Якiсть життя

на попередню сторiнку

Боротьба зі стресами шляхом позитивного мислення

Боротьба зі стресами шляхом позитивного мислення

На сьогоднішній день дуже актуальне питання – чи можна протидіяти стресам? Можна, тому що стрес не є чимось фатальним, зі стресом можна боротися і можна його перемогти. Стрес – це вибір людини. Що у вас викликає стрес? Азарт, адреналін? Будь ласка, ви можете його відчувати, але якщо ви відчуваєте негативні наслідки стресу у своєму житті, то ви маєте й можете його побороти. Уже багато написано про такі традиційні способи боротьби зі стресом, як розслаблення, медитація, глибоке дихання, але вони не завжди допомагають повністю усунути стрес із життя. Але є новий підхід, який допоможе протидіяти стресам – це позитивне мислення, про основні принципи якого розповість психолог Олександрійського політехнічного коледжу Ольга Нємова.

«Багато людей говорять, що страждають від стресу, не уточнюючи, що саме вони мають на увазі. Більшість вважає, що це ніби вірусне захворювання, яким вони хворіють і не можуть нести відповідальність за те, що вони відчувають та не можуть його контролювати. Але основна помилка такого підходу криється в такій аргументації: «У мене сьогодні багато проблем, велике навантаження на роботі, низька заробітна платня, керівник постійно прискіпується» або «Мене не любить той, кого люблю я, друзі про мене забули, діти надокучають, і якби змінилися всі ці обставини, я б почувався щасливим». Та інколи ми не можемо змінити деякі зовнішні обставини, але ми можемо змінити ставлення до них.

Із цього приводу є така психологічна гумореска.

Зустрічаються два друга, один запитує іншого: «Як справи?» Той відповідає: «Та не зовсім добре, в мене є така проблема – я хроплю». «Ну так сходи до психолога». Зустрічаються вони знову через декілька місяців: «Як справи?» «У мене все добре». «Психолог допоміг? Ти більше не хропиш?» «Хроплю, але я тепер цим пишаюся».

Іншими словами, якби всі зовнішні обставини змінилися, то людина почувала б себе щасливою, але люди дуже рідко усвідомлюють, що вони повинні змінитися самі, і в такий спосіб змінити ситуацію на краще.

Якщо ви можете змінити зовнішні обставини – будь ласка. Набридла квартира, в якій ви живете – змініть її, ви мерзнете – одягайтеся тепліше, стосунки вичерпали себе – розлучіться, але часто ми не можемо змінити зовнішні обставини, вони від нас не залежать. Ми не можемо змінити економічну кризу в країні, але ми можемо поліпшити свою економічну ситуацію, покращити своє фінансове становище. 

Так от, якщо ви не в змозі змінити зовнішні стресові чинники, то змініть ставлення до них.

Принципи позитивного мислення, які допоможуть подолати стрес

Стрес – це наша індивідуальна реакція на зовнішні обставини. Це те, як ви мислите, думаєте, реагуєте, оцінюєте зовнішні обставини навколо вас. Є тільки ви самі та ваша індивідуальна реакція на стрес.

Давайте спробуємо це довести. Комусь подобається щось одне, а іншим це не подобається, на когось дуже чутливо впливає одна подія, а інший до неї байдужий, хтось любить відповідальність, а хтось – ні, хтось любить монотонну роботу, а когось вона дратує. Наприклад, публічний виступ для більшості людей – це стрес, але є люди, які це люблять і отримують від цього задоволення. Для когось вечірка – це приємна та важлива подія в житті, а хтось буде відчувати себе в стресі. Усвідомивши це, ви зробити перший крок до розуміння не тільки стресу, а й себе самого. Рішення за вами.

Відчувати чи не відчувати стрес – залежить від вас.

Оскільки стрес – це ваша індивідуальна реакція на зовнішні чинники, то ви можете її змінити, але запитайте в себе, чи налаштовані ви її змінити, оскільки багато людей говорить: «Так, мене щось не влаштовує в житті», а коли запитуєш: «А що б ти хотів змінити? Яким би ти хотів бачити своє життя?», відповідає: «Я не знаю…». І от у цьому «Я не знаю» і криється основна причина. Людина не бачить перед собою кінцевої мети і опиняється в замкненому колі – «Я не хочу відчувати стрес, але чомусь його постійно відчуваю». Але коли її запитати та сформулювати її мислення на те, якою вона хоче бути, яким вона хоче бачити своє життя, з’явиться зовсім інша позитивна ціль.

Так от, чи бажаєте ви змінити своє життя на краще, щоб не реагувати на зовнішні чинники так, як ви реагували раніше? Здається, відповідь повинна бути позитивною, людина хоче змінити своє життя, але невеликий відсоток людей насправді усвідомлює це. Люди не бажають змінюватись, оскільки потрібно докладати зусиль, а вони вже звикли до тих обставин, які є навколо. Деякі люди починають щось змінювати, але потім зупиняються, тому що розуміють, що необхідно витратити набагато більше сил та енергії, щоб пристосуватися. Є й такі, які усвідомлюють, що треба змінитись, але думають: «Та я потім, зараз дуже багато справ, щоб розпочати це».

