Передраковий стан товстого кишечника

Поліпи і поліпоз ободової і прямої кишок – відносяться до істинних передракових захворювань цього відділу кишечника. Чоловіки хворіють у 2-3 рази частіше за жінок. Своєчасне виявлення і лікування всіх доброякісних пухлин товстої і прямої кишок має важливе значення для профілактики злоякісних новоутворень цієї локалізації. 

  Найчастіше поліпи локалізуються в прямій і сигмовидній кишці. У 70% хворих поліпи виявляються в прямій кишці. Зазвичай зустрічаються у віці 40-60 років, частіше у чоловіків. Розмір поліпів коливається від розмірів просяного зерна до кулака дорослої людини. Зустрічаються одиночні і множинні поліпи.

Поліпи прямої кишки є одним з поширених передракових станів (зі збільшенням числа і розмірів поліпів підвищується можливість переродження в рак).

Поліпи мають ніжку, звисають в просвіт кишки, рідше розташовані на широкій основі. Чим дрібніший поліп, тим зазвичай його тканина ближче за будовою до нормальної слизової оболонки кишки. Із збільшенням розміру поліпів вони набувають структуру аденоми, а далі (при діаметрі 1 см і більше) наростає частота переродження з явищами росту аж до «місцевого раку». Великі поліпи (розміром більше 2-3 см) перероджуються в рак в 50% і більше. Великі поліпи і ворсинчасті пухлини схильні до виразки і можуть бути джерелом кровотечі.

Одиночні поліпи ободової і прямої кишок зазвичай протікають безсимптомно. Основним симптомом поліпів є кишкова кровотеча, яка виникає внаслідок механічної травми. При сильній кровотечі кров має вигляд згустків. При поліпах верхніх відділів товстої кишки кров змішується з калом і набуває темного забарвлення. Крім крові та кров’яних виділень у деяких хворих спостерігаються слизові виділення. Відносно рідко спостерігається пронос, слиз в калі. Більше пацієнтів турбує хронічний кишковий дискомфорт, нестійкий стілець, запор. Багато хворих відзначають тупу, тягнучу біль в прямій кишкі, що віддає в крижі, поперек. Низько розташовані поліпи, особливо на ніжці, можуть випадати через задній проход при дефекації або напруженні і ущемлюватись в задньопрохідном каналі, викликаючи сильний біль. Великі поліпи можуть викликати кишкову непрохідність.

Діагноз грунтується на даних анамнезу, пальцевого дослідження прямої кишки, ендоскопії (ректо-романо- і колоноскопія). Велике значення має рентген-дослідження. При цьому використовують іригоскопію, сігмографію. При рентген-дослідженні виявляють округлий або овальний, центрально розташований «дефект наповнення» з чіткими контурами. Для діагностики пухлин товстої кишки в даний час широко застосовують колоноскопію, яка, крім виявлення поліпів, дає можливість провести їх біопсію.

Основним видом лікування поліпів ободової і прямої кишок є оперативне втручання: трансанальне видалення, електрокоагуляція поліпів через ректоскоп і резекція кишки.

Рак товстої кишки – це захворювання, при якому злоякісна пухлина утворюється у тканинах товстої кишки. До факторів ризику цього онкологічного захворювання відносять: вік 50 і більше років; наявність випадків захворювання на рак товстої чи прямої кишки у близьких родичів; перенесені пацієнтом раніше онкологічні захворювання ободової кишки, прямої кишки, яєчників, матки або молочної залози; наявність поліпів товстої кишки (доброякісні утворення слизової оболонки, що мають форму випинання); наявність у пацієнта виразкового коліту (наявність виразок слизової оболонки товстої кишки) або хвороби Крона.

Слід негайно звернутися до лікаря у разі виникнення будь-якої з перелічених ознак: розлад нормальної роботи кишківника; поява крові (яскраво-червоної чи темної) у випорожненнях;

діарея (пронос), закрепи або відчуття неповного спорожнення кишківника; зміна форми калу; тривалий свербіж біля анального каналу; часті здуття живота, відчуття переповнення чи спазмів у кишківнику; безпідставна втрата ваги; швидка втомлюваність; нудота чи блювання.

Щоб виявити і діагностувати рак товстої кишки, проводять дослідження крові, а також обстеження прямої кишки та її тканин.

Рак в організмі людини поширюється: безпосередньо в сусідні органи, через лімфатичну систему і через кров (процес метастазування), тому додатково виконуються рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ультразвукове дослідження печінки, органів черевної порожнини, а також, при потребі, комп’ютерна томографія всього організму пацієнта.

Існують різноманітні види лікування для хворих із колоректальним раком. Після проведеного лікування пацієнти повинні проходити регулярні контрольні огляди.

Казакова А.А., лікар-хірург МЛ№1