Iсторiя

на попередню сторiнку

Українська революція 1917-1921: олександрійський вимір

Українська революція 1917-1921: олександрійський вимір
Початок революції

Після Лютневої революції, в Російській імперії реальна влада з 15 березня 1917 року остаточно перейшла до Тимчасового Уряду. Нові урядовці скасували посади губернаторів і запровадили губернські та повітові тимчасові виконавчі комітети. Тимчасовий уряд призначив для їх керівництва комісарів.

Після того як великий князь Михайло Олександрович зрікся престолу, за офіційним текстом його зречення мало бути скликане «Учредітєльное собраніє», щоб визначитись з формою правління держави. Проте Тимчасовий Уряд самостійно ухвалює рішення про відмову від монархічного управління. 13 березня інформація про повалення Російської монархії з’являється в Україні.

Радянські джерела говорять про те, що в другій половині березня в Олександрії відбулась перша маніфестація, щодо повалення царського режиму, яку організували за версією краєзнавців Ф.Бєлявіна та А.Помятунова «більшовики-фронтовики». Організовано підтримали Лютневу революцію за версією радянських краєзнавців, підрозділи 468 Таврійської стрілецької бригади та 34 артбригада, що дислокувались відповідно в Олександрії та Новій Празі — одному зі значних населених пунктів Олександрійського повіту. Імовірно, мова йде про «піші дружини державного ополчення», сформовані у 1914 році. 468 Таврійська дружина була розформована, а за іншими джерелами «самодемобілізувалась», тобто дезертирувала практично у повному складі.

Саме ці малобоєздатні, але озброєні гурти людей, що складались переважно із місцевого населення, роззброїли місцеву поліцію. Було створено «народну міліцію», звільнено політичних в’язнів.

Строката нова майже-влада, залишки монархічної вертикалі та революційна стихія поєднувались в місті у перші місяці революційної доби без суттєвих проблем.

Складніше було із поняттям «офіційна влада», оскільки різноманітні рухи і об’єднання громадян, що іменували себе «радами», намагались приміряти на себе владні повноваження. Прийшов час руйнування єдиної вертикалі і побудови нових форм управління територіями. Проте наступник монархії — Тимчасовий уряд намагався утримати ситуацію на місцях у своїх руках.

Своїми рішеннями, Тимчасовий уряд, як уявна перехідна влада, поклав обов’язки губернських та повітових комісарів на губернських та повітових очільників земських управ. Хто мав у цей час відповідні посади і отримав дуже крихку посаду у олександрійській виконавчій владі ми знаємо зі спогадів Марії Морозовської-Чижевської, сестри всесвітньовідомого філософа та науковця, олександрійця Дмитра Чижевського. Марія, разом із братом Дмитром все своє дитинство і частково юнацькі роки провели в Олександрії. З революційного Петрограда Марія Чижевська приїздить до Олександрії у кінці червня 1917 року і не впізнає рідне місто, яке стало центром бурхливого місцевого політичного життя. «В театрі, в садку (імовірно мова йде про прилеглий до приміщення театру парк між спорудою земства, нині — Театральний сквер — авт.) просто на вулицях збиралась активна молодь Олександрії. Мітинги, суперечки відбувались скрізь. Головна тема: «війна до перемоги» чи «мир». Інтелігенція виступала за наступ. Так виступали доктор Іоффан, А.Коломойцев, А. Кузьменко — комісар Тимчасового уряду. В майбутньому доктор Іоффан і А.Коломойцев змінили свою позицію і стали членами ВКП(б). Молодь у більшості виступала за «мир»… Олександрія ожила, загомоніла. Тоді існували ще Міська управа, Земство, Рада Робітничих, Селянських, Солдатських і Офіцерських депутатів», — згадує Марія Чижевська.

