Олександрія незалежна. Рік 1991

25.08.2016 00:00:0034 переглядаАвтор: admin
/history/chronology/10475-oleksandriya-nezalezhna-rik-1991

Олександрія незалежна. Рік 1991

(попередня частина)

Інших працівників міста вирішили обслуговувати у другому—четвертому кварталах. Товари виділялись пропорційно кількості працюючих, а викупити їх можна було не пізніше ніж за п’ять днів, після отримання телефонограми про їх наявність. Проте навіть офіційна влада визнавала, що справедливого розподілу товарів не було і скарги громадян надходять.

Промисловість міста, яка неохоче переходила на рейки ринкової економіки, намагалась пристосуватись до нових реалій, в яких планова діяльність по бюрократичним моделям і схемам повинна була відійти у минуле. Наприклад, намагався відвоювати місце під сонцем міський молокозавод, який почав випускати досить популярне свого часу у місті морозиво у вафельних стаканчиках, що тоді було для Олександрії дивиною і новинкою. Потужність підприємства виросла до 15-20 тон молока в день. Випуск товарної продукції склав на підприємстві в місяць 4 мільйони 926 тисяч карбованців.

Намагаючись наситити збіднілий ринок промислових товарів, влада запланувала освоєння на підприємствах 14 позицій товарів народного споживання. Так, у першому кварталі 1991 року на заводі “Автоштамп” налагодили виробництво жарочних шаф та пускозарядних пристроїв, на заводі підйомно-транспортного устаткування — опалювальних котлів і конвекторів для обігріву приміщень, а на заводі поліграфічної техніки — виготовляли тренувальні ролики та масажери.

Звісно, це була крапля в морі і розвиток карткової системи забезпечення призвів до того, що без лімітування можна було придбати вже мізер, або щось те, що складно назвати товаром повсякденного попиту, наприклад весільні обручки. Хоча й тут було обмеження — щоб не використовувати купони, треба було вступати до шлюбу вперше і грошовий дохід на місяць у подружжя мусив бути не більше 260 карбованців. Ось перелік товарів, що можна було придбати (з обмеженнями у кількості) у вільному доступі, без купонів.

Хліб — 2 кг, хлібобулочні вироби — 1 кг, молоко розливне — 3 л, молоко фасоване — 4 пляшки, сметана — 0,5 кг, сир — 0,5 кг, сир плавлений — 4 пачки, палички кукурудзяні — 1 упаковка, сіль — 2 пачки. Сірники — 3 коробки, ковбаса ліверна, кров’яна, зельц, головизна, холодець — 1 кг, свинячі ноги, вуха, вим’я — 1 кг, торт — 1 штука або 1 кг, тістечка — 3 штуки, соки, чай, кава на розлив, морозиво — без обмежень, всі овочі кожного найменування – 3 кг, мінеральну воду та безалкогольні напої — без обмежень, маргарин — до 1 крб. включно, риба свіжа — 2 кг.

Проте ситуація на підприємствах могла змінюватися по декілька разів на рік. Рада директорів навіть запропонувала всім бажаючим піти на весняно-літній період попрацювати із збереженням робочого місця, звісно, без збереження заробітної плати, на городному господарстві у селі Войнівка. Мовляв, можна собі виростити городину, проте треба залишити роботу і не отримувати зарплату. Скільки людей на це погодилось не відомо, проте є досить показовим те, що промислові підприємства, не маючи чим завантажити працівників, були згодні відпустити їх на городи, щоб хоч якимось чином забезпечити їх прожиття.

Питання забезпечення землею жителів міста стала настільки гострою, що на сесію районної ради із пропозицією надати землі району для городніх господарств жителів міста прийшли із зверненням керівники міста: голова Ради О.Скічко, заступник голови виконкому Ю.Гусак, голови постійних комісій В.Рогоза, Б.Шнапер, А.Макеєв. Після тривалих дебатів та зустрічних пропозицій від депутатів районної ради, все ж рішення про виділення 640 гектарів під садово-городні ділянки була ухвалена. Це забезпечувало власною землею 6,5 тисячі олександрійців. Землю вирішили надавати в оренду на три роки без права забудови. Орендували землю підприємства, які, в свою чергу, роздавали землю працівникам. Через три роки користування без зауважень з боку сторін, земля буде передана у безстрокове користування.

