Крок уперед до своєї мети

Проявити себе і показати свій талант не тільки для невеликої місцевої публіки, а й на всю Україну, вдається далеко не кожному. Ще складніше заявити про себе тим, хто відрізняється від інших – має обмежені можливості. Та доля посміхнулася двом юним олександрійкам з особливими потребами – у перші дні літа їм випала нагода стати частиною масштабного всеукраїнського фестивалю у Києві. Тут усі учасники були особливими, адже цей конкурс організували для талановитих дітей з інвалідністю. Столичний фестиваль відкрив дівчатам з Олександрії зовсім інший світ та подарував віру у себе і своє велике майбутнє.

Щаслива випадковість 

Незабутню подорож дівчатам організувала викладач недільної школи, матінка Ксенія (Оксана Сичова), яка побачила у фейсбуці об’яву про набір учасників на фестиваль для особливих дітей «Казкові мрії». У неї одразу виникла ідея направити для участі у конкурсі двох талановитих дівчаток з громадської організації «Серце матері», де вона є заступником голови. Повезти до Києва вирішили Катю Кулішову та Емілію Дудкіну.

«У нас в організації немає, наприклад, таких дітей, які танцюють, адже це був конкурс краси і талантів. Є два хлопчиків з вадами слуху, які гарно малюють, а дівчаток, які співають, тільки дві. Міла нещодавно почала так активно проявляти себе у співі. Ми навіть не здогадувалися, що вона має такий чудовий голос і може так гарно співати. А Катя вже давно цим займається, вона любить співати пісні різними мовами», – розповіла матінка Ксенія.

Однією з головний умов участі у фестивалі було те, що потрібно було попередньо надати записи пісень у виконанні дівчат. Так і зробили, і через тиждень отримали відповідь про те, що дівчата пройшли. Розпочалася підготовка до подорожі. Матінка Ксенія розповіла, що влаштувати поїздку допомогло багато небайдужих людей:

«Ми підключили дуже багато волонтерів. З нашого міста нам допомагала Вікторія Олещенко, також багато батьків нашої організації надали фінансову підтримку. Найбільшу допомогу надали волонтери з Ісландії (YMCA ICELAND)».

Здрастуй, столице!

До Києва дівчата приїхали вперше і були дуже вражені його величчю та красою. Щоб показати свій талант, на фестиваль «Казкові мрії» до столиці прибули понад 500 дітей з інвалідністю. У фестивалі брали участь дітки з такими діагнозами, як ДЦП, аутизм, було багато дітей із синдромом Дауна і тих, які не чують. Також олександрійські учасники зустріли там своїх друзів із кропивницької організації «Серце матері», які вже не вперше брали участь у цьому фестивалі. До початку конкурсу нашим дівчатам довелося довго чекати, тож і хвилювань було чимало.

«Ця підготовка і очікування того, що я скоро вийду на сцену, додавало легкого відчуття хвилювання. Та оскільки я не хотіла провалити свій виступ, та й пообіцяла Ксенії Юріївні, що я відшліфую пісню, то була просто зобов’язана добре виступити», – поділилася Катя Кулішова.

Ледь не завадило хвилювання й іншій учасниці фестивалю з Олександрії Емілії Дудкіній. 

«Перед виступом у мене дуже колотилося серце. Коли вийшла на сцену, від хвилювань трохи невчасно вступила, але потім опанувала себе і заспівала», – поділилася Емілія.

На конкурсі вона співала українську пісню «Хай живе надія», а Катя Кулішова виконала пісню польською мовою.

Фестиваль вражав неймовірними виступами. Кожен учасник показував свої особливі вміння, які, незважаючи на певні вади, були у всіх конкурсантів.

«Танцювали гарно, співали, і такі акробатичні номери показували! Я ніколи не думала, що діти з інвалідністю так можуть. Нам треба ще в них повчитися цій любові, доброті і радості», – зазначила Оксана Сичова.

Під враженням

Для самих конкурсанток з Олександрії фестиваль за участі талановитих дітей з інвалідністю став справжнім відкриттям. Маленьке рідне місто не дає змоги побачити, що можуть інші діти зі схожими ситуаціями, а там, на столичному фестивалі, для них відкрився цілий світ необмежених можливостей.

«Мене найбільше вразила Вікторія Слюсаренко з синдромом Дауна – вона така молодець! Дівчина танцювала з допомогою обруча і в неї дуже красиво виходило. Ще одна дівчинка з таким же діагнозом танцювала індійський танець», – поділилася враженнями Емілія. Сама дівчина тепер мріє виступати по всіх містах України.

Для Каті Кулішової фестиваль «Казкові мрії» взагалі став океаном нових вражень та емоцій. Неймовірні виступи конкурсантів, нові друзі та нові цілі – усе це дівчина отримала під час подорожі до Києва. Як і Міла, Катя була дуже вражена талантами інших дітей.

«Мене вразило, коли глухонімі діти виходили на сцену, починалася пісня і вони показували слова цієї пісні руками. А ще одна дівчина Ольга танцювала, незважаючи на те, що вона в інвалідному візку. Це було дуже гарно. Коли я побачила, як вона танцює, моє уявлення про танець змінилося повністю. Я завжди була впевнена, що танцювати можна тільки, якщо можеш ходити, але Оля показала, як це робиться на візку, і це було не менш красиво. З цією дівчиною ми дуже подружилися», – зізналася Катя.

Фестиваль особливих дітей надихнув дівчину на вивчення ще однієї мови, яка, на її думку, допоможе знайти більше нових друзів.

«Я зустріла багато людей, які розмовляють мовою жестів, і собі пообіцяла найближчим часом вивчити цю мову. Коли я побачила людей, які так спілкуються, для мене це було таким поштовхом, адже стало цікаво – про що вони говорять. Під час фестивалю стояли намети, де проводилися різні майстер-класи: хтось малював фарбами на камінні, комусь малювали на тілі аквагрим, а я пішла вчитися мові жестів. Я вже знаю, як сказати «Україна», як буде мовою жестів «мама», за що я вдячна тим, хто мені в цьому допоміг. Навіть той хлопчик, який проводив майстер-клас, зв’язався з моєю мамою по Вайберу, і, можливо, ми тепер будемо спілкуватися», – розповіла дівчина.

Зустріла під час фестивалю Катя Кулішова і своїх старих друзів, підтримка яких для неї завжди була дуже важливою.

«Я зустріла там свою подругу Дарину, волонтера з позивним «Білий Янгол». Ми одного разу співали з нею разом на заході у військовій частині. Коли я почула її голос, то зрозуміла, що вона дуже світла людина. Ми з Даринкою подружилися, адже наша загальна мета – подарувати світу цю любов, цю відкритість. Якби не підтримка цієї дівчинки, я мабуть давно б опустила руки. Це дуже важливо знати, що ти комусь потрібен, що треба йти уперед заради когось, заради чогось», – поділилася Катя Кулішова.

На згадку про участь у фестивалі у юних талановитих олександрійок залишилися дипломи, медалі. Але важливішим за будь-які перемоги та нагороди були відчуття, що вони не одні і теж можуть чогось досягти. Адже якщо у інших дітей з інвалідністю є мета і вони її досягають, то і у них неодмінно все вийде.

Юлія Пастух