Мрія про енергонезалежність України та “рідкий” бронежилет – юні олександрійські науковці здобувають визнання на національному та міжнародному рівнях

Олександрійську філію Кіровоградської Малої академії наук учнівської молоді, до складу якої увійшли Олександрія, Світловодськ, а також Олександрійський, Світловодський, Онуфріївський і Петрівський райони, було засновано у вересні 2016 року. Її метою став пошук талановитої молоді, допомога в професійній орієнтації та залучення школярів до наукової роботи. Зараз філія нараховує 25 секцій, об’єднаних у шість наукових відділень.

Цього року олександрійські вихованці Малої академії наук успішно представляли свої проекти як на українському рівні (конкурс наукових проектів “Intel-Техно Україна 2017-2018”), так і за кордоном (наукова виставка у Бразилії, де були учасники із кількох десятків країн).

Журналісти “Олександрійських новин” поспілкувалися з наставником юних винахідників Олександром Мірошниченком – науковим керівником секцій теоретичної фізики; безпеки інформаційних та телекомунікаційних систем МАНУМ, вчителем фізики та математики Кіровоградського обласного навчально-виховного комплексу (гімназія-інтернат-школа мистецтв міста Олександрія) – та самим вихованцями олександрійської наукової філії, обговоривши нинішні досягнення та майбутні плани талановитих учнів.

Сходинки до всеукраїнського визнання

Розпочалася історія наукового осередку приблизно 5-6 років тому. Саме тоді олександрійські винахідники налагодили співпрацю з Малою академією наук у технічному напрямку та фізиці. Свої перші кроки до серйозної науки діти здійснювали на міських конкурсах. Дуже швидко вдалося дійти вже до обласного та всеукраїнського рівня, де майже одразу Аня Поляєва, Руслана Делієва та Артем Самсонов зайняли і призові місця.

Згодом учні почали брати участь і в інших конкурсах: Intel-Техно, Intel Еко, “Майбутнє України”. Роботи олександрійських винахідників отримали визнання і там. “Кожного року маємо одне чи два призові місця”, – ділиться успіхами своїх підопічних Олександр Мірошниченко. Цей рік також був доволі успішним. Юні винахідники здобули п’ять призових місць на Intel-Техно та одне призове місце на конкурсі “Майбутнє України”. Тим часом школярі готуються до участі в наступному конкурсі проектів – Intel Еко, що відбудеться в січні, та до захисту своїх наукових робіт.

Наукова школа життя

Олександр Мірошниченко впевнено говорить про те, що кожний винахід – індивідуальний та актуальний. Кожний займає певну нішу.  Їх складно порівнювати між собою, тим паче, що учні поступово розвивають свої проекти, покращують їх. Наприклад, Руслана Делієва отримала призове місце в 11 класі. А Аня Пуляєва почала розробляти свій винахід ще в 9 класі, а в 11-му здобула одразу два призові місця: у напрямку “Енергетика та екологозбереження” – 1 місце на всеукраїнському рівні, а в напрямку “Теоретична фізика” – 3 місце. Зараз Аня навчається у КПІ імені Сікорського у Києві, а участь в МАН забезпечила їй додаткові бали при вступі, розповідає викладач.

– До речі, ми часто спілкуємося з нашими випускниками, – ділиться Олександр Мірошниченко. – Наприклад, наші випускники приходять на конкурси до нинішніх наших учнів, щоб поцікавитися їхніми винаходами та розповісти про свої успіхи, поділитися власним досвідом.

Як зазначає викладач, досвід, який школярі отримують в МАН, неабияк допомагає їм в подальшому. Вони вже вміють створювати і реалізовувати власні проекти, оформлювати свої роботи, тож схожі завдання у ВНЗ, як, наприклад, курсові роботи – даються їм значно простіше.

Без долі оптимізму в науці не обійтися

Олександрійський викладач переконаний, що проекти всіх його учнів мають своє власне місце і певний потенціал. Деякими з них вже цікавляться, і вони мають перспективи бути втіленими в життя. Однак для цього потрібні фінансові ресурси – і на більш складне та досконале дослідження, і на поїздки до спеціалізованих лабораторій, де можна було б перевірити розрахунки та теоретичні викладки.

– Наприклад, тема Артема Самсонова з бронежилетом, – згадує наставник. – Тут треба досліджувати цю рідину [неньютонівську рідину] на розтяг, на розрив. Треба провести реальні випробування зі зброєю. Звичайно, ми не можемо цього зробити власними силами і потребуємо допомоги сторонніх структур.

Те ж саме можна сказати і щодо проекту генератора на основі Циклу Ренкіна від Назара Щоки. Потрібно знайти реальний будинок для проведення дослідів. Треба провести до підвалу труби, пофарбувати їх спеціальною фарбою, встановити необхідне обладнання. Нарешті, потрібен фреон. Це все вимагає суттєвих, за нашими мірками, витрат.

Тому спочатку необхідно створити модель винаходу, прорахувати її та визначити потенційну рентабельність, і лише після цього можна говорити про її реалізацію на практиці. Мало хто готовий вкладати кошти в те, що не дасть потім прибутку. Однак, наставник юних олександрійських науковців не втрачає оптимізму: “Тим не менш, я вірю, що колись ми побачимо наші винаходи в реальному житті”.

А підстави для таких сподівань – цілком реальні. Юні винахідники вже отримували запрошення від українських лабораторій, щоб попрацювати з ними. Так, Артемові Артеменку надійшло запрошення від КПІ щодо його проекту глиняного 3D-принтера.

– Ми домовилися стосовно перевірки його ідеї запікання глини за допомогою когерентних хвиль. На жаль, саме в той час він захворів, і довелося відкласти поїздку. Маю надію, що ще вдасться реалізувати його проект найближчим часом, – ділиться Олександр Мірошниченко.

Та не лише оптимізм потрібний юним науковцям. Необхідно володіти й певною долею творчої активності та готовністю виходити зі своїми ідеями до широкого загалу. Будь-який подальший розвиток проектів у напрямку їх втілення в життя, виходу за межі теоретичних моделей потребує постійної активності, постійного пошуку партнерів. Треба регулярно демонструвати свої винаходи.

Це також допомагає і в плані захисту ідей юних винахідників, пояснює викладач. Мала академія наук має певні механізми захисту інформації. Наприклад, якщо людина презентувала свій проект публічно, то він вже їй належить, і певним вином авторство проекту захищене. Хоча, як зазначає Олександр Мірошниченко, вони працюють і в напрямку патентування винаходів, захисту інтелектуальної власності своїх вихованців. 

Амбітні плани юного олександрійського винахідника

Із ентузіазмом розповідає про свій проект Назар Щока. Із власним винаходом на основі Циклу Ренкіна він зайняв четверте місце на конкурсі Intel-Техно. “Було дуже цікаво. Мені надали певні рекомендації для розвитку своєї роботи. Після цього я зробив певні розрахунки, ми дещо додали до генератора, і вже на конкурсі “Майбутнє України” я зайняв друге місце”, – розповідає Назар.

Винахід олександрійського школяра дозволяє створити дешевий генератор, що продукуватиме електроенергію. Розмістити такий генератор можна майже в будь-якому будинку, в селі чи місті. “Він може бути доповненням до ТЕС, АЕС і привести до повної енергонезалежності України”, – ділиться амбіційними планами Назар.

Генератор для дому має порівняно невеликі розміри, однак може давати від 5 до 25 кВт/год електроенергії. Цього з лихвою вистачає на будинок, а надлишок можна навіть продати державі. За принципом роботи генератор схожий на звичайні ТЕС, але замість води в проекті олександрійця використовується фреон R-142B.

– Фреон можна нагріти до кипіння навіть за рахунок опалювальної системи будинку і сонячного колектора, – пояснює переваги свого проекту Назар Щока. – Цикл починає працювати при різниці температур у 50?. Фреон нагрівається і розкручує турбіну Тесла. З боку турбіни розташований електрогенератор. Далі фреоном нагрівається вода в будинку, а після цього він охолоджується в теплообміннику та йде на повторне використання. На відміну від води, фреон не лише швидше нагрівається, але й не руйнує метал. Для нагріву достатньо звичайного котла опалення. Додатково колектор на даху збирає світло і направляє його через спеціальну трубку всередину для нагріву. Розрахунки показали, що генератор потужністю 7 кВт/год обійдеться в 20-25 тисяч гривень, – розповідає юний винахідник.

Згадує Назар і про політико-економічні аспекти свого проекту: “Тема зараз дуже актуальна, оскільки Україна потребує електроенергію. До речі, на конкурсі “Майбутнє України” мені вже пропонували запатентувати свою роботу. Думаю: це вже потрібно зробити. У мене вже готові необхідні розрахунки, щоб запатентувати власний проект”.

Не менш цікавими є й інші проекти юних олександрійських науковців, наприклад “рідкий бронежилет” Артема Самсонова, про які “Олександрійські новини” розповідатимуть вже найближчим часом.

Головне фото: Олександр Мірошниченко / Facebook