Чого очікувати олександрійцям від медичної реформи?

Початок медичної реформи, щодо якої в останні місяці точилися запеклі суперечки, поки що відкладається на невизначений термін. Один із базових законопроектів, необхідних для її старту, не був підтриманий парламентом. Тим не менше, заплановані зміни вже невідворотні. Невизначеними залишаються лише строки їх упровадження та деякі технічні моменти. Основні ж ідеї реформи – поступовий перехід до ринкової моделі відносин між пацієнтом та лікарями й автономізація медичних закладів – залишаються. Щодо того, чого очікувати пересічним олександрійцям від реалізації міністерських нововведень, ми поговорили із головним лікарем Олександрійської Центральної районної лікарні Валентиною Гарагулею.

– Валентино Корніївно, чи дійсно так вже необхідна ця медична реформа?

– Перш за все, я хочу розвіяти ті міфи, які склалися навколо медичної реформи. Розмови про те, що після її запровадження погіршиться якість медичних послуг, а лікарям стане складніше надавати необхідну допомогу, не мають під собою підстав. Реформа медичної галузі була необхідна ще 20 років тому. Наша держава перейшла до ринкових відносин майже в усіх сферах економіки. Лише охорона здоров’я залишилася на узбіччі цього процесу. Ні для кого не буде секретом, що медицина в нас давно вже не безкоштовна. Зараз людям доводиться платити й за саме лікування, й за те, щоб дістатися до лікарні. Крім цього, медичні заклади вимушені просити так звані «благодійні» внески, які йдуть на утримання будівель і на господарські потреби. Настав час навести лад в цьому і ввести медицину в правове поле.

– На Вашу думку, чи готова Олександрійська районна лікарня до медичної реформи?

– Наша первинна ланка, тобто ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти) й амбулаторії у селах нашого району, були готові до подібної реформи ще 5-7 років тому. Ще тоді, разом із районною державною адміністрацією та районною радою, за підтримки сільських і селищних рад, ми провели необхідні ремонти та закупили обладнання. У населених пунктах, де більше 1 тис. жителів, ми реорганізували ФАПи в амбулаторії. Що це дало? Це дало наближення лікаря до пацієнта. У селі, де була лише одна медсестра, з’явився лікар-терапевт або сімейний лікар. Там, де більше 3 тис. населення, з’явився лікар-стоматолог. Тепер сільським мешканцям не треба їхати до міста в районну лікарню. Лікар також замовляє виїзну поліклініку, і двічі на тиждень фахівці Центральної районної лікарні виїздять на первинну ланку, тобто приїжджають в амбулаторію та на ФАП і оглядають людей на місці.

На первинній ланці працює і проект по реімбурсації (відшкодуванню вартості) медикаментів. Разом із лікарями виїздить аптечний працівник, який на місці відпускає ліки за безкоштовними рецептами під розписку пацієнта чи його родичів.

У нашій області також було створено прообраз страхової медицини у формі районних лікарняних кас. На жаль, вони поступово закрилися, і на сьогоднішній день їх залишилося лише декілька. Зокрема, наша районна лікарняна каса працює дуже добре. Вона об’єднує 7 тис. чоловік дорослого сільського населення. Кожного місяця вони сплачують невеличку суму: 30-50 грн. Якщо вони захворіють, районна лікарняна каса оплачує їхнє обстеження, поїздки в інші лікувальні установи, закуповує ліки. Також каса бере на себе високовартісні операції.

Так що, ми повністю готові, щоб працювати за новими законами, передбаченими даною реформою. Я навела ці приклади, щоб люди зрозуміли: щоб навести порядок в охороні здоров’я, потрібна чітка законодавча база. На сьогодні її немає. Ті закони, якими жила медицина ще з радянських часів, ті накази та правила вже не відповідають сучасним потребам.

– Що собою являтимуть госпітальні округи, які планується створити?

