Якiсть життя

на попередню сторiнку

Маленький зоопарк у рідному місті

Маленький зоопарк у рідному місті

У кожного свій характер

Історія бібліотечного зоопарку почалася понад п’ять років тому із акваріумних рибок. Згодом компанію жителям акваріуму склав хом’ячок, і так поступово у родині звірів з’явилися різноманітні гризуни, папуги, кролики та черепахи.

Кожна тваринка з живого куточка має свою історію та свій характер. Хтось дуже любить спілкування та увагу, а комусь до вподоби гуляти на самоті.

Улюбленицею багатьох дітей є кроличка Буся. Вона дуже ласкава і любить, щоб її гладили та гралися з нею. Буся дуже самостійна і полюбляє гуляти бібліотекою, заглядає до різних відділів. Але може кролиця і характер показати. «У неї в клітці є віконце. Якщо до неї ближче підійти і не дати те, що вона хоче, або не погладити, вона мордочку висуне і буде штовхатись, щоб на неї звернули увагу. Але радує те, що Буся не кусається, любить спілкуватися з дітками і вони цьому дуже радіють», — ​розповіла бібліотекар дитячої бібліотеки Наталія Дмітрієва.

Нещодавно у Бусі з’явився друг — ​кролик Боня. Як розповіли працівники бібліотеки, цей кролик потрапив до них дуже вимученим, худим і недоглянутим. Бібліотекарі возили його до ветлікарні, підгодовували вітамінами, купали, вичісували, і так спільними зусиллями зробили з нього справжнього красеня. Спочатку вухань був тихим і сором’язливим, але згодом відчув себе впевнено і інколи може навіть пручатися.


Є у бібліотечному міні-зоопарку незвичайна тваринка — ​білка дегу на ім’я Анфіса, яка дуже любить спілкуватися і ласувати смаколиками. «Наша Анфіса дуже любить сидіти на руках, а також, щоб її гладили, пестили. Дуже любить горішки — ​арахіс, волоський горіх, а також різні смаколики, які попадаються у кормах для гризунів — ​вибирає найсмачніші. Анфіса видає якісь характерні для неї звуки, щось пищить, щось розказує, інколи спить. До неї в гості частенько заходить наш хвилястий папуга Гоша. Вона його хоче вхопити, тягнеться лапкою, а він їй розказує, що в нього там накипіло», — ​розповіла Наталія Дмітрієва про незвичайну жительку бібліотечного живого куточка.


Серед пернатих мешканців міні-зоопарку найколоритнішим є хвилястий папуга Гоша. Він живе у бібліотеці з самого малечку. Бібліотекар Наталія Дмітрієва знайшла його на вулиці близько трьох років тому і не змогла пройти повз. Зараз Гоша вже дорослий і досить самостійний папуга. Зазвичай розказує щось по-своєму, коли діти до нього підходять, а інколи вимовляє щось схоже на «Гоша — ​красавчик». Наталія розповіла: «Він такий чудернацький! Може пішки між ногами ходити, щось доказувати. Сам виходить, сам заходить — ​йому не треба відчиняти і зачиняти двері. Може сісти на голову, на плече, вилізти на руку, але взяти себе в руки не дозволяє. Гоша в нас любить гуляти самостійно бібліотекою, а також ходить до кожного з мешканців у гості».


Також у міні-зоопарку є галасливий красень, папуга корелла Гуччі, а також незвичайна пташка амадін (китайський горобець) на ім’я Одуванчик. Останнього бібліотеці подарували відвідувачі. Одуванчик зовсім невибагливий, неголосний і дуже любить купатися, розповідають бібліотекарі.

Найбільше у живому куточку різних гризунів. Серед них три морські свинки — ​дві дівчинки і хлопчик. Ці симпатичні тваринки дуже незалежні та самостійні і зазвичай не дуже люблять, коли їх гладять. Є у міні-зоопарку і декілька хом’ячків, які зазвичай удень сплять, але виходять із своїх домівок, якщо запахне чимось смачненьким.