Є така притча. Народилася людина, і коли досягла свідомого віку, вона звернулася до Бога й каже: «Боже, дай мені сили змінити весь світ!». Коли пройшло років двадцять, людина розуміє, що світ змінити не може, і знову звертається до Бога: «Боже, дай мені сили змінити свою сім’ю!» Проходить ще років двадцять і вона розуміє, що й свою сім’ю змінити не може. Тоді вона говорить до Бога: «Дай мені сили змінити себе!» І чує у відповідь: «Із цього треба було й починати».

Тобто, шлях до боротьби зі стресом починається з нашої індивідуальної реакції та бажання щось змінити у своєму житті.

Щоб звільнитися від стресу, треби знати чинники, які його викликають.

Якщо ви знаєте чинники, які викликають у вас стрес, то ви знаєте, з чим вам треба боротися, адже у кожного своя індивідуальна реакція на стрес.

Наведу приклад із практики. Звертається до мене клієнтка, яка поскаржилася на стрес на роботі, який був викликаний тим, що вона зробили якусь помилку. Жінка дуже хвилювалася, як це сприйме керівник та підлеглі. Коли ця ситуація вже минула, можна було б і заспокоїтися, а вона не могла, переживала, а потім почала хвилюватися з приводу нової помилки. Я її запитую: «Чому ви так реагуєте?» І коли ми почали копатися в дитинстві, виявилося, що ця людина занадто відповідальна. У дитинстві вона була відмінницею, старшою сестрою, і батьки завжди говорили: «Ти приклад, ти не маєш права зробити помилку». Учителі говорили її однокласникам, що на неї завжди можна покластися, що вона є зразком для наслідування, і ця реакція на відповідальність була у неї дуже чутлива. І от ця помилка на роботі призвела до страху, що її будуть оцінювати, і через свою супервідповідальність вона сприйняла цю ситуацію як стрес.

Тобто, вам треба знати, на що ви реагуєте і чому саме так. А знайти це можна іноді шляхом подорожі у своє минуле, у своє дитинство, а іноді може бути достатньо проаналізувати своє доросле життя.

Отже, вам треба визначити, чому та чи інша реакція є для вас стресовою.

Якщо ви навчитеся розбиратися у своїх переконаннях, думках, своїх реакціях, ви будете знати, до чого вам прагнути, як ви можете підвищити свою впевненість, а підвищуючи свою впевненість, ви будете з оптимізмом дивитися у майбутнє.

Потрібно захотіти змінити свою поведінку, якщо те, що ви робите, не приносить вам успіху.

Ви коли-небудь бачили людину, яка б’ється головою об цегляну стіну? Якщо ця людина в здоровому глузді, то біль, який в неї виникає при цьому, повинен змусити її припинити це заняття. Якщо перенести цю ситуацію в емоційну сферу, то більшість людей у буквальному сенсі в психологічному плані б’ються головою об стіну, використовуючи якийсь неконструктивний спосіб поведінки або реакції в тій чи іншій ситуації. І постійно натикаються на проблеми, негаразди, конфлікти, але не розуміють, чому так.

Ще один приклад із практики. Був у мене один клієнт, в якого не складалося особисте життя з жінками, і він каже: «Із однією жінкою познайомився, було начебто все нормально, але не склалося… Потім із другою те саме, з третьою…» А коли ми проаналізували весь його досвід, то виявилося, що він обирає один і той же тип жінок, які, по суті, йому не підходять. Якщо поділити всіх на розумних і красивих, він сам себе відніс до розумних, а жінок обирав красивих. І коли одна з таких жінок починала говорити, то вже не такою вона здавалася йому й красивою. І знову була невдача за невдачею у стосунках. А коли він виявив, що ж насправді він хоче від цих жінок - розуму чи привабливості, він вибрав інший спосіб поведінки, інших жінок, і все в нього тепер гаразд.

Тому припиніть «битися головою об стіну» і спробуйте змінитися. Якщо у вас це не виходить, ви маєте запитати себе, чому так відбувається?

Буває так, що людина каже: «Я начебто і те роблю, і те роблю – нічого не виходить». Часто можна почути такі скарги: «Що я тільки вже не використовував – нічого не допомагає!». Особливо це у сфері здоров’я можна почути: «Які я ліки тільки не приймала, до яких лікарів не ходила, нічого не допомагає!» Це означає, що сфера проблем людини лежить у психологічній площині і вона має якусь вигоду зі своєї стресової ситуації. Зараз це важко усвідомити, але це так.

У мене була клієнтка, яка два роки страждала на соціофобію, і всі ці два роки вона не виходила з квартири. Як тільки вона починала навіть планувати, що вийде в магазин чи в перукарню, у неї починалася тахікардія, вона думала, що втрачає свідомість і нікуди вже не йшла. Коли ми починали розбиратися з нею в ситуації, виявилося, ця соціофобія розвинулася, коли в жінки була загроза розлучення. І от коли вона, нібито, захворіла, в неї були приступи тахікардії, вона втрачала свідомість, до неї постійно викликали додому «швидку», про яке розлучення могла йти мова? Звісно, чоловік від неї не пішов, став турботливим, уважним до неї, їхні стосунки почали змінюватися, і стали такими, якими не були навіть на початку. Хіба захоче тепер вона позбавитися від своєї соціофобії в такій ситуації? Ні, не захоче, поки не усвідомить, що приховане, таємне дає їй ця проблема.

