Олександрія незалежна. Рік 1991

18 серпня 1991 року перетворення СРСР у коло незалежних країн намагалися зірвати. Бюрократично-партійна система Радянського Союзу спробувала взяти реванш і повернути контроль над ситуацією. Було створено Державний комітет з надзвичайного стану, який мовою оригіналу називався “Государственный комитет по чрезвычайному положению” або ГКЧП. Переворот почався одразу і в Москві, і у Криму, де заколотники, що обіймали тоді вищі партійні і державні посади, намагались встановити диктаторську владу: в столиці – демонстрацією військової сили, а у місці відпочинку президента СРСР — блокуванням дачі Михайла Горбачова. Не протримавшись і декількох днів, ГКЧП перетворилось у назву без реального змісту і лише з купою відісланих їм привітальних телеграм, яких наприкінці путчу приходили одиниці від екзальтованих місцевих чиновників. ГКЧП виявилось нездатним, як і до цього вся партійно-номенклатурна система, управляти країною, що була охоплена економічною кризою, спровокованою війною в Афганістані та різким падінням цін на експортні енергоносії. В СРСР насувалась реальна загроза продовольчої кризи, яку намагалися вгамувати картковою системою розподілу продуктів, отриманням гуманітарної допомоги від західних країн. Подальший хід подій підтвердив те, що це була перша, але, як побачимо, не єдина спроба реставрувати колишню імперію із центром у Москві. Наша розвідка про те, як розвивався заколот на місцях, як почав діяти Акт проголошення незалежності України і як відбувались події, які можна загалом назвати встановленням незалежності на місцях. Ці процеси відбувались не тільки в Україні, але й в інших колишніх республіках СРСР практично одночасно. Як реагували на зміну простору і часу політики, влада, опозиція, громадськість у невеликому шахтарському місті Олександрії в центральній Україні? Відповіді спробуємо знайти у документах та аналізі подій.

Питання встановлення незалежності України в місті та районі окремими краєзнавчими публікаціями не наповнено. Є окремі думки, інтерв’ю, іноді спроби осягнути питання встановлення незалежності через призму політичних чи громадських інтересів. Проте жодної розвідки у руслі історичного краєзнавства з цього питання нам віднайти не вдалось. Імовірно, що саме зараз на часі підійти до формування оцінки подій завдяки методам історичних досліджень, адже час, який сплив, дає можливість неупереджено оглянути минуле і зробити певні висновки.

Через шість днів після оголошення ГКЧП та в той же день, коли Верховна Рада оголосила підтримку Акту Незалежності України – 24 серпня 1991 року – олександрійська міська офіційна газета вийшла із заголовком “Три дні, які приголомшили світ” (на фото вгорі). В ній вперше було оприлюднено жителям міста зі шпальт місцевого видання про державний переворот, який не вдався.

Показово, що стаття була підписана колективом редакції видання, а не конкретними особами чи представниками влади. “Антиконституційні” дії високопосадовців СРСР, на думку авторів замітки, могли призвести до “громадянської війни, масових жертв, кровопролиття”. Журналісти видання засуджують “цей антиконституційний акт, злочин проти свого народу, демократії, гласності”. На цій же сторінці публікується велика стаття голови міської Ради народних депутатів, голови міськвиконкому Олексія Скічка. Найвищий посадовець міста у виданні не порушує питання правомірності чи неправомірності дій вищих щаблів влади, але зауважує, що “відрадно, що в цей тривожний час наші люди зберігають спокій, виваженість і розсудливість”, а також наголошується на тому, що ніякій владі, якою б вона не була, не вдасться вирішити соціально-економічні проблеми “без допомоги трудящих, громадськості, всього населення, без наполегливої праці, дисципліни, організованості”.

Цей виступ, не виключено, написаний був за особистими зауваженнями, а можливо і за авторства саме Олексія Скічка, оскільки стиль викладу думок цілком схожий з тими думками, які висловлював О.Скічко під час публічної участі у політичному житті міста на початку 2000-их років.

Зі спогадів О.Скічка, події під час ГКЧП відбувались саме так: “Як стався путч, то безліч телефонних дзвінків було, всі запитують: «Ви чули, Олексію Омеляновичу?» Кажу: «Чув.» З Янаєвим я був знайомий особисто, тому не вірив, що він здатен очолити повалення уряду Горбачова. Жодних дзвінків, сигналів, вказівок з Москви не було, ми орієнтувалися на роботу керівництва республіки”.

Наступний номер офіційного видання вже сміливо дає жорстку оцінку подіям, вказуючи на те, що «партійні вожді, «восседая» в Кремлі, прикриваючись партією, мільйонами рядових комуністів, хотіли нацькувати армію, КДБ і МВД СРСР на свій народ”. Під цим емоційним виступом поставив підпис заступник редактора видання Кузьма Повелько, заявляючи також про вихід з партії.

26 серпня партійна організація найбільшого промислового об’єднання міста — теркому профспілки робітників вугільної промисловості виходить із КПРС. Про це робить офіційну заяву секретар організації П.Мосійчук.

Склали свої партквитки співробітники редакції міської офіційної газети, які вимагали виведення партійної структури із засновників видання, В.Дерусов та В.Колесников.

Оприлюднено заяву про необхідність скликання депутатів міської ради на позачергову сесію міської ради з обговорення резонансних подій в країні, в тому числі за підписом депутатів Г.Могілея, В.Манжоса, В.Жахалова.

Віктор Голобородько

(Далі буде)