Ще одними старожилами живого куточка є дві червоновухі черепахи — ​Степан і Марія. Ці плазуни зазвичай люблять гуляти бібліотекою і грітися на сонечку біля вікна. «У нас умов таких немає, щоб вони постійно були в акваріумі, там дуже тісно, тож вони там тільки поїли, трішки поніжилися у воді і потім вільно гуляють відділом бібліотеки. Взимку, як усі черепахи, вони можуть впадати в сон, нічого не їдять і не п’ють. У нас вони вподобали місце під диваном, але ж діти приходять і їм хочеться провідати черепах. Якщо діти не дуже активно їх чіпають і не кричать, черепахи люблять спілкуватися. Вони витягують голови, якщо до них розмовляти, і навіть роблять вигляд, що вони щось слухають», — ​розповіла про своїх вихованців-рептилій Наталія Дмітрієва.


Не без добрих людей

Доглядають за мешканцями міні-зоопарку працівники бібліотеки. Але серед постійних відвідувачів також є помічники, розповіли бібліотекарі: «Нас забезпечує тирсою місцевий житель Костянтин Ілічов. Він приходить з дітками до нас у бібліотеку, вони читають книжечки і заходять до живого куточка, спілкуються з тваринками. У них є змога, тож вони щомісяця нам дають тирсу. Раніше було важко, адже її не накупляєшся, бо тваринок багато і кожного дня потрібно прибирати. Крім того, в нас є маленькі відвідувачі, яким тваринки цікаві не тільки для того, щоб з ними погратися, а й допомогти у них погосподарювати. Найактивнішою волонтеркою є семикласниця Віка Сокур, починаючий маленький блогер. Вона дуже полюбляє хом’ячків, в неї вони і вдома є, Віка за ними доглядає, але знаходить час, приходить після школи на якусь годинку до нас і з превеликим задоволенням почистить всі клітки, поприбирає в кожного з гризунів, нагодує їх, водички поналиває, попіклується, щоб у кожного все було. Це дуже радує, адже таких дітей дуже мало».


Також приносять їжу для тваринок й інші діти, які відвідують бібліотеку. Хтось приносить щось із дому, наприклад морквинку, яблучко чи капустинку, а хтось купує для тваринок спеціальний корм. Зробити внесок у догляд за мешканцями живого куточка може кожен бажаючий, поклавши якусь копієчку до скриньки «Не будь байдужим». Ці кошти потім витрачаються на корм для тваринок. Взагалі часто діти, які приносять їжу, хочуть одразу погодувати тваринок, але без дозволу працівників бібліотеки цього робити не можна. Щоб не перегодувати, бо за день може прийти і близько 15 дітей, пояснюють бібліотекарі. Для годування є спеціально відведений час — ​зранку і увечері, а переїдати тваринам, які і людям, шкідливо для здоров’я. У куточку також є пам’ятка, де чітко прописано, що можна, а що не можна давати тваринкам.

Приємне дозвілля

Кімната, у якій розташований живий куточок, майже ніколи не пустує. Дітлахи приходять подивитися на маленьких звіряток та погратися з ними у свій вільний час: після школи, у вихідні, під час канікул. «Діти часто приходять і кажуть «А у мене є такий хом’ячок», «А от у мене був папуга і вилетів у вікно», «Я хотів би, але тато не дозволяє» або «Я хочу завести тваринку, але у мами алергія» — ​всілякі причини є. Діти, спостерігаючи за нашими мешканцями живого куточку, розповідають про своїх тваринок, або якщо вдома немає, то приходять тут погратися, подоглядати, погодувати. Селфі часто роблять, потім викладають фото у соціальні мережі. Тим паче у нас тут така кімната універсальна — ​є настільні ігри, тут можна порозмальовувати, кінозал інколи влаштовуємо, є кінект-зона. Також у кімнаті стоїть піаніно, і часто приходять талановиті діти і грають нам. Ми поєднуємо гру і навчання і виходить таке корисне дозвілля», — ​поділилася бібліотекар Наталія Дмітрієва.

Ще працівники бібліотеки ведуть власний блог «Друзі наші менші», де розповідають цікаві історії про мешканців свого міні-зоопарку. Там також можна знайти фото та розповіді про відвідувачів, які приносять тваринкам гостинці, і в свою чергу бібліотекарі дякують за це, адже кожна допомога дуже важлива.

Відвідати бібліотечний міні-зоопарк можна щодня, крім суботи, з 9 до 17 години. Тут кожна дитина приємно проведе свій час та отримає гарний настрій на цілий день.

Юлія Пастух

0    331     20.06.2019


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!