Активно розгорнулась в Олександрії діяльність українських національних організацій. Відомо, що в травні-червні 1917 року діяла в місті українська «Просвіта», представник якої взяв участь у І Всеукраїнському залізничному з’їзді у Харкові, що відбувався з 29 червня до 1 липня 1917 року. «Не зважаючи на всі перешкоди від усяких «Комітетів» та «Совєтов», по вичисленню мандатної комісії, на з’їзд прибуло більше 300 представників від 200000 армії організованих українців залізничників на 12 залізницях України», — пишуть автори звіту про проведений з’їзд і зазначають, що зібрання відбувалось із українською атрибутикою, а на його початку лунав національний гімн «Ще не вмерла Україна». Як зазначено в опублікованих нещодавно документах часів Української народної республіки, серед тих, хто вітав початок з’їзду та брав у ньому участь, був представник «Олександрійського гуртка «Просвіти» м. Олександрія — Заславський». Учасники з’їзду прихильно ставились до Центральної ради і тому з’їзд «ухвалив… підтримувать всіма організованими силами Раду і точно виконувать всі її накази, визнаючи Центральну Українську Раду єдиним правомочним урядом на Україні». Показово, що учасники з’їзду сприймали федералістські заклики Центральної Ради, в тому числі щодо національно-територіальної автономії України у «федеративно-демократичній Республіці Росії». Разом з тим залізничники активно намагались включитись у питання українізації, поширення української писемності і мови на залізницях.

17 березня «Вісник Тимчасового уряду» друкує перелік «привітань та висловлювань відданості Тимчасовому уряду звільненої Росії». Серед цього переліку є Єлисаветградська повітова земська управа, повідомлення від селян Новопразької волості Херсонської губернії (тодішній Олександрійський повіт). Детальніших свідчень знайти не вдалось, оскільки у наступних номерах віснику просто зазначено про більше 20 тисяч вітальних телеграм схожого змісту.

Наприкінці ж березня у місцевій газеті публікується звернення депутата Державної Думи від Олександрії та повіту — Дмитра Закржевського. В ньому він говорить про те, що Державна Дума за підтримки робітників та армії скинула «уряд, який став всім ненависним» і закликав зберігати спокій, порядок, організованість. У тексті звернення наголошувалось, що незабаром буде скликано Установчі збори які і вирішать всі нагальні питання.

Варто зазначити, що територія міста як і більшості повіту управлялась паралельними системами керування державою. Російська держава, яку тепер представляв Тимчасовий уряд призначає у повітах Херсонської губернії вибори до органів місцевого самоуправління — волосні земства — з 20 серпня по 14 вересня. За постановою Тимчасового Уряду від 23 вересня 1917 року Херсонський округ мав дати 18 членів Установчих зборів, яких мали обрати 6 повітових комісій та 4 міські комісії.

Показово, що середі інших виборчих окружних комісій, Херсонська не подавала постійної звітності і робила запити до загальноросійської комісії, щодо потреби збільшити терміни подання заяв на внесення у виборчі списки військовиків, оскільки відбувається «постійна зміна складу гарнізону і тих, хто знаходиться на лікуванні у лазаретах». Перше повідомлення про стан справ з виборами членів Установчих зборів надходить лише 11 жовтня і публікується у № 11 «Известий всероссийской по делам о выборах в Учредительное собрание комиссии». Розлогий текст повідомлення немов виправдовує тривале мовчання Херсонщини і стверджує, що вибори готують у повітах та містах ще з 7-9 вересня, коли окружна комісія надіслала телеграми та «особливі оголошення». Поділ на дільниці повітів та міст схвалено 21 вересня. Комісії діяли за усталеною схемою, яка використовувалась для виборів місцевої влади, бо «дільниці за деякими виключеннями залишились встановлені для волосних та міських виборів». З військовими представниками майбутнього зібрання екс-імперії, зв’язку у комісії імовірно, не було, адже у повідомленні зазначається, що про «списки військовослужбовців відомостей нема». Цікавою особливістю звіту про діяльність окружної комісії є те, як пояснюють затримки у роботі комісії: «Затримки робіт суто технічні, окружна комісія остерігається того, що на місцях не зовсім засвоєно курс справ з причин уривчастих повідомлень про сам закон, затримки у виданні Наказу, відсутності на місцях адміністративних суддів і відсутності розпоряджень щодо військовослужбовців. Остерігаємось також затримки у заготівлі карток, списків, конвертів, бо конвертний папір отримали змочений вологою і склеєний, а інший ще не отримано, а потрібен час для доставки матеріалів на місця, у села».

