Сергій Фоменко: українська музика – якісніша і цікавіша… Іноземці платять гроші за нашу, україномовну музику, тобто ми, як країна, суперперспективні!

Сергій Фоменко створив легкий, драйвовий стиль музики «Мандрів». Цей цікавий автор пісень і музики, громадський діяч і громадянин, що не цурається політичного життя, має своє бачення минулого, сьогодення і майбутнього України. Він не політик, але вважає, що всі, хто долучається до створення держави, мають висловити свою думку, не втікати від проблем, які є у суспільстві, а навпаки, намагатися змінювати життя.

Ми не могли не запросити Сергія Фоменка на інтерв’ю, хоча б тому, що його мала Батьківщина – Олександрійський район. Він ніколи не забуває про свій чорноземний степовий край. І він виявився до того ж простою і дуже щирою у спілкуванні людиною, яку відверто не затягнув світ еліти, не спотворив світ, у якому багато світла, слави і галасу фанатів.

Спілкуємось із незмінним фронтменом «Мандрів» у кафе «У Піщевича», де у чудовій атмосфері ланудж-зони маєш можливість сконцентруватись саме на спілкуванні. Починаємо з теми, яку наш співрозмовник оцінив як цікаву.

– Моє перше таке, можливо, особисте питання. Ми спілкувалися з різними відомими людьми, які приїздять до Олександрії. Ви теж людина відома, і ви завжди підкреслюєте, що у вас є своя Батьківщина – невеличке село в Олександрійському районі. Але чимало «зірок», коли їх питають, звідки вони, кажуть – «З Києва», хоча насправді ця людина з якогось невеличкого хутірця чи села. Чому люди відмовляються від своєї малої Батьківщини? Чи це мегаполіс так міняє людей?

– Дуже цікаве запитання. Я справді дуже люблю і пишаюся своєю малою Батьківщиною — це село Косівка Олександрійського району Кіровоградської області. Чому? Тому що, по-перше, звідси коріння мого роду. Тут, у Косівці, поховані мої прадід і прабабуся, і я регулярно їжджу туди.

Із Косівки для мене починалася Україна. Змалечку я ріс тут, бував влітку, коли вся ця чудова, прекрасна Україна, українська природа, усі ці зорі, уся ця поетика навколо тебе. Звідси все починалось і все залишається тут.

Косівка — це місце сили для мене. Сам я народився в місті Васильків під Києвом і все життя ми живемо в Києві, але моя мама народилася тут, у Косівці.

Справді, не розумію, чому люди не розповідають, звідки вони родом. Навпаки, це дуже круто — мати свою малу Батьківщину. Це є вся Україна, це наша земля. І я більше того скажу — з концертами по своїй прямій діяльності я проїхав півсвіту, напевне, не менше, і я справді бачив дуже прекрасні країни, але красивішої, ніж рідна земля, я не зустрічав.

– Останнім часом з’явилося дуже багато нової української музики. Вона дуже різна, і виконавці співають українською. Ми розуміємо, що діють квоти, законодавчі обмеження. На ваш погляд — це важливо, коли автор пісні, коли сам музикант звертається українською мовою до своїх слухачів?

– Я був у робочій групі по лобіюванню цього закону, представляв «цех» музикантів. Ми три місяці працювали в режимі «щодня» з власниками медіахолдингів, з програмними директорами, і у нас були серйозні словесні баталії з цього приводу. Основні були такі імпульси від них, що в нас немає класної української музики в такому стилі, і в такому, є ніші радіостанцій, де немає практично українського нічого, наприклад, радіо «Шансон». А я кажу: «Слухайте, я сам пишу шансон українською мовою, причому кльовий!». Врешті-решт, слава Богу, і дякуючи мудрості всіх учасників цього процесу, все ж таки ми ввели цей закон в дію. І одразу ж з’явилася така величезна кількість супер якісної україномовної музики, в тому числі, у виконанні молодих артистів… 

– Це за декілька років?

– Практично, так — за ці останні півтора-два роки. Індустрія сама одразу піднялася. Що мене особисто радує — з’явилася купа молодих людей, які реально роблять супермодну і круту музику, і що найцікавіше, що тепер усі українські радіостанції перевиконують план по цих квотах. Україномовної музики звучить більше, тому що врешті-решт люди зрозуміли, що це — круто. І рейтинги піднімаються все вище у самих цих радіостанцій — от що цікаво. Тобто люди самі себе дурили, мали ретроградне мислення, думали, що це — неможливо.