Вже згаданий міський комітет робітничого контролю все ж запрацював. Склад його був такий: голова – Генадій Могилей, заступник голови – Василь Братченко, секретар – Любов Осипко, члени комітету – Віталій Герасименко, Віктор Солод, Володимир Загинайко, Анатолій Захарчук, Віктор Аброскін, Олександр Гапон, Людмила Самченко, Анатолій Больма. Як виявилось, комітет знаходив чимало дефіцитних товарів, які приховувались закладами торгівлі чи з власної ініціативи, чи з ініціативи вищого керівництва, навіть звинувачував міських керівників у потуранні правопорушень щодо реалізації товарів.

До таких подій призвела криза, яка охопила Радянський Союз наприкінці 80-их років XX століття, і повністю розкрила себе після того, як численні економічні хвороби підточили і політичний організм супердержави. В Олександрії, за результатами роботи у 1990 році, тобто напередодні ухвалення Верховною Радою Акту проголошення Незалежності України, не забезпечено було виконання договірних зобов’язань 25% промислових підприємств міста. Підприємства не надали споживачам продукції на 3 мільйони 896 тисяч карбованців, в той час як у 1989 році борг складав лише 992 тисячі крб.

Найбільше заборгували, тобто не виконали завдань щодо виробництва, найбільші промислові підприємства міста — НПО “Етал” та ВО “Олександріявугілля”. Крім того, у цьому ж переліку були меблева фабрика, м’ясокомбінат та практично всі інші промислові підприємства міста. Знизили обсяг виробництва 60% промислових підприємств.

Кризові явища наростали і в інших галузях народного господарства, освіті, культурі, медицині. Для придбання медичної техніки та медикаментів і обладнання для місцевої харчової промисловості використовувалась вільноконвертована валюта (радянські карбованці не приймались іншими країнами як гроші), що виділялась вугільним підприємствам. У 1991 році ця сума складала 9,6 мільйона карбованців. Разом з тим обсяг роздрібного товарообороту складав у 1991 році 162-174 мільйони карбованців, а купівельна спроможність (доходи) населення складали 178 млн. крб. Таким чином у населення були надлишкові кошти, які витратити було неможливо — товарів не було. Влада офіційно визнавала надлишок грошової маси у розмірі 2 мільйонів карбованців. Будівництво житла припинилось і велось лише приватним способом — індивідуальними забудовниками і за рахунок “кооперації”, тобто на власні кошти громадян. В освітній галузі більшість шкіл працювали як російськомовні, а в дитсадках тільки планували створити 14 українських груп у російськомовних дошкільних закладах. Найбільше загострення ситуації відбувалось у шахтарських колективах, представники яких відкрито критикували владу, виступали із акціями протесту.

Реформування економіки країни, і міської в тому числі, поставило перед владою та керівниками, рядовими громадянами чимало проблемних питань, серед яких найголовнішим було питання реформування економіки, оптимізації невиробничої сфери, створення демократичних основ управління містом. Починають діяти кооперативні економічні зв’язки, налаштовуються нові системи взаємозв’язків, в яких найскладніше працювати великим промисловим підприємствам. Бурхливо починає розвиватись сфера послуг, в якій 77 кооперативів надавали послуг населенню на суму 325 тисяч карбованців. Ці перші паростки вільної економічної діяльності давали можливість отримувати зарплату 1329 олександрійцям з 117,8 тисяч населення міста станом на 1991 рік. Разом з тим розгалужена промисловість, яка мала сильну зношеність виробничих фондів, застаріле устаткування та не конкурентні технології, не могли відразу стати на ринкові рейки. Відбувався сильний спад виробництва, з’явилась необхідність продажу товарів за допомогою “купонів”, тобто встановлювались суттєві обмеження, які неофіційно можна було обійти завдяки “чорному” ринку товарів і послуг.