19 жовтня опубліковано 12 списків кандидатів в Установчі збори. Колоритний склад цих списків говорить про розмаїтість поглядів та політичних течій «Херсонського округу». Церковно-єпархіальна група духовенства та мирян запропонувала 18 кандидатів, «Русскій народний государствєнний союз» — 10, російські громадяни «немецкой национальности» — 3, Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії – 18, народної свободи – 15, єврейської соціал-демократичної «Поалей Ціон» — 3, соціал-демократичної робочої об’єднаної і БУНДу – 18, Української соціал-демократичної – 18, Російської соціал-демократичної більшовиків – 17, єврейського національного блоку – 3. Кооперативи, земські службовці, народної соціалістичної партії – 16, старообрядців і безпартійних селян – 7.

У підсумку, 48 виборчий округ, із назвою «Херсонський», куди входили і землі Задніпров’я, налічував 1103 виборчих дільниць, мав 14 заявлених та 12 опублікованих кандидатських списків.

10 листопада у офіційному віснику комісії опубліковано лаконічну телеграму Херсонської окружної комісії: «Приступаємо до виборів 12/XI. Можливі у повітах, внаслідок технічних утруднень, затримки на деяких дільницях. В цих дільницях будуть проведені додаткові вибори дев’ятнадцятого». У цьому ж номері опубліковані оперативні зведення станом на 1 годину дня 15 листопада, де вибори розпочалися вчасно. Серед цього списку вказано Херсонський округ.

Вибори відбулись і в Олександрійському повіті. Серед тих, хто отримав посвідчення від Херсонської окружної комісії були представники повіту, наприклад Даниїл Тимофійович Вехтєв, з села Сентове, Олександрійського повіту за списком Ради селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії.

Серед документів Комісії, яка управляла процесом обрання депутатів Установчих зборів є чи не єдине повідомлення про список обраних депутатів від округу – це звіт Херсонського округу. Телеграма із переліком унікальна тому, що складається враження про надзвичайну організованість авторів документу порівняно з іншими окружними комісіями. Ось перелік обраних делегатів: «Остаточним підрахунком результатів виборів обрані [по] Херсонському округу Ріхтер Юріцин Голубович Гольденбах Глевенко Львович Грузенберг Гордієвський Чеховський Мілюков Феофілактов Тройчук Тришевський Уріцький Вєхтев Гаврилюк Мазе Бонцаревич». Від Уріцького отримана відмова і замість нього отримав посвідчення наступний за списком – Скляр. Телеграму підписав Голова окрвиборів Яковенко. Деталізуємо за іншими документами, хто ж були обрані в Установчі збори від Херсонщини:

Бонцаревич Антон Антонович – Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії;

Вєхтев Даніїл Тимофієвич – Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії;

Гаврилюк Ілля Іванович – Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії;

Голубович Всеволод Олександрович – Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії;

Гольденбах (Рязанов) Давід Борисович – Російська соціал-демократична більшовиків;

Гордієвський Михайло Іванович – Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії;

Грузенберг Оскар Осипович – Єврейський національний комітет (блок);

Глевенко Кондартій Степанович – Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії, місто Херсон;

Львович Давід Володимирович - Рада селянських депутатів, соціалістів-революціонерів, українських соціалістів-революціонерів, єврейської соціалістичної робочої партії, місто Одеса;

Мілюков Павло Миколайович – Конституційні демократи;

Мазе Яків Ісаєвич - Єврейський національний комітет (блок);

(далі тут)

0    212     09.08.2019


Коментарі (0)

Для додавання коментарів необхідно авторизуватися!