Корупційне дежавю по-олександрійські

Колишній вугільний розріз «Байдаківський» було рекультивовано, після затоплення на його місці утворилось живописне водоймище. В цьому мальовничому куточку Олександрії полюбили відпочивати і городяни, і жителі прилеглих селищ. Але не так давно берег Байдаківського штучного озера став загороджуватись височезними парканами, за якими прямо біля води стали будуватись «хатки» заможних олександрійців. Дехто махнув на це неподобство рукою і відтепер, аби дістатися водойми, вишукує залишки стежинок між оселями можновладців, висловлюючи своє незадоволення лише самому собі. Але, як виявляється, не всі опустили руки. Деякі небайдужі олександрійці та громадські активісти не сидять на місці. Вони продовжують боротьбу за можливість вільного користування озером та вже не один раз намагались оскаржити «щедрість» міської влади, яка, власне, і роздала місця біля озера під «хатки». Нині справа вже дійшла і до суду.

Але спочатку трохи нагадаємо обставини справи, про яку ми повідомляли ще у 2014 році. Отже, мова йде про озеро, штучний ставок, який утворився ще за радянських часів після затоплення рекультивованого розрізу «Байдаківський» поряд з Мартоіванівкою. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області за зверненням громадських активістів у серпні-вересні 2013 року було проведено перевірку додержання природоохоронного законодавства в районі цього мальовничого куточка нашого краю. З відповіді інспекції від 20 вересня 2013 року можна дізнатись, що водойма розташована на земельній ділянці, яка належить до земель промисловості і жодним чином не оформлена як водний об’єкт. Олександрійською міською радою в додачу ще й влаштовано цілий «аукціон» небаченої щедрості і прямо впритул до ставка надано у користування та навіть приватну власність 23 земельні ділянки для садівництва та ведення селянського господарства. Зрозуміло, що це є порушенням земельного і природоохоронного законодавства. За результатами вищезазначеної перевірки Олександрійській міській раді та Олександрійському міському голові було направлено припис, яким зобов’язано провести зміну категорії земельної ділянки та розробити і затвердити проект прибережно-захисної смуги водойми та встановити її на місцевості. Але чиновники не поспішали з виконанням, і тому строк виконання зазначеного припису переносився, спочатку до 30 жовтня 2014 року, а потім і до 30 квітня 2015 року. Найсвіжіша інформація від екологів датується травнем 2015 року. Вимоги припису міською владою до цих пір так і не виконані.

В цій історії звісно найцікавішим є те, чому так відбувається, адже досліджувати те, чи завдало шкоди озеру розорювання та експлуатація його прибережної зони власниками будинків, думаємо, не варто. І так зрозуміло, що зашкодило, і що це незаконно – теж очевидно, адже численні норми законодавства, в першу чергу Земельного Кодексу України, прямо забороняють відводити у власність прибережно-захисні смуги таких водоймищ.

Так в чому ж криється така толерантність місцевої влади на чолі з міським головою Степаном Цапюком до чиновників, що підготували та подали до прийняття відповідні проекти рішень міської ради, а за тим і до власників, які розхапали цю землю? Виявляється, криється вона не у м’якотілості олександрійського мера, а, вочевидь, у його симпатіях до найближчого свого оточення. От, наприклад, серед майбутніх власників земельних ділянок є така собі Тетяна Дзюба. Вона є дружиною (на теперішній час вже не офіційною) Анатолія Дичка – екс-заступника Олександрійського міського голови, депутата міської ради і до того ж компаньйона рідного молодшого сина мера по приватному бізнесу. Серед цього переліку є і дружина іншого екс-заступника Олександрійського міського голови, ще одного депутата міської ради з промерського лобі Віктора Мартиненка, проте офіційна. Інна Мартиненко, виявляється, теж не проти стати власником ласого шматка землі на березі штучної водойми.

Вам це нічого не нагадує? Справжнє дежавю. Знову рідні та близькі тих самих осіб, що і в корупційній історії з колишнім орендарем Олександрійського центрального ринку.

А ось новий приклад. У переліку є і молода панянка Тетяна Крімченко. Вона є донькою Григорія Крімченка, колишнього особистого водія того ж олександрійського мера С. Цапюка, нині Г. Крімченко працює в міській раді завідувачем господарства мерії. Саме ж цікаве в іншому – Світлана Крімченко, дружина Г. Крімченка і мати зазначеної нами молодої панянки Тетяни, працює суддею Олександрійського міськрайонного суду. За дивним станом обставин саме ця суддя отримала в провадження судовий позов громадських активістів з питання незаконної бездіяльності влади Олександрії щодо землі біля плеса штучного озера та порушення норм земельного законодавства і вже призначила його розгляд на 21 серпня.

Не зрозуміло, як це взагалі можливо, адже конфлікт інтересів тут більше ніж очевидний – як може суддя об’єктивно і не заангажовано розібратись у справі, яка безпосередньо стосується рідної їй людини. Як ви вважаєте, чи може вона ухвалити судове рішення не на користь власної доньки? Однак ця суддя вважає, що, напевно, в змозі, бо С. Крімченко досі про свій самовідвід по справі не заявила, хоча б мала це зробити давно, навіть не призначаючи справу до розгляду. Звичайно, зараз вона буде говорити, що навіть не знала про фігурування там своєї доньки, навіть і не здогадувалась про її інтерес у справі. Нічого не бачила і нічого не чула, навіть власного прізвища в документах, а з дорослою донькою, напевно, вона взагалі не спілкується. Можливо це й так, але ж чомусь в Олександрії в це зовсім не віриться.

До речі, така «сліпота і глухота» місцевої Феміди може бути і не просто так. Адже чи не спланувала в цей раз мерія роздавати землю біля ставочка не тільки своїм рідним та близьким, не соромлячись оформляти ділянки навіть на найближчих їм людей, заздалегідь подбавши про свій тил у можливих судових процесах, запропонувавши такі ж мальовничі куточки Олександрії у приватну власність найближчим родичам суддів? Може саме таким чином і спланували нині здихатись громадськості, яка нав’язливо заперечує право влади самовільно розпоряджатись земельними та водними ресурсами нашого краю?

От саме ці питання і доведеться незабаром з’ясовувати. Крім того хотілося би, щоб деякі судді нарешті припинили відверто знущатися не тільки над нормами чинного законодавства, а й над нормами суспільної моралі. Тож чи залишиться сліпою і глухою до вимог закону місцева суддівська Феміда та нинішня влада Олександрії дізнаватимемося незабаром.