За даними місцевих видань, на початок 90-их років в Олександрії працювали наступні промислові підприємства: автотранспортне підприємство № 13506 та №13561, автобаза ВО “Олександріявугілля”, агропромислова фірма “МАЗ транссервіс”, ВАТ “Олександріябудтранс”, ВАТ “Олександріябуд”, будівельне управління “Житлобуд”, “Промбуд”, Кіровоградське спецуправління № 411.

ремонтно-будівельне управління № 2, спеціалізоване управління № 557 тресту “Запорожьестройтехмонтаж”, будівельне управління №200, будівельно-монтажне управління по газифікації, районне об’єднання “Райагробуд”, ВАТ “Авторемзавод”, ВАТ “Автоштамп”, ВАТ “Фірма “Віра-сервіс”, науково-виробниче об’єднання “Етал”, Рудоремонтний завод, ВАТ “Агромаш”, ВАТ “Семенівський завод гірничого воску”, ВАТ “Завод “Поліграфтехніка”, ВАТ “Агромашсервіс”, Цегельний завод ВО “Олександріявугілля”, завод продтоварів, ВАТ “Хлібозавод”, ВАТ “Олександрійський м’ясокомбінат”, молокозавод, комбінат хлібопродуктів, хлібокомбінат райспоживспілки, пивзавод, районне об’єднання “Райагрохім”, ВАТ “Олександріянафтопродукт”, ВАТ “Олександрійська фабрика діаграмних паперів”, ВАТ “Олександріявзуття”, ВАТ “Інгулець” (меблева фабрика), ВАТ “Швейна фабрика”, ВАТ “Олександрійська харчосмакова фабрика”, ВАТ “Будконструкція”, ВАТ “Ремонтно-механічний завод”, ВАТ “Цукровий завод”.

Крім того у складі виробничого об’єднання “Олександріявугілля” діяли наступні підприємства: Бандурівський розріз, Верболозівський розріз, Морозівський розріз, Костянтинівський розріз, шахта “Медвежеярська”, брикетна фабрика “Байдаківська”, брикетна фабрика “Димитрівська”, ТЕЦ 1-2, ТЕЦ-3, воєнізований гірничорятувальний загін, управління по монтажу, демонтажу і ремонту гірничого і шахтного обладнання, райенергоуправління, ремонтно-будівельне управління об’єднання, вантажно-транспортне управління, інформаційно-обчислювальний центр, вуглезбут, колективне господарство (підсобне) “Гірник”.

Чи не найголовнішим питанням політичного виднокола міста того часу стала відповідь на те, що відбувалось під час ГКЧП? Хто вирішив “здати” місто у нові тісні обійми тоталітарного режиму, а хто навпаки намагався зупинити тиск на молоду незалежну державу? Згадаємо, що одразу після ГКЧП була створена міська комісія, що мусила розглянути питання участі-неучасті представників міської влади у заколоті. Результати роботи комісії так і залишились утаємниченими. Короткий звіт про сесію містить тільки згадування про те, що 20 вересня вона відбулась, а про наслідки роботи тимчасової комісії міської Ради по перевірці на території міської Ради діяльності посадових осіб державних органів, громадських об’єднань та організацій у зв’язку з державним переворотом 19-21 серпня доповів голова комісії М.Фрідман.

Далі почалась цікава історія із незрозумілим кінцем, адже офіційне видання говорить про те, що депутати проголосували про вотум довіри голові міської ради.

А от головний опонент — Г.Могилей посилається на відсутність такого вотуму довіри і зазначає, що “у відповідності з правовими повноваженнями тимчасової комісії по “ГКЧП”, її пропозиції приймаються або відхиляються кваліфікованою більшістю депутатів (більшістю від кількості обраних), що складає 69 голосів. По наслідках голосування вотуму довіри, О.Скічка на посаді підтримало менш ніж 60 депутатів”.

Єдине джерело публікує і уривок з офіційного звіту комісії. Цей документ по-своєму є унікальним, а тому варто його процитувати повністю:

“Посадові особи під час заколоту діяли по-різному. Більшість підприємств і установ одержали телефонограми, телетайпограми, поштограми, в яких вишестоячі інстанції зобов’язували керівників підвищити бойову готовність, посилити охорону, запровадити цілодобове чергування, обмежити відпустки, оперативно інформувати.