Який ще плюс від цього з’явився? Я от спілкуюсь з простими людьми там, де я часто буваю, а також, наприклад, на шиномонтажі, або десь в магазині…

– У приватному спілкуванні…

– Так, у приватному спілкуванні. Мене впізнають, і час від часу ми говоримо про українську музику. Я питаю: «Вам подобається, що з’явилася українська музика в ефірі?» І люди кажуть: «Так, це дуже круто! Взагалі ми і не знали, що є стільки багато цікавої української музики». І люди (деякі з них навіть російськомовні) говорять, що тепер слухають українську музику, а російська стала їм зовсім нецікава. 

Можу пояснити чому. І квоти, звісно, працюють, і більше української музики стало, але головне, що наша, українська музика — якісніша. Ми реально зробили прорив. Я вже не кажу про ту немалу кількість українських музикантів, які грають україномовну музику, які мають шалену популярність за кордоном, наприклад гурт «ДахаБраха», які є найзнаменитішим гуртом, що подорожує і робить щорічні тури по Сполучених Штатах Америки, по Мексиці, по Канаді, по Європі. У них завжди переповнені зали – це іноземці платять гроші за нашу українську, україномовну музику. Тобто ми, як країна, реально суперперспективні. Ми можемо стати регіональним лідером Східної Європи, бо ми — найбільша країна цієї території і талановита.

– Наскільки я знаю, щось нове та цікаве готується для всіх, хто любить «Мандри»?

– У нас вже знято два нових кліпи. Незабаром ми плануємо прем’єру нового кліпу, синглу нового альбому. Пісня називається «До весни» – весняно-якісна пісня, радісна, танцювальна пісня про любов (кліп вже презентовано – «ГК»). Нічого складного там немає, це просто дуже гарний кліп. Також, можливо, наприкінці весни буде прем’єра пісні відомого суперхіта 60-х років минулого століття, першого українського твісту композитора Мирослава Скорика «Не топчіть конвалії». Ми зробили свою версію цієї пісні і зняли кліп у рамках фільму про поета Василя Стуса. Ми там граємо самих себе — музикантів на вечірці в 60-х роках. Це дуже стильний чудовий кліп. Згодом також буде ще одна дуже крута пісня, але поки що не скажу, як вона називається. 

– А концерти?

– Концерти ми теж робимо. На 20-ліття гурту «Мандри» ми зробили такий підсумковий альбом, який називається «Час летить». Зібрали там пісні, які були написані з 2013 по 2017 рік, але не увійшли в жоден альбом. Це складний такий лірико-драматичний жанр. Ми зробили три великі шоу в Києві і два у Львові в театрі Марії Заньковецької, але це дуже дорога штука була – 12 людей на сцені, струнний квартет, духова секція, купа запрошених музикантів…

– Це складно…

– Так, це дорого і складно, але ми це зробили. Ми не є якимись супербагатими, ми — середній клас. Я роблю це все сам, зі своїми партнерами і колегами. Ніякої великої підтримки в нас немає. Як і тоді, з самого початку музичної кар’єри, коли я починав це все робити, тобто я роблю себе сам. Мрію зараз поїхати у великий всеукраїнський тур і у світовий. Нині над цим працюю, тому що потрібні певні опції, і ми крок за кроком зараз збираємо все докупи.

Уже маємо деякі позитивні зміни, але це вже буде після прем’єри нового альбому. І от перша ластівка — це пісня «До весни», потім «Не топчіть конвалії», а також буде ще багато сюрпризів.

– А Олександрію не забудете…

– Обов’язково приїдемо і в Олександрію. До речі, ми виступали в моєму рідному селі, в Косівці — це був День села. Завдяки місцевим аграріям, які підтримали. Це було фантастично! А ще я хочу зняти кліп у Косівці зі своїми земляками. У мене є кілька пісень, є концепція, просто цей рік був дуже важкий, багато проектів і просто не вистачило часу. Коли ми все це закінчимо, будемо мати хоча б влітку трошки часу, я все-таки сподіваюся зняти те, що хотів, і показати цю роботу всім і своїм землякам також.

Віктор Голобородько