– Мова про госпітальні округи йде таким чином, що обов’язково в усіх центральних районних лікарнях, в усіх райцентрах збережуться ті лікарні, які сьогодні є. Вони збережуть свій статус і всі свої служби. А госпітальний округ – це міні-обласна лікарня. Зараз така лікарня є тільки в місті Кропивницькому, а буде три таких обласних лікарні, якщо створити три госпітальні округи на території області. Треба відзначити, що вони не будуть створені з нуля. Госпітальні округи будуть розташовані в існуючих лікарнях. Поясню на прикладі Олександрії: певні відділення госпітального округу будуть у міській лікарні. Наприклад, очне відділення вже років 15 має характер міжрайонного. Операції там проводяться точно такі, як і в обласному центрі. Також є досить потужні травматологічне, урологічне, травматологічне відділення. Вони вже давно виконують функцію міжрайонних, але не відпрацьовані формальні моменти: механізм оплати, навантаження цих фахівців, які надають допомогу мешканцям не лише міста, а й Олександрійського, Петрівського, Онуфрієвського, Світловодського районів. Госпітальний округ міг би це узаконити. Важливо також те, що фінансування таких лікарень буде йти з обласного бюджету і бюджетів районів, які будуть включені в госпітальний округ.

– Важливий елемент реформи – запровадження посади сімейного лікаря. Як це буде реалізовано, і як можна буде до нього записатися?

– Перш за все, треба відзначити деякі відмінності в роботі сімейного лікаря в місті та селі. У місті пацієнт може обрати собі сімейного лікаря. Наприклад, в Міській лікарні № 1 працює близько 30 сімейних лікарів. Пацієнт з будь-якого району може прийти, написати заяву і попроситися до того лікаря, якому він довіряє, у якого гарні показники в роботі і таке інше. Інша ситуація в сільській місцевості. Там можливості вибору значно обмежені. І сімейний лікар не зможе об’їздити велику кількість сіл, щоб відвідати всіх, хто захоче до нього записатися. Тому, в селах буде більша прив’язаність до конкретного лікаря.

Взаємодія пацієнта та сімейного лікаря буде базуватися на договірній основі. Пацієнт сам повинен буде прийти та написати заяву. Він вибере сімейного лікаря і буде лікуватися в нього. До речі, це треба буде зробити до кінця цього року!

В угоді з лікарем будуть оговорені конкретні моменти. Наприклад, пацієнт бере на себе зобов’язання самостійно приїздити до лікаря раз у квартал чи раз на два роки. А лікар повинен хоча б раз на два місяці оглядати всіх членів сім’ї і раз на рік робити їм профілактичний поглиблений медичний огляд. Я думаю, що такі особливості будуть закріплені в угоді додатковими пунктами. Буде не просто типова угода, а договір укладатиметься в індивідуальному порядку.

Приємно те, що заробітна плата сімейного лікаря залежатиме від кількості пацієнтів, які з ним заключать угоду. Адже зараз неважливо, скільки пацієнтів має лікар: 1200 чи 4000. Заробітну плату всі отримують однакову – 3200 грн. і надбавку за дільничність. Після реформи навантаження буде залежати не тільки від того, що лікар сам захоче, а саме від кількості пацієнтів, які захочуть у нього лікуватися. Це дуже серйозний стимул, щоб лікар навчався, працював над собою і турбувався про пацієнтів.

– Що буде з сільськими ФАПами та амбулаторіями? Чи будуть їх об’єднувати між собою?

– Навпаки, ФАПи й амбулаторії раніше були в складі Центральної районної лікарні. А тепер усі сільські лікарські установи об’єднані в Центр первинної медико-санітарної допомоги зі своїм головним лікарем, який займається тільки ними. У нас в районі 22 ФАПи, 14 лікарських амбулаторій і 6 медичних пунктів. Вони усі не просто збережені. Ми постаралися їх відремонтувати, забезпечити необхідним оснащенням. Наприклад, у двох амбулаторіях, які обслуговують більше 3 тис. населення, крім обов’язкового електрокардіографа, є також УЗД-апарати. Сімейні лікарі пройшли курси по УЗД-діагностиці і можуть їх використовувати. Також в такі села виїжджають стоматологи від Цент- ральної районної лікарні. Ми створили перев’язувальні і маніпуляційні кабінети, поставили ліжка для денного стаціонару, де пацієнти можуть приймати необхідні процедури, не приїжджаючи до міста. Тобто, ми наблизили медичну допомогу до людей. Сільські лікарні, в більшості, ми перевели на лікування вдома або денний стаціонар. У великих селах ми залишили філіали від Центральної районної лікарні, де є цілодобові ліжка. Це Нова Прага, де більше 7 тис. населення, і Червона Кам’янка, де більше 3 тис. людей. У Приютівській лікарні ми орендуємо приміщення, де тримаємо 10 цілодобових ліжок, які перебувають на нашому балансі.

