Бій під Крутами: олександрійський вимір

Сучасникам варто згадувати цей бій і цю подію у контексті не тільки загальноукраїнської історії, але й знати про те, що вона має певний олександрійський вимір. Як на мене, тоді ці події сприймаються зовсім по-іншому. Вони стають наближеними і простежуються у перспективі, а не як хрестоматійний подвиг, звитяга у віддаленому містечку Чернігівщини.

Загальновідомо, що сорок бійців української армії не тільки вижили після трагічного бою під Крутами, але й продовжили боротьбу за українську незалежність. У кожного із сорока героїв, які змогли вистояти у тій «м’ясорубці», була своя доля. Нас цікавить доля одного з них – наймолодшого на той час представника родини Горячків з Олександрійського повіту – Сергія Горячко.

Родина Горячків була послідовними руйнівниками Російської імперії. Батько – Кузьма Горячко – обирався депутатом Державної Думи другого скликання від Херсонщини. Він був представником села Гурівки, що входила адміністративно до повіту, центром якого було місто Олександрія.

Відомо про батька Сергія небагато – простий селянин, мав «праві» погляди на життя і особливої участі у діяльності Думи не брав. Проте виступав за приватну власність на землю. В будь-якому разі участь у думській діяльності вже сприймалась прихильниками монархії як посягання на підвалини Російської імперії.

Сергій Горячко, здобув військову освіту. Пішов до української армії і був послідовним прихильником «республіканців».

На час бою під Крутами —  він один із старшин військових підрозділів УНР. Життєві обставини склались так, що став одним із сорока бійців української армії, які продовжили визвольні змагання. 

Попри поранення під час бою, Сергій вижив і продовжив свою військову кар’єру. Став сотником стрілецького підрозділу армії УНР. 

У чернетці журналу зарахування старшин Армії УНР на дійсну українську військову службу, Сергій Горячко зазначений як «поручник, піхота — сотник». Останнє звання у списку означає військовий чин станом на 1923 рік.

Після поразки «республіканців», не скорився і разом із побратимами, брав участь у Другому Зимовому поході. Служив у елітному підрозділі, що виконував спеціальні завдання.

Після остаточного розформування військ УНР, він спочатку живе у Німеччині, а потім переїздить до Австралії. Взагалі, став майже легендарною особистістю для борців за незалежність, бо навіть у еміграції, був одним із організаторів українського визвольного руху.

До речі, відома схема бою під Крутами, має саме його авторство.

Проте питання олександрійського виміру бою під Крутами ще не має завершення. Адже частина бійців, що загинули у бою, до цих пір не встановлена, а ретельного аналізу списків загиблих — не проведено.

Віктор Голобородько, член Національної спілки краєзнавців України

Скріншот з газети “Городской курьер/Міський кур’єр”