям, які представляють громадські організації, які знають проблеми людей не з газет, не з доповідей помічників, а самі живуть тим самим життям, їздять у тих самих автобусах, користуються тими ж самими неякісними комунальними послугами. Бо іноді спілкуєшся з чиновниками і здається, що вони живуть на іншій планеті, не знають скільки коштує хлібина у магазині, скільки платять люди за воду та проїзд в автобусах. Тому я вважаю, що влада повинна складатись із тих людей, які справами та працею зобов’язані довести людям, що депутати можуть і повинні турбуватись про людей. Тому питання довіри дуже важливе. Без неї не може бути розвитку міста, без довіри не можна приймати ніяких серйозних рішень. Тому я вважаю, що саме активісти громадськості можуть відновити довіру людей до міської ради. Бо вони – представники простого народу, звичайних містян. А місто повинно належати мешканцям, а не купці місцевих можновладців.