– Реформа передбачає поділ медичних послуг на три групи: безкоштовні, співоплатні з державою та повністю платні. Як пацієнту розібратися, до якої категорії належить конкретна послуга?

– Держава чітко вказала, що всі невідкладні стани, які загрожують здоров’ю і життю людини, вона бере на себе, тобто вони будуть безкоштовні для людини. Що сюди відноситься? Це усі стани, по яким викликають екстрену медичну допомогу. Це гострі стани та будь-які патологічні стани у діток до 3 років. Ми молодим мамам пояснюємо, що усі зміни в стані здоров’я дитини – це невідкладний стан, тому викликати швидку треба обов’язково.

Друге, це усі поранення, отруєння, серцеві напади. Будь-який біль у грудях, особливо, якщо він виник вперше. Обов’язково викликати швидку при болю у животі – це може бути гостра патологія.

Є перелік обов’язкових станів, коли варто викликати екстрену медичну допомогу. Кожний сімейний лікар розкаже своїм пацієнтам про такі випадки. Усі ці стани лікуються безкоштовно для пацієнта за рахунок держави.

Друга група послуг – це те, за що пацієнтам доведеться дещо сплачувати, а іншу частину витрат візьме на себе держава. Наведу приклад по акушерству. Обстеження на рівні Центральної районної лікарні будуть безкоштовні, так само, як і пологи і всі необхідні операції. Але є певний перелік досліджень, які не виконуються на вторинному рівні, тобто в нашій лікарні. Тоді біоматеріал доводиться направляти у лабораторії третього рівня або науково-дослідні інститути. За ці обстеження пацієнту доведеться частково платити самому.

Крім того, є таке поняття як «хронічні хвороби в стадії загострення». Такий стан розцінюється як гострий, тобто також можна викликати швидку медичну допомогу. Але, якщо такий стан не загрожує життю і здоров’ю пацієнта, то лікар назначить тільки ті препарати, які є базовими, безкоштовними. А ті препарати, які просто покращують самопочуття пацієнта та вітаміни – вони не є обов’язковими для невідкладного лікування. Хоча їх також можна давати пацієнту. Такі препарати пацієнт має оплатити частково за свої кошти.

Те основне нововведення, яке хочуть запровадити – це послуги, за які пацієнт буде платити самостійно. Це все, що відноситься до косметологічної медицини. Наприклад, стоматологічні послуги. Хоча я не зовсім поділяю думку, що стоматологія – це чиста косметологія. Все-таки стан зубів дуже важливий для органів травлення і організму в цілому. Людина має проходити профогляди, тому стоматологія, на мою думку, повинна була б частково залишитися і державною. Але зараз розмови йдуть про те, що безкоштовною залишиться лише стоматологія при гострих станах, коли вже є запальний процес, біль. У такому випадку у нашому районі залишиться лише один державний стоматолог, а всі інші працюватимуть або на госпрозрахунку, або надаватимуть тільки платні послуги.

Друге – це дерматологія, тобто захворювання шкіри, які також буде віднесено до платних послуг. Це теж дещо бентежить. Не завжди можна одразу сказати, чи це чисто косметологічне захворювання, чи симптом чогось більш серйозного, і пацієнту треба надавати невідкладну допомогу.

– Чи можете Ви вже зараз дати певну оцінку запланованої реформи? Що вона принесе людям: більше користі чи шкоди?

– Я хочу не просто заспокоїти і дати надію нашим пацієнтам, а хочу з упевненістю сказати, що від реформи буде користь і пацієнтам, і медичним працівникам, і суспільству в цілому. Я знаю дуже багатьох гарних фахівців своєї справи у нас в області і по Україні, які виїхали за кордон. Вони там досягли успіху, очолюють провідні медичні заклади. Люди, які стали спеціалістами в нашій державі, тут здобули освіту, зараз приносять користь не нашим землякам. Тому реформа нам вкрай необхідна не тільки, щоб підняти заробітну плату лікарям від 10 тис. до 21 тис., хоча це теж важливо. У першу чергу реформа потрібна, щоб дати можливість пацієнтам реалізувати своє право на лікування, а ми, медичні фахівці, могли достойно надати їм необхідні медичні послуги.

Павло Чайко