Активно підтримала “ГКЧП” президія міської ради ветеранів на чолі з депутатом Черновим, який, на думку комісії, не має морального права ним бути. Проігнорував вимоги заколотників директор НВО “Етал” Фелікс Павленко (він був одночасно і Народним депутатом України з 1990 року, до речі, обраним з другого туру 66,76% голосів — авт.). Деякі вичікували, інші виконували. Прокурор міста депутат М.М. Корінь не виступив з офіційною заявою про діяльність на території міста наказів “ГКЧП”. Місцевий військовий гарнізон в дні заколоту перебував в підвищеній бойовій готовності. Місцевий відділ колишнього КГБ ніяких розпоряджень від “ГКЧП” не одержував…

…Окремої оцінки вимагає діяльність в дні заколоту Олександрійського МК КПУ. Ним одержано таємний лист з обкому КПУ з переліком форм підтримки комуністами дій “ГКЧП” (далі наводиться текст листа за підписом секретаріату Кіровоградського обкому Компартії України, який ми не друкуємо, – авт) …. Як пояснив комісії колишній перший секретар МК КПУ П.І.Скляр, він, після ознайомлення з першим абзацем цього документу, “усвідомив його антиконституційність” і розірвав. Свідків і підтвердження цьому комісія не виявила. Функції першого секретаря в дні заколоту здійснював Вадим Козенко. Саме з ним радився про зміст телеграми голова президії міської ради ветеранів депутат Чернов.

Ось її текст: “Міська рада ветеранів війни і праці,військових сил СРСР м. Олександрії Кіровоградської області УРСР схвалюють і підтримують ваші дії по виведенню країни з глибокої кризи. Бажаємо вам успішно виконати намічену програму” Підпис Чернов. Печатка.

Комісія вважає, що П.І.Скляр не вживав контрзаходів “антиконституційному” документу, що МК КПУ зайняв очікувальну позицію.

Особливої оцінки заслуговує позиція міської Ради і її керівництва. Депутати, керівники підприємств, окремі громадяни в дні заколоту звертались саме у міськраду, як відповідальну за стан в місті. Лунали вимоги і прохання до керівництва Ради висловити свою позицію про обставини, що склалися і поінформувати про них жителів через засоби масової інформації… в засобах масової інформації ніяких заяв з приводу подій не було…”.

Далі у тексті звіту цитуються фрагменти текстів телефонограм керівникам установ та підрозділів силових структур, в яких начальнику позавідомчої охорони МВВС, місцевому прокурору, директору заводу “Автоштамп”, міському відділу міліції, керівнику ВО “Олександріявугілля”, місцевому (двадцять другому) відділенню банку “Україна” виконати накази “ГКЧП”.

На цій же сесії, де було оприлюднено текст звіту комісії, зняв з себе повноваження депутата раніше згадуваний депутат-прокурор Михайло Корінь, що хотів притягти до відповідальності організаторів шахтарських страйків.

Причина такого вчинку невідома, оскільки місцева офіційна преса не публікувала будь-якої інформації, проте не виключено, що моральний стан людини був не з кращих, адже саме він, за висновком комісії, не протидіяв перевороту.

Віктор Голобородько

(далі буде)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...
поділитисяподілитисяподілитисяподілитися

Залишити коментар

  Підписатися  
Повідомлення про
Народні новини
Олександрійська сім'я вивозила сміття у «топольки»
Олександрієць, який викинув сміття у «топольках» вибачився і отримав штраф (ВІДЕО)
23.05.2022214 переглядів

Чоловіка, якого зафіксували на відео у момент вивезення сміття в […]

Олександрійська сім'я вивозила сміття у «топольки»
Олександрійська сім’я вивозила сміття у «топольки» (ФОТО/ВІДЕО)
23.05.2022243 перегляди

В Олександрійському пабліку https://t.me/hyevuy_alex опублікували відео, як чоловік та жінка […]

В Олександрії біженці з Харкова потрапили у ДТП з «євробляхою»
В Олександрії біженці з Харкова потрапили у ДТП з «євробляхою» (ФОТО/ВІДЕО)
23.03.2022340 переглядів

Вчора, 22 березня, в Олександрії біля танка сталася дорожньо-транспортна пригода. […]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: