Чи був Мазепа зрадником?

200 років на безмежній території царської імперії проклинала казенна православна церква, запобіглива служниця царату, Мазепу, як “зрадника, кривоприсяжника і Юду”.

— Зрадник?

— Так, але зрадник із зрадниками царями, що з перших днів Переяслава зраджували Україну!

— Кривоприсяжник?

— Так, але кривоприсяжник із кривоприсяжниками царями, що присягали завжди “заховати пункти Богдана Хмельницького”.

— Юда?

— Так, але Юда з Юдами, що продавали за тридцять срібняків українські землі у Вільні, Андрусові, Москві, Бахчисараї, Царгороді й навіть у Відні та Лондоні!

Проте ніколи Іван Степанович Мазепа не був ані зрадником, ані кривоприсяжником, ані Юдою супроти України, до якої був повний святої любові. Бо що таке зрада? Це порушення присяги, вірності класовим і національним інтересам, перехід на бік ворога, видача йому соратників, воєнної і державної таємниці… Зрада в усі часи вважалася аморальним злочином і суворо каралась суспільством. Чи був склад злочину в діях Івана Мазепи?

—?Гетьман України мріяв про визволення свого краю від царського деспотизму й шукав для цього собі союзників. Український народ, що вже півстоліття знемагав у ярмі царату, також чекав визволення і не раз повставав проти своїх гнобителів, спочатку польських, потім царських феодалів. Тож своїми діями Іван Мазепа не порушував класових чи національних інтересів українського народу, хоч і не зміг чи не зумів їх обстояти.

Ім’я славетного гетьмана Івана Мазепи вічно житиме безсмертною славою в пам’яті нашого народу, бо він хотів дати йому змогу розвинути у повній свободі всі його безмежні можливості.

Наслідки поразки для України

– В оточенні Петра І виношувалися плани віддати Україну Меншикову або англійському герцогові Мальборо.

– Петро?І щедро роздавав землі на Україні своїм наближеним?—??Шереметьєвим, Толстим, Долгоруким. А Меншиков мав у своїй власності тут чотири міста, 187 сіл, 14 слобід… Російські вельможі запроваджували в своїх маєтках жорстоке кріпосне право, якого до цього не було на українській землі.

—?Петро?І заходився виснажувати економічні та людські ресурси України. Заборонив вивозити з України, окрім Росії, селітру, сировину для виготовлення пороху. Так само і вовну, вугілля, в інтересах російських купців і заводчиків заборонено вволити на Україну з-за кордону ряд промислових товарів: тканину, голки, панчохи.

– Предмети торгівлі Україна могла реалізувати лише через балтійські порти, віддаленні та невигідні для українського купецтва.

– Російський уряд збував в Україні мідні гроші, щоб золоті й срібні залишалися в обігу в Росії.

Заборонив торгувати із Запорізькою «СІЧЧЮ».

Царат розпочав шалену кампанію проти уряду України, звинувативши козацьку старшину у «зраді». Сім’ї старшини вивозили до Москви чи Сибіру.

—?Гетьманську столицю було перенесено із сплюндрованого у 1?708 році Батурина (знищено 10 тисяч старих, жінок і дітей) до Глухова, ближче до кордонів Росії.

—?Багатьох старшин, хто уцілів після полтавської баталії, цар вислав до Сибіру, а їхні маєтки конфіскував.

—?Нищення української армії, козацтва («канальські роботи» та посилання у воєнні походи).

Політику Петра І щодо України продовжували всі наступні самодержавні імператори Росії, з більшою чи меншою жорстокістю і Фанатичною впертістю.

“Нічого не знати про своїх великих людей?—??одна з найголовніших підвалин англійського виховання”,?—??писав англійський поет Оскар Уайльд. Ці гірко-іронічні слова змушують думати про деяку схожість між українцями і… англійцями пізньої вікторіанської доби. Бо що наш народ знає, скажімо, про видатного українського національного діяча?—??гетьмана Івана Степановича Мазепу? Цьому незнанню сприяла Історія царської Росії та історія СРСР. Так, так, “російська демократія закінчується на українському питанні”.

Що Історія царської Росії, що Історія СРСР трактували гетьмана Мазепу однаково?—??зрадник. І все тут. Якщо?і було щось в архівах про нього, то лише негативне. Решта знищене. Та й дослідники не розробляли цієїЇ теми. Після ж проголошення незалежності України всі зацікавлені кинулися “по Мазепу” і… розчарувалися. Чи не єдина монографія Миколи Костомарова “Мазепа?і мазепство”. Та й написана вона з упередженням. А точніше, М.?Костомаров користувався повідомленням гетьманів, старшин, московських урядників… А що вони могли написати про І.?Мазепу хорошого? Та ще зважаючи на “знамениту” українську натуру.

Як завжди бувало, у вивченні Івана Мазепи як людини і державного діяча допоміг закордон. Ніякі кострища не спалили історичні архіви Польщі, Німеччини, Франції, Швеції… При гетьманському дворі багато було зарубіжних посланників, і всі вони писали звіти, зрештою, публікували свої враження. Тож свідчення кількох людей вже дають історичний факт.

Все в ньому було виняткове, що дуже відрізняло його від минулих та майбутніх гетьманів. Мазепа підносить абсолютну гетьманську владу на найвищий щабель. Він?—??єдиний з усіх гетьманів після Б.?Хмельницького, хто тримав найдовше булаву й віддав її сам, а не внаслідок змови старшини чи московської волі. Маючи всілякі почесті і всі можливі нагороди, володіючи нечисленними маєтностями і статками, він буквально на останніх днях свого життя кидає все це в ім’я незалежності України.

Подібно Б.?Хмельницькому, в Мазепи було прагнення зробити Україну незалежною. І він вибрав для цього момент найсприятливіший. Росія конала під ударами ворожих армій. Швеція тріумфувала. Польща була в агонії. Союз з Швецією не представляв ніякої небезпеки для політичної свободи України. Спроба?І.?Мазепи знищити всяке чужинецьке панування на Україні була дійсна і щира.

Народився Іван Мазепа 20 березня 1639 року в селі Мазепинцях на Київщині. Походив зі старого козацького роду Мазепів, і вже його прадіди і діди служили в козацькому війську. Один з них, Федір Мазепа, воював разом з Наливайком, з ним потрапив у полон і його стратили у Варшаві разом з Наливайком у 1597 році.

Батько Мазепи, Степан, був урядником у Білій Церкві. Мати, Марія Магдалина, з роду Мокієвських?—??була потім ігуменею жіночого монастиря в Києві.

Іван вчився у Київській академії. Служив при дворі польського короля Яна Казимира. Побував у Парижі, Німеччині, Італії, Голландії…

1663 року I.?Мазепа возив клейноди (ознаки гетьманської влади) Правобережному гетьману Тетері і залишився на Україні назавжди. Був з дипломатичною місією в Петра Дорошенка, наступника Тетері. Вже Дорошенко посилає його з місією в Крим, але потрапляє у руки Івана Сірка, який направляє Мазепу до Лівобережного гетьмана Самойловича. Але й тут йому таланить. Гетьман Самойлович, зважаючи на розум і дипломатичний досвід Мазепи, посилає його до Москви. Виконавши доручення, він повертається і стає довіреною особою Самойловича, а потім і генеральним осавулом. Коли ж цар ув’язнив Самойловича внаслідок змови старшин, на коломацькій раді Івана Мазепу обирають гетьманом Лівобережної України. Це було в 1687 році.

Новообраний Гетьман взявся за справи. Придушив повстання Петрика, бере активну участь в облозі Азова і в Північній війні Росії з Швецією, скуповує українською армією Правобережжя.

1706 року входить в зносини з шведським королем Карлом?XII. А 1708 року укладає з Швецією союзний договір проти московського царя. І лише з невеликою частиною української армії прибуває до табору шведського короля.

8 липня 1709 року відбулася Полтавська баталія, в якій перемогли російські війська. Гетьман Мазепа керує втечею Карла?XII і рештою його війська через Дике Поле. Десь тут, неподалік від нас, бродом через річку Бешку переправляється Мазепа із втікачами. 1 серпня прибувають до Бендер, і раптово гетьман занедужав. А 2 жовтня помер. Тіло перевезли в м.Галац, де його поховали в невеличкій церкві.

Що найбільше вражає дослідника в Мазепі?—??це гармонійне поєднання в його натурі і розуму, і волі, й емоцій. Вся Європа зачитувалася любовними пригодами Івана Мазепи. Але і любов 70-літнього гетьмана до молодої Кочубеївни не може не вражати. Тим паче, що почуття ці були взаємні.

Його чари впливали не тільки на жіноцтво. По-перше, він міг говорити з будь-ким його мовою. З Карлом?XII, наприклад, він говорив латиною, причому знав її набагато краще від короля. Здобув ласку польського короля, капризного Яна Казимира, знайшов мову з суворим Петром Дорошенком, а Іван Сірко, напівдика людина, спіймавши Мазепу з ясиром від Дорошенка до хана, відпускає його після однієї його промови.

А цар Петро? Та він був у захопленні від Мазепи, ставив його вище від усіх.

А здеморалізована старшина, яка нікому не вірила і нікого не хотіла слухати? А ось до Мазепи, як згадує Орлик, мала подиву гідний послух, була просто ним очарована. “Ніхто-бо,?—??пише Орлик,?—??не міг краще обробити людину, притягти її до себе…”

І.?Мазепа найбільше любив читати італійського письменника Макіавеллі, особливо його “Князя”, де подається ідеал керівника держави. Багато учнів мав цей Італійський мислитель, але кращого, мабуть, не мав. Два принципи Макіавеллі Мазепа твердо проводив у життя. Перший?—??“вміти змінювати шкіру лиса, що робить засідку, на шкіру лева, що примушує тремтіти вовків”, другий — “таємниця?—??це душа справи”.

Ось що кажуть про Мазепу ті, кому пощастило з ним спілкуватися. Серед них іноземці і свої.

—?Такі люди не шукають і не мають ані друзів, ані дорадників, їм потрібні тільки добрі виховані агенти.

— В ньому з молодих років панує сильна амбіція, амбіція людей, що знають собі ціну.

— Він любить владу не тільки задля її користі, але задля її самої.

— Він дуже є поважний у козацькій країні, де народ, загалом, волелюбний, мало любить тих, що ним володіють.

— Жорстокий? Доказів мало. Скарав Григорія Самойловича, сина гетьмана Самойловича? Але ж він був великою загрозою для нового режиму. Кочубей і Іскра? Справа Кочубея мало не зруйнувала цілого Мазепиного задуму. Навіть в царських прокламаціях не знаходимо вказівок на жорстокість Мазепи. Мазепа й не потребував її. Жорстокість?—??це прикмета слабих, а не сильних.

— Він знає силу грошей і багатства, свої зібрав не через скупість, яка була йому чужа, а задля своєї політичної акції. Жертвує на церкви, на школи, на шпиталі, на друкарні, робить подарунки старшині, підкупляє московських достойників. “Москва гроші любить”?—??це Мазепа добре пам’ятав.

— Як справжній політичний муж, Мазепа не кохається в війні, воліючи інші засоби, але, як треба, вміє воювати й добре воювати. «Він є перший лицар і Гектор України». Таких епітетів легко не кидають в козацькій Україні.

— Мазепа володів гармонійно рішучою волею. Ось і після Полтави, коли всі втратили голову,?—??і було від чого,?—??Мазепа не розгубився і рішуче керує відступом.

Мазепа дістав булаву, коли йому не було ще й 50-и років. Не було, може, тоді в цілій Європі влади менше некорисної, ніж гетьманська булава на Україні. Мазепа ані на хвилину не забував про нестійкість влади на Україні, часто повторюючи, що все гине там, де володар не готовий кожної хвилини захищати свою владу як лев, як вовк і як собака. I він добре захищав свою владу, найчастіше, правда, як лис.

Гетьманська влада мала постійну небезпеку, небезпеку тим страшнішу, що вона йшла від найближчих співробітників гетьмана?—??старшини, що використовувала знамениту зброю?—??доноси в Москву. Москва, очевидно, зі свого боку тільки раділа цим доносам. Кажуть, щоби мати дійсну уяву про людей, треба іх знати на заході життя. Саме на заході свого життя гетьман Іван Мазепа підняв таку справу, заради якої варто було жити. Але доля поставила супротивником Мазепи царя Петра?І?—??людину рішучу, жорстоку, наполегливу і … геніальну. Противники варті один одного… Тому й конфлікт набрав характеру справжньої античної трагедії, відгуки якої чути і досі.

Юрій Нєгін