І таких ситуацій дуже багато. Коли ми скаржимося, люди як до нас ставляться? Уважно, вони нам співчувають, допомагають, щось радять, і ця реакція у нас формується ще з дитинства. Коли дитина хворіє, батьки починають ставитися до неї більш лагідно, дають щось смачненьке, дозволяють те, чого не дозволяли раніше і ця реакція закріплюється: «Ага, коли мені погано, до мене ставляться набагато краще, ніж коли мені непогано!» У декого може сформуватися роль жертви, і вони починають несвідомо отримувати якісь вигоди від своїх проблем, від свого стресового стану. Вони починають його використовувати: скаржаться – і отримують підтримку, хворіють – і отримують співчуття. Тому треба не тільки усвідомити, що саме вам необхідно змінити у своєму житті, а й захотіти цього, позбавитися від прихованих переваг вашого стресу.

Запитайте, чи справедливе це припущення щодо вас? Чи не приховуються за вашим стресом якісь вигоди? Якщо ви розпізнали в собі такі способи поведінки, то ви знайшли те, що вам негайно треба змінити, якщо ви дійсно хочете поліпшити своє життя. Якщо ж ви скажете, що це вас не стосується, запитайте себе ще раз - коли останній раз ви комусь на щось скаржилися і для чого ви це робили? Можливо, ви хотіли знайти взаєморозуміння, співчуття, а, можливо, ви хотіли на когось таким чином вплинути?

Інколи навіть бувають такі ситуації, коли в людини все гаразд, але вона починає саботувати ситуацію. Людина відчуває провину і їй стає некомфортно від того, що в неї все гаразд.

У мене є така клієнтка, яка почала зі мною спілкуватись із заяви: «У мене все гаразд! Мене задовольняє моє життя, робота, мої діти, тільки в мене не складаються стосунки з чоловіками». Ми з нею працюємо, вона знайомиться з чоловіком, у них розвиваються певні стосунки, і тут вона знову з’являється у мене в кабінеті й говорить: «Я починаю відчувати якусь провину від того, що я така щаслива. Я постійно очікую якогось нещастя, і навіть починаю помічати, що провокую якісь конфлікти зі своїм партнером, щоб не бути такою «занадто» щасливою. Адже це негарно бути такою щасливою, це обов’язково повинно припинитися».

Приведу інший приклад. Одного разу я гуляла зі своєю маленькою донькою на дитячому майданчику, і сусідка постійно скаржилася, що в її сина неслухняна поведінка. Я поспостерігала за ситуацією. Сусідка займається своїми справами, говорить по телефону, з іншою сусідкою, а хлопчик грається сам. І тут він починає ображати когось із дітей, мама чує крик і розуміє, що це її дитина. Вона все кидає, підбігає: «Синочку, так не можна, давай по-іншому…» Вона його заспокоює, потім знову відволікається і починає займатися своїми справами, а через п’ять хвилин хлопчик знову когось смикає, щось у когось забирає, діти плачуть, вона знову підбігає і лагідним голосом починає з ним говорити. Тобто, мама створила ситуацію, що дитина вимушена випрошувати її увагу своєю поганою поведінкою. Потім ця сусідка до мене приходить на консультацію й говорить: «Уявляєте, мій син почав шкандибати. Я подумала, що в нього справді якась проблема з ногою, повела до лікарів, вони нічого не виявили». Але їм пощастило потрапити до одного гарного лікаря-травматолога. Він завів маму із сином до кабінету, відволік розмовою, а потім каже: «У мене такі гарні рибки в акваріумі, ану, давай бігом подивимось!» Хлопчик схвачується і йде, і ніякого шкандибання в нього немає.

У цій ситуації шкандибання хлопчика свідчило про те, що дитина просто потребувала уваги своєї мами. Але така поведінка може закріпитися, і в дорослому житті призводити до того, що людина сама буде шукати стреси та неприємності у своєму житті.

Наостанок хочу порадити.

Усвідомте, що ви відповідаєте за своє життя, і ви маєте вплинути на нього так, щоб не відчувати стресів.

Не миріться з положенням жертви. Переконайте себе, що ви здатні впоратися зі стресом.

Позбавтеся страху перед майбутнім. Уявіть найстрашніше, що може статися в ситуації, якої ви боїтеся, і уявіть, що ви будете робити, коли це станеться. Тоді ви будете впевнені, що ця ситуація не така й страшна, як ви її малювали, і ви будете почуватися набагато впевненіше, спрогнозувавши свою поведінку.

Часто чули ми таку асоціацію. Коли ви бачите напівпорожній стакан, уявляєте його напівповним. А я ще раджу уявити його пустим, тоді ви будете радіти навіть половині води у стакані.»

Записала Юлія Пастух

0    265     28.12.2017


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!